Морське страхування - вид транспортного страхуван­ня, яке покриває ризики, пов'язані з торговельним мореплав­ством.

Можна виокремити два основні джерела морського страхо­вого права: в міжнародному масштабі — англійський Закон про морське страхування 1906 р. (далі — За­кон), у національному — Кодекс торговельного мореплавання Ук­раїни 1994 р. (далі — Кодекс).

За договором морського страхування страховик зо­бов'язується за обумовлену плату (страхову премію) в разі на­стання передбачених у договорі небезпечностей або випадковостей, яких зазнає об'єкт страхування (страхового випадку), відшкодувати страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір, понесені збитки.

Договори морського страхування із страхувальниками - ре­зидентами укладаються страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, одержали в установленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є члена­ми Морського страхового бюро.

Морське страхове бюро здійснює координацію діяльності страховиків у галузі страхування морських ризиків та представ­ляє їх інтереси в міжнародних об'єднаннях страховиків. Утворен­ня Морського страхового бюро та його державна реєстрація здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів Ук­раїни.

Довідково. Постановою Кабінету Міністрів України М 561 від 27.04.98р. створено Морське страхове бюро, яке, крім координації діяльності страховиків у галузі страхування на морському транспорті, здійснює дослідження та прогнозу­вання національного ринку страхових послуг у сфері торго­вельного мореплавства, перерозподіляє ризики між членами бюро всередині України тощо.

Об'єкти. До об'єктів морського страхування відноситься будь-який пов'язаний з море­плавством майновий інтерес, зокрема:

• судно, в тому числі й таке, що будується;

• вантаж;

• фрахт;

• плата за проїзд, орендна плата;

• очікуваний від вантажу прибуток і вимоги, що забезпечу­ються судном, вантажем, фрахтом, заробітна плата, інші винагороди капітана, інших осіб суднового екіпажу;

• цивільна відповідальність судновласника й перевізника, а також ризик, взятий на себе страховиком (перестрахування).

Основні види морського страхування:

• страхування каско суден на термін;

• страхування каско суден на період будівництва (будівельні ризики);

• страхування військових і страйкових ризиків;

• страхування ризику втрати фрахту;

• страхування особливих майнових інтересів;

• страхування додаткової відповідальності;

• страхування контейнерів;

• страхування відповідальності судновласників;

• страхування відповідальності фрахтувальників;

• страхування відповідальності суднових агентів;

• страхування відповідальності суднових брокерів.

Деякі утруднення викликають види, які умовно можна на­звати видами страхування, що їх розвиває ТТ клуб — один із перших страховиків тих підприємств, які перебувають «між морем і землею» — портів, портової влади, операторів терміналів і складів, експедиторів тощо. Ці види тра­диційно перебувають на стику, але тяжіють усе-таки до морсько­го страхування.

У морському страхуванні існує Класифікаційне застере­ження, яке свідчить, що договір морського страхування не може бути укладений, якщо судно не має певного класу, що відповідає вимогам страховиків. Критерії у всесвітньому масштабі встанов­лювалися британським Класифікаційним застереженням 354, яке з 1 січня 2001 р. чинне в новій редакції. Згідно з нею для всіх суден, крім суден каботажного плавання, прийнятними визна­ються лише класи і-товариств—членів МАКТ (Міжнародної асоціації класифікаційних товариств — ІАС5). За станом на по­чаток 2001 р. до МАКТ входив Російський регістр судноплавст­ва, а Український ще не входив. Через це створюються певні труднощі для страхування на міжнародному ринку суден, які ма­ють клас Українського регістру.

Важливо, що діючий клас має бути наявним не лише на мо­мент укладання договору страхування, а й протягом усього періоду його чинності.

2. Страхування каско суден

Страхування каско суден (СКС) ~ вид морського стра­хування, що забезпечує захист судновласників та інших осіб, пов'язаних з експлуатацією суден (далі — судновласників), від ризиків заподіяння збитку через загибель належних їм суден.

Договір страхування може бути укладений на будь-який термін. У морському страхуванні звичайно прийнято укладати договір на термін 1 рік або на рейс (перехід судна від місця відправлення до місця призначення, а у випадку необхідності і зворотний перехід).

Договір страхування чинний у межах певного географічно­го регіону.

Британські інститутські застереження 26 від 1 липня І976 р. забороняють плавання у певних широтах Атлантичного узбережжя Північної Америки, на Балтійському морі — у певний час року, у водах Північного Льо­довитого океану — північніше 70-ої широти, за винятком дозво­леного плавання в норвезькі порти й у Мурманськ, на російсько­му Далекому Сході — до півночі від 46—ї паралелі та до півдня від 50-ої паралелі південної широти.

Виходи за межі зазначених застережень можуть страхувати­ся лише за умови сплати додаткової премії, іноді дуже істотної, хоча можуть бути погоджені й інші варіанти. Норвезькі та німецькі умови визначають дещо інші географічні межі.

Істотним як для страховиків, так і для судновласників, є пи­тання про мореплавність судна, точніше важливі ті випадки, коли страховики визнають судно не морехідним і страхове відшкодування не випла­чується.

Судно вважається морехідним, коли воно з усіх поглядів підготовлене до того, щоб протистояти звичайним небезпекам мо­реплавання під час застрахованого морського походу. Якщо за участю і з відома страхувальника судно посилається в рейс у не морехідному стані, страховик не несе відповідальності за збитки, пов'язані з такими обставинами.

На страхування приймаються судна з їхніми машинами, устаткуванням і такелажем, а також фрахт, витра­ти по спорядженню й інші витрати, пов'язані з експлуатацією судна.

Щодо різновидів умов страхування каско суден, то вони ма­ють такий характер:

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: