ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Конституційний контроль в зарубіжних країнах.Поняття конституційного контролю має декілька трактувань. Найчастіше це поняття вживається у вузькому значенні, тобто як оцінка судами загальної або спеціальної юрисдикції нормативно-правових актів на предмет їх відповідності конституції. Вперше функцію конституційного контролю було визнано в США на початку ХІХ ст. Основою для нього стало рішення Верховного суду 1803 р. у справі Мербурі V. Медісон, в якому головний суддя Верховного суду США Дж. Маршалл зазначив, що саме судова влада має право і зобов'язана сказати, що є закон. Характер і зміст конституційного контролю багато в чому визначається природою судів, які його здійснюють. Існують 2 основні моделі організації конституційного контролю — американська і європейська (австрійська). Американська характеризується тим, що відповідними повноваженнями наділені суди загальної юрисдикції. Ця модель ще називається децентралізованою і "дифузивною". Її характеризує трактування конституційного контролю, як суто правової функції. Така модель діє в Аргентині, Бразилії, Мексиці, Японії і в деяких інших країнах. При цьому існують наступні різновиди судових органів, наділених правом здійснювати конституційний контроль: 1.Конституційний контроль можуть здійснювати всі суди загальної юрисдикції, але остаточне рішення ухвалює вищий суд держави. 2. Конституційний контроль здійснюють тільки вищі суди держави. 3. Конституційний контроль здійснюють вищі суди суб'єктів федерації. При американській моделі посади суддів вищих судів заміщаються, як правило, за санкціонованим парламентом рішенням глави держави. У деяких країнах (Колумбія, Перу) створюється Палата конституційних гарантій, яка діє окремо або у складі Верховного суду. Європейська (австрійська) модель характеризується наявністю в державі спеціалізованого судового органу, відокремленого від судів загальної юрисдикції. Головна його функція — оцінка конституційності законодавчих актів, хоча він може бути наділений і іншими повноваженнями. Органи конституційної юстиції, як правило, називають конституційними судами, але зустрічаються і інші назви. При європейській моделі порядок формування органів конституційного контролю має свої особливості практично в кожній країні. Відмінності є і в принципах їх організації. Проте, за загальним правилом, при такій моделі у формуванні органів конституційного контролю беруть участь органи, що представляють різні гілки влади, — парламент, президент, уряд, судді. Наприклад, в Австрії до складу Конституційного суду входять голова, його заступник і 12 дійсних суддів, а також 6 запасних суддів. Голову, заступника, 6 дійсних суддів і 3 запасних призначає президент за пропозицією уряду. їх президент призначає з числа кандидатур, запропонованих палатами федерального парламенту. Судді йдуть у відставку в 70 років. У Франції і деяких інших країнах ці повноваження належать Конституційним радам, які є органами квазісудового характеру. У такому разі, ці органи формуються, як правило, без участі суддівського корпусу. Конституційна рада Франції — особливий орган, який контролює дотримання Конституції. У його складі 9 осіб, що призначаються на 9 років. Три члени ради призначаються президентом, три — головою Сенату і три — головою Національних зборів. Всі закони до промульгації їх президентом і регламенти палат до їх ухвалення повинні надходити на розгляд Конституційної ради, яка дає висновок про те, чи відповідають вони Конституції. Якщо Конституційна рада вирішить, що той або інший акт суперечить Конституції, вона має право скасувати його. Окрім функції конституційного нагляду до повноважень Конституційної ради входить спостереження за перебігом президентських виборів, проведенням загальнонаціональних референдумів і розглядом спорів про правильність обрання депутатів парламенту. Рішення Конституційної ради остаточні і оскарженню не підлягають. Вони обов'язкові для всіх державних органів. У Чехії суддів Конституційного суду призначає Президент за згодою верхньої палати парламенту; у Словаччині — Президент за списком, представленим парламентом тощо. У мусульманських країнах можуть створюватися конституційно-релігійні ради, що складаються з богословів і юристів. Наприклад, в Ірані діє Наглядова рада, що складається з 12 осіб: 6 богословів, що призначаються вищою духовною особою і 6 юристів, запропонованих парламентом. Існує 2 основні форми конституційного контролю — попередній і майбутній. Попередній має місце на стадії розгляду законопроектів, до їх підписання главою держави (Румунія, Польща, Угорщина, Франція). Майбутній контроль застосовується до нормативних актів, що вступили в законну силу. Виділяють також обов'язкову і факультативну форми конституційного контролю. Обов'язковий контроль здійснюється відповідними органами на основі розпоряджень конституції і законодавства незалежно від волевиявлення будь-якого іншого органу або посадової особи. Факультативний контроль здійснюється тільки за ініціативою тих, хто наділений відповідним правом. Існує 2 процедури конституційного контролю — шляхом дії і шляхом заборони. У першому випадку ініціація питання про конституційність нормативно-правового акту може здійснюватися відразу ж після набрання ним чинності незалежно від факту його застосування. У другому випадку розгляд питання безпосередньо залежить від конкретного застосування нормативно-правового акта. Рішення органів конституційного контролю має різний характер і юридичні наслідки. Найчастіше, після ухвалення рішення про неконституційність нормативно-правового акта його дія припиняється, а рішення органів конституційного контролю є обов'язковими і не підлягають оскарженню в будь-якому іншому органі. Головним повноваженням органів конституційного контролю є оцінка конституційності законодавчих актів. Окрім цього, до повноважень цих органів належить вирішення інших питань. У країнах, де конституційний контроль здійснюють суди загальної юрисдикції, останні мають право давати оцінку конституційності судових рішень і нормативно-правових актів органів виконавчої влади, включаючи акти глави держави. До того ж тут суди здійснюють контроль за діяльністю органів виконавчої влади.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|