ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Порядок внесення змін і доповнень до конституцій.Двохсотрічна історія конституціоналізму виробила декілька способів ухвалення (прийняття) конституцій. Найбільш демократичними способами прийняття конституцій є установчі збори (конституційна асамблея, конвент) і референдум. Наприклад, чинна Конституція США була розроблена і прийнята конвентом, що засідав за закритими дверима у Філадельфії з 14 травня по 17 вересня 1787 р. Так само була прийнята Конституція Франції 1848 р., чинна Конституція Норвегії і деякі інші конституції. Установчими зборами (з різними назвами) були схвалені і прийняті конституції Італії, Індії, Португалії та деяких інших держав. Установчі збори іноді продовжують свою діяльність як парламент (Греція 1975 р.). Як спосіб ухвалення сучасних конституцій часто використовується референдум. При цьому він виступає як кінцева стадія конституційної правотворчості. Іноді референдуму передує підготовка і схвалення конституції установчими зборами (Румунія). Як правило, проект конституції готує спеціальна комісія (Ірландія, Іспанія, Данія), іноді розробку контролює уряд (Франція, Туреччина, Росія). Ухвалення конституції на референдумі ще не означає, що конституція буде демократичною. Все залежить від розстановки політичних сил. Досить часто конституції приймаються парламентами, найчастіше 2/3 голосів. Так були прийняті конституції Австрії, Фінляндії, Швеції, Японії, переважної більшості держав Центральної і Східної Європи, держав СНД. Історично відомий і такий спосіб прийняття конституції, як договір. Одним з перших таких договорів був Конституційний акт Вюртемберга 1819 р. Результатом договору була Конституція СРСР 1924 р. У балканських країнах, що звільнилися від Османського іга в XIX ст., посаду глави держави виборні збори пропонували іноземним династіям за умови, якщо вони будуть згодні з конституціями (конституції Німеччини 1844 р., Румунії 1866 р., Болгарії 1879 р.). Октроювання — дарування конституції одностороннім актом глави держави, зокрема, Франція — Хартія 1814 р. Людовіка XVIII французькому народу, Японія — 1889 р., Марокканська конституція — 1911 р., Абіссінська — 1937 Октройованими є конституції Бахрейна, Йорданії, Кувейту, Саудівської Аравії, глави держави яких (монархи) зберігають значні повноваження. Після Другої світової війни октройованими почали називатися конституції, що дарувалися метрополіями їхнім колишнім колоніям. Таких держав — десятки. За способом внесення змін конституції поділяються на гнучкі, жорсткі і змішаного типу. Гнучкі конституції змінюються звичайними законами. Як правило, це конституції частково писані (Великобританія, Нова Зеландія, Ізраїль). У конституціях змішаного типу різні частини можуть змінюватися по-різному. У індійській конституції ряд положень змінюється за рішенням 2/3 присутніх і голосуючих членів обох палат парламенту з подальшим схваленням не менше ніж половиною законодавчих зборів штатів. Окремі положення змінюються за пропозицією президента простою більшістю голосів в обох палатах парламенту. За загальним правилом, з метою забезпечення стабільності основного закону передбачається спеціальна ускладнена процедура внесення до нього змін і доповнень. Такі конституції називають жорсткими. Найбільш поширений спосіб внесення змін в текст конституції — проста заміна колишніх положень щойно схваленими. Проте іноді поправки публікуються окремо (наприклад, в США). Внесення поправок, як правило, є результатом зміни співвідношення політичних сил в суспільстві. У ряді конституцій міститься заборона їх перегляду у разі надзвичайного стану в країні. Іноді включаються норми, забороняючі відміняти певні положення конституції. Найчастіше це стосується скасування або обмеження чинних прав і свобод. Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|