Стихійні природні і природно-техногенні явища на території України

1.2.1.Основні групи стихійних природних та природно-техногенних явищ

Все різноманіття стихійних природних та природно-техногенних явищ об`єднаємо в 4 групи:

1. Група стихійних явищ ендогенного походження: сейсмічність, активність сучасних рухів земної кори по зонам активних розломів, грязьовий вулканізм.

2. Група стихійних явищ екзогенного походження: зсуви, селі, обвали, карст, просідання ґрунту, абразія, ерозія, дефляція.

3. Група гідрометеорологічних стихійних процесів об`єднує посухи, суховії, пилові бурі, снігові лавини, зливи, вітровали, а також грози, град, блискавку, туман, заморозки, ожеледь, ожеледиця, зливи,снігові лавини, паводки, повінь.

4. В умовах високого ступеню антропогенного освоєння території України, з перевищенням техногенного навантаження на природне середовище в 5 - 6 разів, порівняно з іншими розвинутими країнами, окремо виділяється група природно-техногенних небезпечних явищ. Вони пов`язані з експлуатацією гребель, водосховищ, проведенню заходів по меліорації і водопостачанню, розробкою родовищ корисних копалин, інтенсифікацією сільського господарства тощо.

Головними чинниками розвитку фізико-географічних процесів є:

1) соняна енергія, якою визначається співвідношення складових радіаціного і теплового балансів, їх сезонні зміни;

2) характер атмосферної циркуляції і пов´язане з ним співвідношення циклональної і антициклональної погод, переміщення різних типів повітряних мас,їх трансформація, наслідком чого є періоди з несприятливими процесами і явищами;

3) енергія процесів, що протікають у земній корі; зумовлені ними тектонічні рухи, характер та інтенсивність ендогенних процесів;

4) гравітаційна енергія, яка в поєднанні з діяльністю поверхневих і підземних вод спричиняє низку ендогенних процесів;

5) космічні процеси і явища, сонячно-земні зв´язки, що впливають на стан геосистем.

Сучасні фізико-географічні процеси протікають на певному зандшафтно-азональному фоні, при різних співвідношеннях площ природних і перетворених ландшафтів, особливостях природокористування.

1.2.2. Стихійні явища ендогенного походження

Енергетика явищ ендогенного походження визначаються геотермічним та гравітаційним балансом надр Землі.

Сейсмоактивні зони

Вони. означують територію України на південному заході і півдні. До них належать Закарпатська, Кримсько-Чорноморська, Південно-Азовська сейсмоактивні зони та зона Вранча (гірський масив в Румунії, область зчленування Південних та Східних Карпат). В межах цієї унікальної на Європейському континенті зони Вранча вогнища землетрусів розташовані в консолідованій корі, а також у верхній мантії на глибині 80 – 180 км. Площа їхнього поширення досягає 2 млн. км² направленість ізосейст північно-східна. Вони спричиняють в епіцентрі найсильніші (8-9 балів) землетруси. Глибокофокусність землетрусів Вранча зумовлює їх слабке затухання з відстанню, тому їх дія відчувається на значному просторі рівнинної частини території України та за її межами. Їх руйнівна сила відчувається, як в Україні так і в Румунії, Болгарії, Молдові. Останні руйнівні землетруси були 4.ІІІ.1977 та 31.VІІІ.1986.Середній період повторюваності 8-бальних землетрусів району Вранча - 80-160 років, 7-бальних – 30-50 років.

Максимальна інтенсивність землетрусів-на північному заході Одеської області (7-8 балів) і в окремих регіонах Чернівецької області (7 балів). Значні площі, в тому числі місто Одеса, зазнають 6-бальних поштовхів.

Більша частина території України знаходиться в 4-6 бальній області впливу землетрусів зони Вранча.

Закарпатська сейсмоактивна зона відповідає внутрішньому прогину тієї ж назви, розташованому в північно-східній частині Паннонського серединного масиву і характеризується проявом землетрусів, які відбуваються у верхній частині земної кори на глибинах 6-12 км з інтенсивністю в епіцентрі 7 балів, і швидко зменшується з відстанню. Імовірна повторюваність землетрусів силою 7 балів на території Закарпаття становить 1 раз на 1000 років. Наслідки землетрусів локальні, зрідка регіональні. 6-бальні землетруси зафіксовані також у Передкарпатті (Буковина).

Кримсько-Чорноморська сейсмоактивна зона огинає з півдня Кримський півострів. Її виникнення зумовлене підсувом молодої океанічної кори Чорноморської западини під Кримські гори. Вогнище сильних корових землетрусів тут виникають на глибинах 20-40 км та 10-12 км на відстані 25-40 км від узбережжя. Інтенсивність землетрусів 6-8 балів. Руйнівні землетруси бувають рідко, відомості про них є в історичних, археологічних, архівних та інших джерелах починаючи з 63 р. до н.е. Останні землетруси з людськими жертвами і значними руйнуваннями були 26.VІІ і 11.ІХ.1927 р. Пересічний період повторюваності подібних землетрусів – близько 400 років.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: