Розміри чеканок залежно від діаметра труб

При монтажі зовнішнього водопроводу для ущільнення стиків розтрубних труб замість конопляних джгутів можна застосовувати гумові кільця.

Рис. 8. Конопатки і чеканки для заробляння стиків розтрубі в: а - гострі; б - тупі

У місцях поворотів і відгалужень використовують спеціальні чавунні фасонні частини. Стики труб з фасонними частинами закладають за описаною вище схемою. Крім того, на поворотах труб встановлюють спеціальні упори з цегли або бетону, що запобігає розгерметизації труб у результаті збільшення тиску води на даних ділянках.

Для обслуговування і ремонту напірно-регулювальних пристроїв на зовнішніх водопровідних мережах будують з цегли або залізобетону оглядові колодязі, які обладнують скобами або драбинами. Для випуску повітря з мережі на підвищеній ділянці водопроводу у колодязі розміщують стояк із запірним вентилем, а для спуску води під час промивання і ремонту на найнижчій ділянці монтують випускні труби.

Монтаж водопровідних мереж із азбестоцементних труб виконують у такій послідовності: оглядають труби, муфти і гумові кільця; обережно опускають першу трубу в траншею і надівають на неї двобортну муфту так, щоб кінець її з отвором більшого діаметра і меншим буртиком був спрямований до кінця труби. І на відстані 105-120 мм від кінця труби на неї надівають гумове кільце; на ґрунтову подушку укладають другу трубу, і на відстані 10 - 15 мм з боку стику надівають на неї так само кільце; потім труби центрують так, щоб їхні кінці по колу збігалися; відсувають другу трубу на 10 мм назад і відмічають з обох кінців труб розмір, що дорівнює половині довжини муфти мінус 5 мм (за цими відмітками визначають правильність встановлення муфти після монтажу), гвинтовим або важільним домкратом переміщують муфту з кінця однієї труби на кінець іншої до відмітки.

По завершенні монтажу стиків необхідно лінійкою перевірити положення гумових кілець. На трубах діаметром до 300 мм гумові кільця мають знаходитись за робочим буртом на відстані 15 мм, а на трубах діаметром понад 300 мм - на відстані не менше 20 мм.

З боку переднього бурта гумове кільце не повинне виступати.

Для додаткового фіксування кілець простір між трубою і муфтою замазують розчином цементу (співвідношення 1:1 або 1:2).

За допомогою чавунних фланцевих муфт азбестоцементні труби з'єднують таким чином (рис. 9.): укладають на дно траншеї дві труби і відмічають на кінцях, що стикуються, розмір, рівний половині довжини чавунної втулки мінус 5 мм; надівають по черзі на першу трубу чавунний фланець, гумове кільце і чавунну втулку, а на другу - чавунний фланець і гумове кільце; труби центрують витримуючи між їхніми торцями зазор 10 мм; встановлюють за міткою чавунну втулку, присувають до неї з обох боків гумові кільця та чавунні фланці і стягують їх болтами так, щоб не було перекосу.

Для встановлення на азбестоцементний трубопровід запірно-регулювальних пристроїв, колін, хрестовин та іншої арматури використовують відповідні чавунні фасонні елементи.

Рис. 9. Схема з'єднання азбестоцементних труб фланцевими чавунними муфтами: 1 - труби; 2 - двобортна муфта; 3 - гумові кільця; 4 - чавунна втулка; 5 - чавунний фланець; 6 - болт

Поліетиленові труби типу Л укладають в заглибину, зроблену у дні траншеї або в ніші бокової стінки траншеї. З'єднувати поліетиленові труби найпростіше за допомогою контактного газового або фрикційного зварювання. Застосовують також ніпельні, різьбові та інші з'єднання.

Контактне зварювання у стик відбувається шляхом оплавлення торців нагрівальним засобом і з'єднання їх під тиском. Ступінь оплавлення для забезпечення задовільного зварювання визначають візуально, до утворення валиків 1 - 2 мм завтовшки. Зусилля, що додається до труб під час стиковки, вважають нормальним, якщо із оплавлених поверхонь витіснились бульбашки повітря. До повного охолодження труби повинні бути щільно стиснутими. Щоб у середині труби не утворювався валик, який буде створювати додатковий опір рухові води, у коротку трубу вставляють стержень, а якщо труба довга - роз'ємний вкладиш.

При контактному зварюванні в розтруб внутрішні поверхні труб оплавляють нагрівальним пристроєм і швидко з'єднують.

Газове зварювання роблять за допомогою прутиків із поліетилену круглого чи квадратного перерізу.

Фрикційне зварювання основане на створенні тертя під час обертання та оплавлення кінців труб теплом. Для цього застосовують токарні верстати з частотою обертання 1,5 - 3 с^-1 і контактним тиском 0,2 - 0,8 МПа.

У місцях поворотів водопровідної мережі поліетиленові труби згинають. Перед цим трубу заповнюють піском, а потім зону згинання нагрівають. Після згинання трубу охолоджують. Коліна, трійники та хрестовини з поліетиленових труб можна виготовляти шляхом зварювання заготовок.

При використанні у водопровідних мережах сталевих труб на них спочатку слід нанести захисне покриття (ізоляцію). Ці покриття бувають звичайні, посилені і дуже посилені. Звичайна ізоляція складається з ґрунтувального і двох шарів бітумної мастики (БМ); посилена - з ґрунтувального, двох шарів БМ та обмотки, яка покривається ще двома шарами БМ; дуже посилена - до попереднього варіанта додається ще одна обмотка і два шари БМ. Варіанти бітумних мастик наведені у табл. 1.6.

Таблиця 1.6

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: