Свобода надання та отримання послуг

Відповідно до ст. 43 Договору про Співтовариство свобода ділового заснуванн я дозволя є здійснювати економічн у діяль- ність у певному фіксованому місці на території ЄС упродовж невизначеног о строку. Свобода наданн я послуг згідно зі ст. 49

Договору про Співтовариство дозволяє здійснювати економічну діяльніст ь на тимчасові й основ і в тій державі-член і ЄС, де суб'єкт підприємницько ї діяльності, яки й надає послуги, або особа, як а отримує послуги, не мають місця ділового засну- вання.

Стаття 49 Договору про Співтовариство забороняє національ- ні обмеженн я щодо надання та отриманн я послуг громадянами ЄС. Згідно з ЄС П держави-член и зобов'язан і усунути будь- які обмеженн я не тільки "відносн о дискримінаці ї щодо на - ціональності особи, яка надає послуги, та будь-яких обмежень, які застосовуються однаков о щодо громадян власної та інших держав-члені в ЄС, але можут ь зашкодит и свободі наданн я послуг громадянино м іншої держави-члена, в якій він легально

1 15

надає ці послуги"1. Держави-член и ЄС можуть обмежити свобо- ду надання послуг виключно з метою захисту публічного інте- ресу на підставах, ідентичних до обмежен ь свободи ділового заснування.

ЄС П вирішив проблему класифікації свободи ділового засну- вання та свободи надання послуг через визнанн я паралельної дії ст. 43 та ст. 49 Договору про Співтовариство. Це означає, що положенн я Договору про Співтовариство про свободу надан- ня послуг діють тільки за умови, якщ о суб'єк т підприємницько ї діяльності ЄС не може користуватися свободою ділового засну- вання. Наприклад, це стосується ситуації, коли суб'єк т під- приємницько ї діяльност і Є С в'їжджа є д о держави-член а Є С не з метою ділового заснування, а для того, щоб здійснювати економічну діяльність тимчасово. Дл я досягненн я цього, суб'єкт підприємницько ї діяльності ЄС може засновувати офіс та інші інфраструктури в країні перебування, але виключн о з метою тимчасовог о наданн я послуг2. Слід відзначити, що Загальна Програма свободи наданн я послуг в ЄС поширю є цю свободу тільки на тих суб'єкті в підприємницько ї діяльності, що вже мають місце ділового заснуванн я в ЄС3.

Різниця між свободою ділового заснуванн я та свободою на- данн я послуг полягає в тому, що, коли суб'єкт підприємницько ї діяльност і Є С здійсню є економічн у діяльніст ь н а територі ї держави-член а ЄС, іншій, ніж держава походження, на тимча - совій основі він користується свободою наданн я послуг. У разі, коли суб'єк т підприємницько ї діяльності ЄС проживав в дер - жаві-члені ЄС протягом тривалого часу та отримує прибуток від такої діяльності, це буде кваліфіковано, як свобода діло- вого заснування.

Якщ о компанія тільки знаходиться (має місце ділового засну- вання) на території ЄС, а інкорпорован а в іншій державі, що не є члено м ЄС, то дл я того, щоб користуватис я свободо ю наданн я послуг у ЄС, така компані я повинн а мати "істотний і тривалий зв'язо к з економіко ю держави-член а ЄС, де компа - нія бажає здійснит и свободу наданн я послуг". Отже, вимога обов'язковог о ділового заснуванн я суб'єкт а підприємницько ї діяльності ЄС, що надає послуги тимчасово в країні перебування, є незаконно ю та суперечить розділу про наданн я послуг До - говору про Співтовариство4.

1 Див.: Справа С-76/90, Soger v. Dennemeyer & С. Ltd. (1991) ECR 1-4221.

2 Див.: Справа 55/94, Gebhard v. Consilio dell'Ordine degli Avvocati e Procuratorі di Milano (1995) EC R 1-4165.

3 Див.: Загальна Програма усунення перешко д свободи ділового заснуванн я від 18 грудня 1961 p., (O.J. 1961 36/62).

4 Див.: Справа 220/83, Commission v. France (1986) ECR 3663, (1987) 2 CML R 113.

Суб'єк т підприємницько ї діяльності ЄС, яки й переміша- ється до держави-члена ЄС з метою надання послуг, має право користуватись ідентичними з працівниками пільгами, зокрема, правом в'їзду та проживання членів родини суб'єкта підпри- ємницької діяльності ЄС протягом строку надання послуг1.

Таким чином, свобода надання послуг передбачає, що кон- кретний суб'єкт підприємницької діяльності вже має місце ді- лового заснуванн я в тій державі-член і ЄС, де він постійно мешкає чи зареєстрований та постійно здійснює економічну діяльність.

Поняття послуги

Стаття 50 Договору про Співтовариство пояснює, що саме підпадає під понятт я послуги. Під "послугами" розуміються послуги, що звичайно надаються за винагороду, якщ о вони не регулюються положеннями щодо вільного руху товарів, капіталів та пересування осіб.

Послуги включають, зокрема: а) діяльність промислового характеру; б) діяльність торгового характеру; в) діяльність ре- місників; г) діяльність осіб вільних професій.

За практикою ЄС П зміст поняття "послуги" включає турис- тичну, медичну, фінансову, освітню, спортивну діяльність. Крім того, в окремих справах ЄСП вирішив, що надання телевізій- ного сигналу, продаж лотерей, надання кредитів на придбання житла, діяльність агенцій з працевлаштування є "послугами" згідно з правом Співтовариства. Особа, що надає послуги, може тимчасово здійснювати свою діяльність в іншій державі-члені на тих самих умовах, які встановлені в її власній державі, якщ о це не порушує положень Договору, що стосуються права на свободу ділового заснування. Надання послуг регулюється ст. 50

Договору про Співтовариство тільки у разі, коли вони мають економічний характер та надаються за винагороду (рис. 10).

ЄСП постановив у справі Bond2, що винагорода не обов'яз - ково має отримуватися від безпосереднього одержувача послуг, а може походити від будь-якої третьої особи. Проте у справі Gravier* ЄС П дещ о звузив цю норму, затвердивши, що сту- денти не можуть користуватися свободою отриманн я послуг згідно зі ст. 49 Договору про Співтовариство, бо відповідно до ст. 50 цього ж Договору професійн а освіта не підпадає під

1 Див.: Директив а 2004/58 від 29 квітня 2004 p. (O.J. 2004 L158/77).

2 Див.: Справа С-275/92, Custom and Excise Commissioners v. Scyindler and

Schindler( 1994) EC R 1-1039.

3 Див.: Справа 293/83, Gravier v. City of Liege (1985) EC R 1-593, (1985) 3

CML R 1.

категорію послуги, тому що оплачується державою з громад- ских коштів. З іншого боку, платні освітні послуги або платні медичні послуги, такі як операція зі здійснення аборту (але не наданн я інформації про аборти) у справі Grogan можуть під- падати під дію ст. 50 Договору про Співтовариство.

Послуги, які фінансуються з державних коштів, наприклад, плата за навчання, не підпадають під дію розділу про свободу наданн я послуг Договору про Співтовариство2. Навпаки, при - ватна освіта3 та державні медичні послуги, сплачені приватною страховою компанією4, підпадають під поняття "послуги" згідно з правом Співтовариства. Стаття 51 Договору про Співтовари- ство не діє щодо свободи руху товарів, капіталу та пересування громадя н ЄС. Понятт я "послуги " н е охоплю є транспортн і послуги (оскільки вони регулюються окремим розділом), банків- ські і страхові послуги тощ о (вони підпадають під розділ про вільний рух капіталу). Надання аудіо-телекомунікаційних послуг може класифікуватися як надання послуг, лиш е за наявності факту їх перетинанн я через кордон держави-член а походження5. Наданн я послуг розпочинається з моменту отриманн я винаго- роди (англ. consideration) однією із сторін правовідносин6. ЄС П визнав, що розділ про надання послуг Договору про Співтова- риство має пряму дію7.

Свободою наданн я й отриманн я послуг можуть користува- тись не тільки громадяни ЄС, а і громадяни інших держав, які є працівникам и компаній, зареєстрованих на території ЄС. За рішення м ЄС П у справі Rush Portuguesa держави-член и ЄС не можуть обмежувати вільне пересування фізичної або юридич- ної особи, заснованої на території ЄС разом із персоналом (не залежн о від національності персоналу)8.

Стаття 49 Договору про Співтовариство забороня є будь-які обмеженн я щодо наданн я послуг суб'єктам и підприємницько ї діяльност і ЄС, як і вже мають місц е діловог о заснуванн я в державі-члені ЄС. У справі Binsbergen9 ЄСП підтвердив, що ст. 49

1 Див.: Справа С-159/90, SPUC v. Grogan (1991) ECR 1-4685, (1991) З CML R 849.

! Див.: Справа 263/86, Belgium v. Humbel (1988) ECR 5365.

] Див.: Справа C-109/92, Wirth v. Landeshauptsladt (1993) EC R 1-6447.

4 Див.: Справа C-157/99, Geraets-Smits and Peerbooms (2001) EC R 1-5473.

5 Див.: Справа 155/73, Sacchi (1974) EC R 409, (1974) 2 CML R 177, та справа

62/79, 5.Л. Campagnie Generale pour la Diffusion de la Television Coditel v. Sa Cine

Vog Films (1980) EC R 833, (1981) 1 CML R 362.

'Див.: Справа 263/86, Humbel v. Belgium (1988) EC R 5388, (1989) 1 CML R 393.

7 Див.: Справ и 110&111/78, Ministre Public v. Van Wesemael (1979) EC R 35, (1979) 3 CML R 87.

s Див.: Справа C- l 13/89, Rush Portuguesa Ltda v. Office Nationale d'Immigration

[1990] EC R 1-1417.

9 Див.: Справа 33/74, Van Binsbergen v. Bestuur van de Badriifsvereniging voor de

Metaalnijverheld (1974) EC R 1299, (1975) 1 CML R 298.

Договору про Співтовариство має 2 функції: по-перше, попе- редження — усунення національних обмежен ь свободи наданн я послуг в ЄС, а по-друге, забезпечення — заохочення свободи наданн я послуг серед суб'єктів підприємницько ї діяльності ЄС. Прикладом такого заохочення може бути впровадження вимоги про взаємн е визнанн я професійни х кваліфікаці й та досвіду, необхідного для надання певних послуг у державах-членах ЄС. У вказаній справі було визначено, що на суб'єкта підприєм - ницької діяльності ЄС, яки й надає послуги в іншій державі- члені, поширюютьс я національні правові норм и держави-член а ЄС щодо організації професійної діяльності, кваліфікації, правил професійної етики, нагляду за професійно ю діяльністю та від- повідальністю.

Наступною важливою умовою застосування свободи надання послуг в ЄС є вимога наявност і "елемента Співтовариства" (англ. Communit y element). Наприклад, у справі Debauve1. ЄС П постановив, щ о суб'єкт и підприємницько ї діяльност і Є С н е можуть користуватися свободою наданн я послуг для здійсненн я економічної діяльності на території держави-члена ЄС, з якої вони походять. Громадяни держави-член а ЄС можуть посила - тися на положенн я розділу про свободу надання послуг До - говору пр о Співтовариств о у разі, кол и вон и не залишают ь території держав и власного громадянства, але їх економічн а діяльність на території ЄС обмежується2 чи члени їх родин и не можуть приєднатися до них3.

Положенн я розділу про свободу наданн я послуг Договору пр о Співтовариств о забороняют ь дискримінаці ю я к прям у (наприклад, за ознако ю національності або громадянства), так і непряму (наприклад, додаткова реєстрація), за винятко м ви- падку, коли це є необхідни м дл я дотриманн я моральни х та етичних принципі в чи здійсненн я дисциплінарног о контролю в державі-члені ЄС.

Винятки з заборон и національних дискримінаційни х заходів, передбачених у ст.ст. 45—48 Договору про Співтовариство, по- ширюються і на свободу наданн я послуг в ЄС4. Так, держави - члени ЄС можуть обмежувати свободу надання послуг на влас- ній території в разі, коли це пов'язано, навіть випадково, зі здійснення м державної влади та з приводу охорони державної

1 Див.: Справа 52/79, Procueror du Roi v. Debauve (1980) EC R 833, (1981) 2

CMLR 362.

2 Див.: Справа C-224/97, Ciola v. Land Vorarlberg (1999) ECR 1-2517.

3 Див.: Справа C-60/00, Carpenter v. Secretary of State for the Home Department

(2002) ECR 1-6279.

4 Див.: ст. 55 Договору про Співтовариство.

влади, державної безпеки та громадського здоров'я1. Але, як показу є практик а ЄСП, ц і винятк и мают ь дуже обмежен е застосування. Проте, держави-члени ЄС мають право вживати недискримінаційни х заходів з обмеженн я свободи ділового заснування до суб'єктів підприємницької діяльності ЄС*.

Законодавство Співтовариства не є детально гармонізованим з питань зі взаємного визнання кваліфікацій, необхідних для надання послуг державами-членами ЄС. Проте було встанов- лено мінімальні вимоги з визнання кваліфікацій в "секторних" та "загальних" директивах, як, наприклад, про взаємне визнання кваліфікації медичних працівників та інших професій, які вже були розглянуті в розділі про свободу ділового заснування5. ЄСП встановив, що держава-член ЄС, в якій надаються послуги, має право на регулювання професійни х вимог виключно за принципо м рівності, тобто без дискримінації за ознакою гро- мадянства3.

Розділ щодо надання послуг Договору про Співтовариство визначає право громадян ЄС на в'їзд до держави-члена ЄС з метою вільного надання та отримання послуг. Крім того, грома- дяни н ЄС може тимчасово проживати у державі-члені, де він надає чи отримує послуги. Стаття 50(3) Договору про Спів- товариств о забороня є будь-як у форм у дискримінаці ї щод о діяльності з надання та отримання послуг громадянами ЄС у державах-членах.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: