ЧИСЕЛЬНИЙ - ЧИСЛЕННИЙ - ЧИСЛОВИЙ

Чисельний. 1. Який стосується числа; числовий: чисельний аналіз.

2. Кількісний: чисельна перевага, чисельне зростання населення.

Численний (не багаточисленний). 1. Який складається з великої кількості когось, чогось: численний загін, численна група, численна організація, численне товариство (невдало численна кількість книжок). Іноді замість справжнього диспуту, перед численною аудиторією відбувалося скритно підготовлене і розігране інсценування й комедія диспуту (З.Тулуб).

2. Наявний у великій кількості. Вж. зі сл.: війська, гості, делегації, досліди, жертви, зразки, кадри, мешканці, озера, підприємства, ухвали. Небо заступали хмари. Вони насувалися з заходу, закриваючи собою численні зорі (А.Шиян).

Числовий. Прикм. від число: числова величина, числові дані, числова послідовність, числові назви, числове розв’язання рівнянь, числове програмне керування.

ЧИТАЧ - ЧИТЕЦЬ

Читач, -а, ор. -ем. Той, хто читає, зайнятий читанням якихось творів; відвідувач бібліотеки тощо.

Читець, -тця, ор. -тцем. Той, хто читає комусь уголос: читець-декламатор.

ЧІЛЬНИЙ. 1. Який вважається центральним, найвиднішим. Юлія Андріївна сиділа боком до чільного стола (Л.Дмитерко); Ще зранку на чільних вулицях Глухова вишикувались полки (М.Лазорський).

2. перен. Важливий за своїм значенням; який виділяється серед інших тощо. В житті сучасної людини чільне місце займають мистецтво й література (з журналу); Щодо бойківського діалекту, то він також ще від 1848 року досить виразно проблискує у творах тодішніх чільних галицьких письменників (І.Франко).

3. Який становить передню частину будівлі. Вздовж чільної і причілкової стін стояли лави (з журналу).

ЧОЛО. 1. У прямому значенні – те саме, що лоб, однак у мові спеціальної літератури невживане. Високе його чоло перерізалося поміж бровами глибокими зморшками (А.Кащенко); Син стояв над могилою білою. Сніг летів на відкрите чоло (Г.Чубач). Тільки зі словом чоло вживаються фразеологізми: бити чолом, віддати чолом, схиляти чоло, в поті чола, чолом вам тощо.

2. Фасад споруди.

ЧОЛОВІК - ЛЮДИНА

Чоловік, -а. 1. Особа чоловічої статі. За столом сидів смуглявий, довгобразий та сухорлявий чоловік (І.Нечуй-Левицький).

2. Одружена особа стосовно до своєї дружини. Чоловік її давно помер (Марко Вовчок).

3. розм. Те саме, що людина. – Ех, каже приказка: кожен чоловік кує своє щастя. Чорти його кують, а чоловік тільки у міх дме (А.Головко).

4. Уживається при лічбі, вказуванні на певну кількість людей. Було їх [утікачів] там чоловіка з тридцять (М.Коцюбинський); На низькому помості з дощок, прикрившись звірячими шкурами, лежало кілька чоловік (С.Скляренко).

Пох. чоловічий.

Людина. Одна із суспільних істот, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою, виробляють і використовують знаряддя праці тощо.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: