Тема 2. Морське страхування 7 страница

1) збитки від пошкодження або повної загибелі всього або частини вантажу внаслідок вогню, блискавки, бурі, вихору та інших стихійних лих, катастрофи або зіткнення суден, літаків та інших перевізних засобів між собою, або удару їх об нерухомі або плавучі предмети, посадки судна на мілину, провалу мостів, вибуху, пошкодження судна льодом, підмочення забортною водою, а також внаслідок заходів, прийнятих для рятування або для гасіння пожежі;

2) збитки внаслідок пропажі судна або літака без вісті;

3) збитки від пошкодження або повної загибелі всього або частини вантажу внаслідок нещасних випадків при навантаженні, укладанні, розвантаженні вантажу і приймання судном палива;

4) збитки, витрати і внески по загальній аварії;

5) всі необхідні і доцільно здійснені витрати по рятуванню вантажу, а також по зменшенню збитку та по встановленню його розміру, якщо збиток відшкодовується за умовами страхування.

3. «Без відповідальності за пошкодження крім випадків катастрофи» (Умова С). При укладанні договору страхування на цій умові відшкодовуються:

1) збитки від повної загибелі всього або частини вантажу внаслідок вогню, блискавки, бурі, вихору та інших стихійних лих аварії або зіткнення суден, літаків та інших перевізних засобів між собою, або удару їх об нерухомі або плавучі предмети, посадки судна на мілину, провалу мостів, вибуху, пошкодження судна льодом; підмочення забортною водою, а також внаслідок заходів, вжитих для рятування або для гасіння пожежі;

2) збитки внаслідок пропажі судна або літака без вісті;

3) збитки від повної загибелі всього або частини вантажу внаслідок нещасних випадків при навантаженні, укладанні, розвантаженні вантажу і приймання судном палива;

4) збитки від пошкодження вантажу внаслідок аварії або зіткнення суден, літаків та інших перевізних засобів між собою або з будь-яким нерухомим чи плавучим предметом (включаючи лід), посадки судна на мілину, пожежі або вибуху на судні або іншому перевізному засобі;

5) збитки, витрати і внески по загальній аварії;

6) всі необхідні і доцільно здійснені витрати по рятуванню вантажу, а також по зменшенню збитку та по встановленню його розміру, якщо збиток відшкодовується за умовами страхування.

За двома останніми різновидами умов страхування, крім винятків, передбачених до першого виду, додається те, що не відшкодовуються збитки, що сталися внаслідок;

10) (к) повені і землетрусу;

11)(л) запотівання судна та підмочення вантажу атмосферними опадами;

12) (м) знецінення вантажу внаслідок забруднення або псування тари при цілості зовнішньої упаковки;

13) (н) викидання за борт і змита хвилею палубного вантажу або вантажу, що перевозиться в безпалубних судах;

14) (о) крадіжки або не доставки вантажу. Збитки за виключеними ризиками можуть бути застраховані окремим договором (за підвищену страхову премію).

Як говорилося вище, договір морського страхування може бути укладено страхувальником на свою користь чи на користь іншої особи, зазначеної чи не вказаної в договорі. У разі морської перевезення вантажу зазвичай такою особою є покупець товару. Слід зазначити, що термін дії договору страхування не завжди збігається з терміном дії договору перевезення вантажу.

За правилами страхування відповідальність за договором страхування починається з моменту, коли вантаж буде взято зі складу в пункті відправлення для перевезення і триває протягом всього перевезення, включаючи перевантаження, перевалки і зберігання на складах, доки, вантаж не буде доставлений на склад вантажоодержувача в пункті призначення, зазначеному в полісі, але не більше 60 днів після вивантаження вантажу з морського судна.

Договір страхування вантажів вважається укладеним з моменту підтвердження про прийняття страхування в письмовому вигляді, а вступає в силу після сплати страхової премії, якщо в договорі не буде вказано інше.

Допускається передача страхового поліса іншій особі. Для цього страхувальник здійснює на полісі передавальний напис. Передавальний напис може бути іменний (із зазначенням особи, кому передається поліс) або бланковий (що складається тільки з підпису особи, що передає поліс). В останньому випадку поліс стає представницькими і надалі може передаватися шляхом простого вручення. В практиці страхування Правила транспортного страхування вантажів зазвичай додаються до страхового полісу. Може укладатися також особлива угода (генеральний поліс - ст.ст. 253-255 КТМ) на страхування відомого роду вантажу, які страхувальник відправляє або отримує протягом певного терміну.

Особливість морського страхування вантажів полягає в тому, що тут можливе оформлення:

1. традиційного (на одне морське перевезення) або

2. генерального (на систематичні масові перевезення однорідних вантажів) страхового поліса.

Генеральний страховий поліс щодо вантажів, що перевозяться морським шляхом, оформляється у відношенні всіх або відомого ряду вантажів, які страхувальник отримує або відправляє протягом певного терміну часу (наприклад, протягом року або всього терміну навігації). Під кожну вантажну відправку, що підпадає під дію генерального страхового поліса, морський страховик видає відповідний сертифікат. Цей сертифікат, морський страховик зобов'язаний видати за наявності вимоги в даному питанні з боку страхувальника.

Генеральний (відкритий) страховий поліс засвідчує договір морського страхування вантажів, коли мають місце регулярного відправлення. На кожну відправку вантажу, що підпадає під дію генерального поліса, страхувальник повинен повідомити морському страховикові (у формі заяви) необхідні відомості про наявний об'єкт морського страхування і пов'язаним з цим страховим інтересом[4,ст.253]. По кожній відправці вантажу морського страховика, зокрема, цікавить назва судна, на якому перевозиться вантаж, шлях прямування і оголошена страхова сума. Це прямий обов'язок страхувальника. Страхувальник не звільняється від такого обов'язку, якщо навіть він отримає відомості про відправку вантажу після його доставки в порт призначення в непошкодженому стані.

При встановленні факту не повідомлення страхувальником необхідних відомостей про окремі відправлення вантажів з необережності, морський страховик має право відмовити своєму клієнтові у відшкодуванні збитків у відношенні таких відправлень вантажів. Аналогічним чином морський страховик має право вчинити, якщо страхувальник ігнорував його вимоги і не повідомляв о будь-яких відомостях про проведення відправлених вантажів.

Можливо, що вантаж, призначений до морського перевезення, буде перевозитися на судні, що має необмежений район плавання. Тоді морський страховик за погодженням із страхувальником вводить окремі умови (клаузулу) у зміст договору укладеного морського страхування, якими обмежує страхове покриття будь-якого ризику (location clause).

Міжнародна правозастосовна практика виходить з того, що договір морського страхування вантажу не може служити підставою для отримання будь-яких вигод морським перевізником, тому що останній отримує майнову вигоду від укладеного договору морського перевезення вантажу. Дана правова норма знаходить своє закріплення в умові договору укладеного морського страхування вантажу за допомогою спеціального застереження (клаузули) - not to insure clause[7,с.65].

Кожен договір морського страхування містить так зване ядерне застереження (nuclear exclusion clause). Це особлива умова (клаузула), що визначає правовідносини сторін договору морського страхування щодо шкоди, заподіяної об'єкту морського страхування, заподіяної внаслідок ядерного інциденту. Наявність цього застереження означає, що морський страховик не несе відповідальності за збитки, що виникли внаслідок ядерного інциденту, радіації або радіоактивного зараження, якщо інше не передбачено умовами договору морського страхування. Основний принцип морського страхування полягає в тому, що страховик не відповідає за збиток, заподіяний об'єкту морського страхування, якщо причиною цього збитку не є застрахований ризик. Цей правовий принцип закріплюється у застереженні (клаузула) proximate clause, яка вноситься у зміст умов договору укладеного морського страхування.

Договір морського страхування вантажів, що спирається на звичаю міжнародної торгівлі, може містити компромісне положення, що відноситься до відшкодування витрат з рятування, відоме як salvage loss clause. Сенс цього застереження (клаузули) в тому, що, коли рятування закінчено і пошкоджене майно продано у проміжному порту (порту-притулок), страхувальник вантажу отримує різницю між оголошеною страховою сумою вантажу і сумою, вирученої при продажу (виручка від реалізації).

При використанні генерального, або відкритого, страхового поліса у відношенні вантажу, призначеного до морського перевезення, страхувальник не знає конкретно, яке вантажне судно буде перевозити дану частину (партію) вантажу. У зв'язку з цим складовою частиною договору морського страхування вантажів при генеральному, чи відкритому, полісі служить застереження про клас судна (classification clause). Зазначене застереження встановлює мінімальний стандарт до вантажного судну, яке буде надалі передано під навантаження. У застереженні наголошується, що всі товари мають перевозитися судном, що мають клас, певним класифікаційним товариством. В іншому випадку із страхувальника стягується додаткова страхова премія за підвищений ризик морського перевезення.

Обмовка про клас судна містить перелік провідних класифікаційних товариств і вказує, що судно має відповідати повним вимогам одного з них. Присвоєний клас судна з боку класифікаційного товариства міститься в суднових документах, що постійно знаходяться на борту судна. Крім того, присвоєний клас судна описується за допомогою загальновизнаних умовних символів (class notation), укладені класифікаційним товариством і складових звичаю міжнародної морської торгівлі.

Обмовка про клас судна також називається класифікаційним застереженням. Передбачає, що розмір страхової премії, належної з боку страхувальника, залежить від віку (рік побудови) і класу судна.

Дане застереження, що міститься в умовах договору морського страхування вантажів, передбачає, що вік судна (з моменту спорудження) не повинен перевищувати 15 років. До більш старих судів, що знаходяться в експлуатації, при укладанні договору морського страхування вантажу можуть застосовуватися підвищенні надбавки до базової тарифної ставки страхової премії за підвищений ризик.

Страховий поліс, виданий у посвідчення укладеного договору морського страхування вантажу, може бути переданий страхувальником якій-небудь іншій особі. Факт передачі страхового поліса і пов'язаних зі страховим полісом прав на застрахований вантаж оформлюється з допомогою передавального напису - індосаменту (endorsement). Це положення має важливе значення при оформленні СІФ - базисних умов поставки вантажів, призначених до морського перевезення.

Договір морського страхування вантажів може бути в свою користь чи на користь вигодонабувача, незалежно від того, зазначено ім'я або найменування вигодонабувача у договорі морського страхування. Якщо договір морського страхування вантажу укладено без зазначення імені або найменування вигодонабувача, то морський страховик видає страховий поліс або інший страховий документ (наприклад, страховий сертифікат на окрему відправку вантажу) на ім'я пред'явника. При морському страхуванні вантажу на користь вигодонабувача страхувальник користується всіма правами за договором морського страхування без довіреності вигодонабувача.

Наслідки відчуження застрахованого вантажу (наприклад, в результаті арешту вантажу в іноземному торговому порту за розпорядженням місцевої влади як заходи забезпечення невиконаних зобов'язань) супроводжуються тим, що раніше укладений договір морського страхування вантажу зберігає силу. При цьому на набувача такого вантажу переходять усі права та обов'язки страхувальника. У випадку, якщо до відчуження застрахованого вантажу страхова премія не була сплачена, то обов'язок його сплати несуть як страхувальник вантажу, так і його набувач[8,с.87].

Пред'явлення страхового поліса чи сертифіката необхідно для отримання страхового відшкодування. Розмір страхової премії залежить:

- Від умов страхування,

- Страхової вартості вантажу,

- Характеру вантажу, виду упаковки,

- Місця розміщення вантажу (трюм, палуба),

- Типу, класу, прапора і віку судна,

- Району перевезення, її дальності,

- Умов навантаження і вивантаження,

- Виду та розміру франшизи,

- Статистики збитковості перевезення,

- Характеру перевезень (прямі, змішані) і т. п.

Як правило, страхова премія обчислюється у відсотковому відношенні від вартості вантажу.

Одночасно з основними збитками, пов'язаними з фізичною загибеллю або пошкодженням вантажів, страховиком компенсується втрата очікуваного прибутку (зазвичай розраховується в розмірі 10% від вартості вантажу), втрата фрахту (якщо ризик втрати лежав на страхувальнику), а також усі інші витрати страхувальника, пов'язані з заходами щодо зменшення збитків і визначення їх розміру[9,с.90].

При настанні декількох страхових випадків страховик несе відповідальність по відшкодуванню збитків, навіть якщо загальна сума збитків перевищить страхову суму.

Відповідальність страховика обмежується певним терміном і переліком страхових ризиків. Але зовсім не числом страхових випадків, хоча страховик має право при настанні одного страхового випадку сплатити всю страхову вартість страхувальникові і тим самим звільнити себе від подальших зобов'язань, тобто таким чином припинити дію договору страхування в односторонньому порядку.

З точки зору перевізника найбільший інтерес має перехід прав від страхувальника до страховика по відношенню до третіх осіб. У праві воно називається регресною вимогою, або суброгацією.

У ст. 229 КТМ воно викладено наступним чином:

«До страховика, який сплатив страхове відшкодування, переходить у межах сплаченої суми право вимоги, яке страхувальник (або інша особа, що одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяний збиток».

Передача страхувальником страховика прав на відшкодування збитків з третіх осіб звичайно оформляється у письмовій формі у вигляді акту про суброгації, але може діяти і автоматично. Досить будь-якого письмового доказу про оплату страхового відшкодування.

При страхуванні вантажів найчастіше такі вимоги страховик пред'являє до перевізника. Страховик, таким чином, стає на місце вантажовласника по відношенню до перевізника.

Слід пам'ятати, що до страховика переходять тільки ті права, які мав вантажовласник, і відносини між страховиком і перевізником регулюються не договором страхування, а договором перевезення.

Сам по собі факт сплати страховиком відшкодування вантажовласникові ні в якому разі не означає автоматичного перекладу цієї суми на морського перевізника, оскільки підстави відповідальності за договорами страхування і морського перевезення різні. Не збігаються вони і за періодами часу, протягом якого вантаж знаходиться на ризику страховика і перевізника з надходження вантажу на склад відправника і виходу його зі складу одержувача. У той час як відповідальність перевізника у більшості випадків обмежується перебуванням вантажу на борту судна.

Страховик відповідає перед страхувальником за збитки, що виникли від небезпек і випадковостей у період страхування.

Навпаки, перевізник несе відповідальність за не збереження вантажу тільки при наявності вини з урахуванням, встановлених у законі вилучень. У той же час докази відповідальності страховика вантажів перед вантажовласником і докази відповідальності перевізника за збитки, заподіяні вантажу, можуть бути одними і тими ж[9,с.105]. Це, наприклад:

- Коносаменти та інші перевізні документи,

- Комерційні акти та акти сповіщення або подібні до них документи, суднові журнали та інше суднові документи,

- Свідчення членів екіпажу та інших осіб,

- Сюрвейерние акти оглядів вантажу, його укладання, вантажних приміщень, акти експертиз пошкодження вантажу або стану суднового обладнання і т. п.

Ясно, що суднові адміністрації повинні уважно ставитися до збору доказів представниками страховика вантажів, його сюрвейєра, експертами і т. д., оскільки багато даних можуть бути згодом використані проти перевізника.

Строки давності за договором страхування зазвичай перевищують строк давності з договору перевезення. У колишньому СРСР і Франції - це 2 роки, ФРН - 5 років, Англії - 12 років.

За правилами транспортного страхування всі суперечки за договорами страхування вантажів між українськими страховиками і страхувальниками вирішуються в МАК при Торгово-промисловій палаті.

Перевізник сам по собі також може мати страховий інтерес у вантажі. Наприклад, при перевезенні вантажів на палубі за ризиком перевізника або при здійсненні заставного права на вантаж, коли перевізник у разі загибелі вантажу може втратити забезпечення своїх вимог до вантажовласника. У цих випадках перевізник може укласти договір страхування вантажів на свою користь.

Тема 2. Морське страхування

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: