Основні проблеми розвитку та покращення перспектив функціонування національної бібліографії на території сучасної України

Проблеми національної бібліографії у ХХ сторіччі постійно були в полі зору міжнародної бібліотечної спільноти.

Ця теза стала особливо актуальною, коли визначальні політичні, соціально-економічні зрушення у розвитку України призвели до змін у сфері культури і поставили перед національною бібліографією ряд нових важливих завдань.

Час державотворення вимагав від бібліографів роботи з документального відображення історичного розвитку нації, показу внеску українського народу до скарбниці світової цивілізації. Незважаючи на ряд негативних чинників – неопрацьованість основоположних теоретико-методичних рішень, відомчу розмежованість, недостатню координацію дій, нерівномірність технічного забезпечення установ і організацій, залучених до цієї справи, – але усвідомлюючи, що завдання це надзвичайно складне і потребує копіткої праці та тривалих зусиль щодо виявлення та публікації відповідних матеріалів, бібліографи України приступили до створення національного бібліографічного репертуару.

На сучасному етапі НБ України не обмежується тими параметрами, які були окреслені спочатку. Вони – данина своєму часу. В нинішніх умовах виникає нове, інформаційне суспільство. [1, с.85]

Інформаційне суспільство можна розглядати як продовження еволюції індустріального та постіндустріального суспільства, при цьому спостерігаються найбільш швидкі темпи зростання секторів створення та споживання інформації. Кардинальним чином змінюється роль і місце інформації й знань в діяльності людини, вони перетворюються в один з найважливіших ресурсів, поряд з енергією та корисними копалинами. За ступенем споживання цього ресурсу оцінюється ступінь розвинутості країни, її економічний та політичний потенціал. Відбувається перехід від поліграфічного етапу до електронного, в процесі якого створення і використання інформації дедалі більше здійснюється у машинопрочитуваній формі.

Верховною Радою України у 1998 році прийнято Закон України «Про національну програму інформатизації України», головною метою якої є створення необхідних умов забезпечення громадян і суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки держави. Одними з головних завдань є формування системи національних інформаційних ресурсів та інтеграція України в світовий інформаційний простір [2, с.47].

Інформатизація стає основою розвитку НБ, яка, в свою чергу, стає частиною міжнародної системи інформаційного обміну. Але, розвал системи книговидання і книгопостачання, порушення зв'язків з інформаційними центрами колишнього союзу, фінансові ускладнення тощо – усе це призвело до інформаційної ізоляції, до різкого зниження якості бібліотечного фонду, значного погіршення можливостей інформування вчених і спеціалістів України про новітні досягнення науки й техніки. Обмеження обміну інформацією завдає великих збитків системі державної та національної бібліографії. В нинішніх умовах важливо зберегти досягнутий змістовий рівень системи державної бібліографії.

НБ як відбиток національної пам'яті пронизує та живить усе розмаїття сучасних інформаційно-бібліографічних систем, мереж, програм – національних і міжнародних, універсальних і галузевих, державних і приватних, які функціонують у ручному та автоматизованому режимі. Історичний досвід створення НБ доводить надзвичайну складність цього процесу, що потребує розв'язання багатьох теоретичних, методичних та організаційних проблем. Основоположні розробки в сфері НБ, які завжди були в центрі уваги бібліографознавців, істориків, філологів, філософів, мали дискусійний характер. Це викликано складністю об'єкта і предмета дослідження, слабкістю наукових розробок понятійного апарату цілої галузі знання.

Нові реалії розвитку України та інформаційної діяльності викликали протиріччя у поняттях і термінах та визначеннях між змістом та обсягом старих і нових понять, які об'єктивно склалися під впливом нових умов. Для створення ефективної НБ на державному рівні необхідно розробити уніфіковану систему базових понять та дефініцій національної бібліографії. Поняття «національна бібліографія України» (з огляду на особливості історичної долі українського народу) сприймається у комплексі національних та соціальних факторів, що не завжди можуть бути чітко простежені по одній або декількох ознаках: мові, території, національності тощо.

Сьогодні розробка концептуальних основ НБ не обмежується традиційними бібліографознавчими проблемами. Боки базуються на терені інформатизації суспільства. Розробка проблем НБ передбачає визначення самого поняття, головних напрямів організаційних, методичних основ бібліографії, проблем, спричинених створенням програми державної автоматизованої бібліографічної підсистеми, а також питань, зумовлених економічними засадами НБ, авторським правом на бібліографію, кадровим забезпеченням, ефективною організацією науково-дослідної діяльності [6, с.9].

За сучасним підходом НБ розглядається у системі вітчизняної та міжнародної інформації. Національна і міжнародна бібліографії пов'язані, передусім УБО (Універсальний бібліографічний облік), мета якого – встановити всесвітню систему обміну бібліографічною інформацією, для чого потрібно спочатку створити НБ у кожній з учасниць цього обміну. НБ і є необхідною базою ефективних міжнародних бібліографічних зв'язків.

У створенні НБ беруть участь різні установи, що входять до системи комунікації. Створенням рукописної україніки займаються архіви та найбільші бібліотеки держави, які мають рукописні фонди. Бібліографуванням спеціальних видів документів (дисертації, наукові звіти тощо) – органи Науково-технічної інформації (НТІ). Книжкова палата відповідає за поточне (на основі обов'язкового примірника) та ретроспективне бібліографування друкованої продукції.

Книжкова палата України за родом своєї діяльності збирає, реєструє і зберігає все, що виходить на теренах України, вивчає і аналізує процеси, які відбуваються в книговидавництві й книгорозповсюдженні. Книжкова палата готує і видає державні бібліографічні покажчики, що охоплюють практично всі види видань: літописи книг, газет та журнальних статей, образотворчих, картографічних видань, нот, літопис авторефератів дисертацій (щоквартально).

Книжкова палата працює лише з творами друку, хоч в усьому світі нетрадиційні форми публікацій вже визнані рівноправними з друкованою продукцією і разом з нею підлягають бібліографічному обліку. Відставання в цьому (це стосується не тільки України, а інших держав СНД, зокрема Росії) веде до великих інформаційних прогалин, заповнити які має НБ шляхом розширення реєстру можливих публікацій і на базі нового закону про обов'язковий примірник почати їх бібліографічний облік.

Сучасна концепція НБ розглядає національну бібліографію як неодмінну функцію національної бібліотеки. Поряд з такими функціями, як створення повного фонду видань, що публікуються в країні, зберігання депозитарного примірника національних публікацій, підбору іноземної літератури, співіснують і суто бібліографічні: складання ретроспективної національної бібліографії, публікація поточної національної бібліографії, планування і координація бібліографічної інформації, що створюється в країні. [, с.89]

Бібліотеки, котрі називають себе «національними», але не відповідають за своїми функціями таким установам, не повинні входити в категорію «національних» бібліотек. [7, с.12]

У 2000-2001 рр. НБУВ опрацьовано проект створення Зведеного каталогу україномовної книги Українського бібліографічного репертуару, головним завданням якого є створення фундаменту єдиних теоретичних, методичних та організаційних принципів, будова цілісної системи інформації про сукупний документальний масив, створений у процесі історичного розвитку українського народу. Проект складається з кількох підпроектів, у яких беруть участь бібліотеки України, Національна академія наук України. Це, зокрема: рукописна книга («Рукописна україніка»), українська книга кириличного друку XVI—XVIII ст.; україномовна книга {1798-1923); серія зведених каталогів нотних, картографічних видань та видань образотворчого мистецтва, а також серія «Періодичні видання» (науково-дослідний центр періодики Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України) [10, с.154].

НБУВ здійснює видання національної бібліографії документів на всіх видах носіїв, включаючи: твори українською мовою незалежно від місця видання; твори всіма мовами, створені на території України; твори всіма мовами про Україну і український народ, створені в усьому світі твори авторів-українців. Поєднання зазначених принципів дає можливість якнайповніше відбити в бібліографічних працях особливості історичного розвитку України, її внесок у розвиток світової культури, науки, освіти, виробництва.

Сьогодні уже вийшов п'ятий том покажчика «Україномовна книга у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. 1798-1923: бібліографічний покажчик». За основу було взято 1798 рік, коли було надруковано «Енеїду» І.П. Котляревського – першу книжку українською мовою надруковану гражданським шрифтом. Від цієї дати починається відлік друкованої книги нової доби української літератури.

Сьогодні робота йде за трьома напрямами: бібліографування змісту тих часописів, що користуються найбільшою популярністю («Всесвіт», 1925-2000; «Слово і час», 1990-1999; «Наука і культура. Україна», 1966-2002; «Кур'єр Кривбасу», 1994-2004; «Українське літературознавство», 1966-1994); малодоступних журналів, що стали бібліографічною рідкістю («Червоний шлях», 1923-1936; «Радянська література», 1933-1941; «Бібліологічні вісті», 1923-1930); видань української діаспори, ознайомитись з якими вітчизняним читачам тривалий час було майже неможливо, а часом і небезпечно («Листи до Приятелів», 1953-1968; «Визвольний Шлях», 1948-1997) [9, с.101].

Підвищити інформативність видань такого типу дають можливість ґрунтовні вступні статті науковців, авторів, редакторів стосовно історико-методологічних особливостей часописів, а також детально розроблений допоміжний апарат, система відсилок, без яких неможливе всебічне роз-криття їхнього змісту.

Якщо розглядати діяльність Бібліотеки в галузі національної бібліографії в більш широкому розумінні цього поняття, зокрема з точки зору її змістовної частини, то можна назвати ряд посібників, які плідно працюють на відродження духовних цінностей нашого народу. Це серії покажчиків «Культура і побут народу України», «Повернуті імена», «Видатні (провідні) діячі української книги», видання про найвідоміших українських письменників (Т. Г. Шевченко, Г. С. Сковорода) та ін.

Висновки

Сьогодні можна говорити про необхідність створення важливого напряму національної бібліографії – перспективної бібліографії, завдання якої полягає в інформуванні про документи, що готуються до випуску. Це питання набуває актуальності в зв'язку з Законами України «Про інформацію», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про національну програму інформатизації України». У майбутньому перспективна бібліографія має бути масштабною і спиратися на державну законодавчу базу.

Національна бібліографія України суттєво відстає від зарубіжної в галузі автоматизації бібліографічних процесів та впровадження новітніх інформаційних технологій. Потрібна національна концепція автоматизації великих бібліотек й інформаційних центрів, координація зусиль Міністерства культури, Національної Академії наук України та інших відомств стосовно вироблення цілого спектра рекомендованих стандартів та підходів у цій справі.

Національна бібліографія повинна бути важливою складовою державної програми інформатизації України. Але, як свідчить світова та вітчизняна практика, без постійного та достатнього державного фінансування реалізувати повноцінну програму створення національного бібліографічного репертуару практично неможливо. Необхідно прийняти на державному рівні Положення про Національну бібліографію України – національний інформаційний ресурс з урахуванням міжнародних вимог і стандартів як засіб, що дозволить забезпечити культурне та інтелектуальне надбання нації і зробити його доступним сучасним і майбутнім користувачам.

Отже, розв`язання цих проблем буде сприяти створенню ефективної та якісної системи національної бібліографії в Україні.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: