Фарбові (живописні) шари. Живописний твір являє собою складний організм, що складається з великої кількості різнорідних речовин

Живописний твір являє собою складний організм, що складається з великої кількості різнорідних речовин. Тому необхідно звертати особливу увагу на матеріали, за допомогою яких він виконується, на їх сумісність і якість. Основною передумовою швидкого оволодіння технікою олійного живопису є знання хімічних і оптичних властивостей компонентів фарби.

Технологічні основи олійного живопису

Техніку живопису визначають не самі пігменти, а й сполучені з ними речовини, що разом і становлять власне фарбу. По типу цього сполучення класифікуються існуючі техніки на олійний живопис, темперу, гуаш, акварель, енкаустику і пастель. Як правило, живописне зображення виконується в одній техніці, хоча можна застосовувати й дві техніки (наприклад підмальовок може бути виконаний темперою, а колористичний шар олійною фарбою).

Елементи картини з часом міняють свої властивості, лак каламутніє, фарби темнішають, ґрунт розтріскується. А через те що шари зв'язані між собою, зміни в одному шарі можуть позначитися на сусідньому шарі або навіть у всіх елементах картини. Б. Сланський розділяє зміни, яким піддається картина або її елементи й матеріал, на дві категорії: зміни фізичні й хімічні.

Фізичні – це ті, які викликаються коливаннями температури й атмосферної вологості. В основному, у картині можна віднайти речовини рослинного або тваринного походження, які безупинно реагують на ступінь вологості повітря. Зі зміною атмосферної вологості змінюється і обсяг цих речовин. Тому вони перебувають у постійному русі, що викликає послаблення або напругу між шарами, і як наслідок їхнє розтріскування й руйнування.

Такі зміни, як пожовтіння й вицвітання, як правило, викликаються хімічними процесами.

До хімічних змін відноситься процес окислювання. При цьому процесі в оліях, що висихають, і меншою мірою в смолах, утворюються забарвлені продукти, які викликають пожовтіння й потемніння фарб і лаків. Особливо піддаються окисленню фарби на основі органічних барвників. Процес окислювання прискорюється світлом і вологістю.

«Через те, що пожовтіння багатьох сполучних речовин є показником окислювання, прискореного вологістю, живопис на полотні й на всіх основах, що легко пропускають вологу й повітря, менш міцний, ніж живопис на металевих або дерев'яних дошках, які затримують вологу повністю або більшу її частину».

У зв'язку із цим явищем і застосовується завершальне лакове покриття живописних шарів, що охороняє їх від вологи.

Стійкість картини залежить від стійкості її елементів до окислювання. Тваринний клей, гуміарабік і віск окисляються повільніше, ніж олії й смоли. Тому живописні техніки, що використовують ці речовини як сполучні, більш стійкі, ніж олійно-лаковий живопис.

Отже гарантія, що картина буде стійкою в часі, може бути обумовлена гарним взаємним зчепленням шарів, тим, що всі вони правильно виконані технічно, еластичні, здатні до розтягання, сумісні, а різнорідні шари ізольовані один від одного лаковою плівкою, і так само весь барвниковий шар ізольований лаковою плівкою від впливу зовнішнього середовища.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: