Державний експертний центр МОЗ України є членом

Guidelines International Network (Міжнародна мережа настанов)
ADAPTE (Франція) (Міжнародний проект з адаптації клінічних настанов)

Рецензенти:

Перегляд адаптованої клінічної настанови заплановано на 2019 рік

ЗМІСТ

Перелік скорочень

Передмова

Клінічна настанова (КН) ставить за мету допомогти практикуючому лікарю обрати оптимальну стратегію щодо ведення хворого зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС), враховуючи можливості, ризики і переваги сучасних діагностичних та терапевтичних заходів. Прототипами для розробки Клінічної настанови обрані:

1. 2013 ESC guidelines on the management of stable coronary artery disease //European Heart Journal (2013) 34, 2949–3003

2. 2012 ACCF/AHA/ACP/AATS/PCNA/SCAI/STS Guideline for the Diagnosis and Management of Patients with Stable Ischemic Heart Disease//Circulation, 2012, 126: e354-e471.

3. 2014 ESC/EACTS Guidelines on myocardial Revascularization. The Task Force on Myocardial Revascularization of the European Society of Cardiology (ESC) and the European Association for Cardio-Thoracic Surgery (EACTS)// European Heart Journal (2014) 35, 2541–2619

Європейське кардіологічне товариство, як і Українська Асоціація кардіологів, регулярно публікують відповідні документи, які стосуються ведення хворих з кардіологічною патологією. Попередні Європейські рекомендації щодо лікування хронічної ІХС вийшли у 2006 році. Новий варіант рекомендацій включає результати останніх клінічних досліджень і реєстрів, дані практичної кардіології та передбачає використання якісних критеріїв допомоги кардіологічним пацієнтам. Рекомендації, які публікує Європейське кардіологічне товариство можна знайти на веб сайті: www.escardio.org/guidelines-surveys; Українська асоціація кардіологів. Зазначені рекомендації є офіційними документами вищеназваних організацій і представляють офіційну точку зору останніх щодо сучасного стану проблеми та належної курації хворих.

Коментар робочої групи: У порівнянні з Європейськими рекомендаціями 2006 року в новий документ було внесено цілий ряд суттєвих змін щодо визначення, діагностики і лікування захворювання. Так, для визначення нозології замість попереднього «стабільна стенокардія», використано термін «стабільна хвороба коронарних артерій», який, безперечно, є більш точним з точки зору патогенетичної сутності захворювання. Зазначимо, що за номенклатурою ВООЗ, цей термін вважається синонімом «ішемічної хвороби серця (ІХС)». В свою чергу, ІХС – загальновизнана назва патології в Україні, тому надалі у тексті використовується саме цей термін. Нові рекомендації включають наступні зміни:

· У діагностичному алгоритмі ІХС більше уваги приділяється визначенню претестової імовірності захворювання.

· Планується, що використання сучасної інформації щодо претестової імовірності, дозволить знизити частоту необгрунтованого діагностування ІХС, особливо у жінок.

· У діагностиці ІХС зростає роль візуалізаційних методів, таких, як магнітно-резонансна томографія (МРТ), комп’ютерна томографія (КТ), ангіографія.

· Більше уваги приділяється коронарному вазоспазму, мікроваскулярній дисфункції як достатньо розповсюдженим причинам стенокардії.

· Рекомендується чітке розмежування щодо діагностики і оцінки прогнозу як окремих етапів у веденні хворих з підозрою на стабільну ІХС

· Більше уваги приділяється боротьбі з факторами ризику (ФР) і, таким чином, попередженню серйозних коронарних ускладнень.

· Оновлені рекомендації щодо використання антиангінальних препаратів.

· Рекомендовані для впровадження нові методи оцінки ішемії і ураження коронарних артерій, а також – технічні пристрої для проведення реваскуляризації міокарда.

· Окремо обговорюється питання щодо стратегії лікування: реваскуляризація чи медикаментозне лікування, а також вибір методу реваскуляризації в залежності від потреб пацієнта.

У настанові застосована міжнародну класифі­кацію доказовості щодо методів діагностики та лікування (табл 1 і 2).

Таблиця 1. Клас рекомендацій

Таблиця 2. Рівень доказовості

ВСТУП

Рекомендації призначені для надання медичної допомоги пацієнтам з підтвердженим діагнозом чи підозрою на стабільну ІХС, включаючи:

1) хворих зі стабільною стенокардією чи її еквівалентами (наприклад, задишкою)

2) хворих з підтвердженим діагнозом ІХС, у яких завдяки терапії симптоматика відсутня (ця група хворих потребує регулярного диспансерного нагляду)

3) хворих, які мають стабільну симптоматику протягом тривалого періоду (кілька місяців), проте звернулись за допомогою вперше.

Враховуючи, що перебіг ІХС включає різні фази, обстеження пацієнта має виключити наявність гострого коронарного синдрому (ГКС).

Алгоритми діагностики та лікування стабільної ІХС можуть також бути застосовані:

• У хворих, які мають стенокардію, що виникла вперше, та низький ризик ГКС (відсутні: рекурентний біль, симптоми серцевої недостатності, зміни на ЕКГ у стані спокою, біохімічні маркери міокардіального некрозу – підвищення рівнів тропоніну)
• У безсимптомних пацієнтів з аномальними результатами діагностичних тестів
• У хворих після стабілізації ГКС.

Традиційні уявлення про стабільну ІХС передбачають, що симптоматика захворювання провокується фізичними навантаженнями чи стресовими ситуаціями і обумовлена гемодинамічно значущими звуженнями (> 50% діаметру) > 1 з основних коронарних артерій. Порівняно з попередніми, рекомендації 2013 р. приділяють більше уваги діагностиці і прогностичному значенню інших патогенетичних механізмів захворювання, зокрема – вазоспазму коронарних судин та мікроваскулярній дисфункції. Ще одна відмінність нових рекомендацій – це визначення претестової імовірності ІХС як суттєвого чинника наступного діагностичного алгоритму.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: