ОДИНОКИЙ - ПООДИНОКИЙ – ОДИНИЧНИЙ - ОДИНОЧНИЙ

Одинокий. Який міститься окремо, відбувається, протікає і т. ін. відірвано, ізольовано; який не має сім’ї, рідних, друзів, самотній (тобто вживається, коли йдеться про щось одне, а не одне з багатьох): одинока хатина, одинока постать, одинокий вік, одинока людина, одинокий серед людей.

Поодинокий. 1. тільки мн. Які розміщені або зустрічаються рідко; рідкісні, ізольовані від інших, розрізнені, окремі: поодинокі сніжинки, поодинокі перехожі, поодинокі постріли. Від станції лунали крики, спів і поодинокі зойки (Б.Антоненко-Давидович); З поодиноких слів, що їх заносив вітер від тієї повітки, виходило, що про гетьмана мова (Б.Лепкий).

2. Який є тільки один, один з багатьох; не типовий, випадковий: стріляли поодинокі кулемети, поодинокі явища, точилися поодинокі розмови.

Одиничний. 1. Окремо взятий, відособлений: одиничні сортові екземпляри, одиничне виробництво, одиничне судження.

2. Який стосується одиниці.

Одиночний. Окремий; розрахований на одного: одиночні постріли, одиночна камера, одиночний номер (у готелі).

ОДНАКОВО. 1. присл. Нічим не відрізняючись у чомусь від іншого; так само. Ніхто не пише, дні сходять у мене дивно однаково, без особливих вражінь (М.Коцюбинський); Далі за Каневом і гори, й долини однаково вкриті густим лісом (І.Нечуй-Левицький).

2. у знач, присудка. Байдуже, дарма. І не пом’яне батько з сином, Не скаже синові: – Молись, Молися, сину, за Вкраїну Його замучили колись. – Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні... Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені (Т.Шевченко).

3. присл. Все одно, все-таки. На землі була вже ніч, але однаково, виходячи з катакомб, першої хвилини треба було замружуватись (Ю.Смолич).

ОДНО... Перша частина складних слів, що відповідає слову один; пишеться разом: одноактний, одностайний.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: