Язичницька культура давніх Сх. слов’ян

В історії Київської Русі маємо дві окремі релігійні і, відповідно, культурні доби. Період до християнства і період після прийняття християнства. В господарському укладі слов'ян давно вже переважало землеробство - підсічно-вогневе в поліській зоні й орне - у лісостепу. Для обробки землі предки сучасних українців застосовували плуг і соху, використовували тяглову силу волів і коней. Скотарство, полювання, рибальство і бортництво (лісове бджільництво) для основного населення Русі стали до того часу підсобними, хоч і дуже важливими, промислами.
Виготовленням виробів із заліза і кольорових металів займалися переважно майстри-професіонали. Ковальська справа вважалася заняттям почесним і навіть чаклунським.. У Х ст. майстерність київських ковалів і ливарників отримала визнання далеко за межами Русі. Розвивалися гончарна справа, ткацтво, вичинка й обробка шкіри, різьблення по каменю і дереву. З льону, конопель і вовни слов'янки ткали чудові сукна і полотна, їм було знайоме складне малюнкове ткання і вишивка. Високим умінням відрізнялися майстри обробки шкір.
Торгівля Русі здійснювалася не тільки з Візантією і країнами Сходу, але і з Північною і Західною Європою, куди руські купці везли свої і східні товари.
Відбувалося швидке зростання міст. Якщо Древні слов'янські вірування були язичницькими і ґрунтувалися на обожнюванні сил природи. Все життя слов'ян пронизувала віра у втручання надприродних сил, залежність людей від богів і духів.
Найбільше вражали слов'ян явища природи, пов'язані з виявом сили та міці: блискавка, грім, сильний вітер, палахкотіння вогню. Не випадково верховним божеством був Перун - бог блискавки і грому, Сварог - бог вогню; Стрибог - бог вітрів, який втілює стріли і війну; Дажбог - бог успіху, який ототожнювався з сонцем; Велеса (Волоса) - бога багатства, худоби і торгівлі, Мокош - богиню дощу і води, яка в той же час протегувала ткацтву, а також Дану – богиню річок. Скульптурні зображення божеств виконувалися частіше за все з дерева, рідко з каменю. Унікальним пам'ятником культової скульптури є так званий Збручський ідол. Український філософ М.Попович доводить, що таке пояснення суперечить суті язичницького багатобожжя. На його думку, це чотири різних божества. Ідоли богів встановлювалися не в храмах, а в гаях, на берегах річок і т.д., такі місця називалися капищами.

7. Запровадження христ-ва і його вплив на К.Р.
Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню державності, поширенню писемності, створенню визначних пам'яток літератури. Під його впливом розвивалися живопис, кам'яна архітектура, музичне мистецтво, розширювалися і зміцнювалися культурні зв'язки Русі з Візантією, Болгарією, країнами Західної Європи. Разом з християнством на східнослов'янських землях були запроваджені церковний візантійський календар, культ "чудотворних" ікон, культ святих.
Християнство внесло позитивні зміни у світогляд людей. Якщо в основі політеїстичних релігійних вірувань стародавніх слов'ян містився страх перед стихійними силами природи, ворожими і панівними, то християнство плекало надію на порятунок, почуття захоплення навколишнім світом тип світогляду словян-антропотеокосмізм.
У процесі поширення й утвердження христ-во на Русі поступово втрачало візантійську форму, вбираючи в себе елементи місцевих слов'янських звичаїв, ритуалів, естетичних запитів сх. слов'ян. Візантійські церковні канони поступово пристосувалися до особливостей давньоруського етносу. У 1054р. главою руської церкви було обрано Іларіона, без відома констатинопол.патріарха. Саме тоді христ-во поділилось на західну і східну гілку. Християнство, однак, справило великий вплив на розвиток духовної культури Київської Русі. З його запровадженням літературною мовою на Русі стала церковнослов'янська мова, створена приблизно за 100 років до прийняття християнства болгарськими просвітителям Кирилом і Мефодієм.

8.Розвиток писемності, освіти, літер-ри у К.Р.
Вже у 10 ст. у К.Р. існувала власна оригінальна абетка, яка була скріплена 2 мовами: грецька і староруська. Христ-во прискорило розвиток писемності і літ-ри у К. русі. Цьому сприяли просвітителі Кирило і Мефодій, які переклали з грецької на церковнослов’янську мову основні богослужбові книги. Після цього в К.Р. запровадж. кирилична сис-ма письма. Таким чином, церковнослов’янська мова стала універсальною мовою, що об’єднувала словянські народи. Про рівень писемності русичів свідчать не стільки книги, а як написи на стінах храмів, зброї тощо. Держава і церква після прийняття христ-ва опікувалася розвитком освітньої дія-ті, мотивуючи тим що країна повинна мати освічених людей. У Києві школи існували ще від часів Волод. Великого. Під час правління Ярослава Мудрого школи існували і в Новгороді. Була відкрита школа для дівчаток в Андріївському монастирі у Києві дочкою всеволода ярославича.

При монастирях і храмах відкривалися книгозбірні, найвідоміша з яких бібліотека Ярослава Мудрого при Софії Київській. Відомо що князь Микола Святоша подарував бібліотеку Києво-печерськ. монастирю.Бібліотеки слугували не тільки для зберігання і читання книг, але й для переписування церковної і світської літ-ри. Найвідомішими були Реймське Євангеліє і Остромирове.

Поряд з перекладною літер-рою, існувала і оригінальна, зокрема історична. Першість належить літопису Повість минулих літ Нестора. Продовженням «Повісті» є Київський літопис (висвітлює з 1111-1200). Найвидатн. пам’яткою літописання 13 ст. є Галицько-Волинс. літопис. Також до оригінал. літ-ру належать: твір Іларіона «Слово про закон і благодать»(1037-1050); праці Феодосія Печерського; «Ізборники»(1073,1076), «Повчання»(1117) В.Мономаха та «Слово о полку Ігоревім».

В 10-12 ст. писемність переростає у освіту. сформувались 3 типи шкіл: князівська(іноз.мови), школа княжного вчення (семінарії), освітські школи для купців.
Розвиваваль в цей період і наука. Княгиня Євпраксія мстиславівна стала першою єінкою-лікарем Русі (вона уклала лікарський трактат «Мазі»).

9. Архітектура К.Р. Культові споруди
У період К.Русі у містах утвердився певний тип забудови, що склад. з трьох частин: дитинець- де жили князь і знать; окольний город, городяни і посад -місце ремісників і торговців.
Прийняття християнства сприяло будівництву храмів. Якісно новий рівень у розвитку архітект. пов'язаний з переходом до кам’яного і цегляного будівн-ва. Храми будувалися за прикладами Візантії, але з суттєвими переробками. У період князювання Вол.Великого була споруджена перша церква з каменю- Десяттинна (986-996).
Найпошир. на Русі було хрестово-купольне планування соборів. Це відносилося до християнс. символіки. Відповідно до цієї сис-ми склепіння з централ куполом спиралися на 4 стовпи, кутові частини покривалися також купольним склепінням. Внутр. стовпи храму ділили простір на нефи.
З-поміж світських кам'яних будівель Києва найзнаменитішою пам'яткою є збудовані Ярославом Мудрим Золоті ворота.
Найвідом. храмами К.Р. були Софіївський собор, закладений у 1037 p., його мозаїка мала 177 відтінків; Києво-печерський монастир і його головний собор-Успенська церква та Михайлівський Золотоверхий собор(1108). Крім Києва, монументальне будівництво першої половини XI ст. проводилося й в інших містах Київської Русі. У Полоцьку і Новгороді, за прикладом Софії Київської, зводяться одноіменні собори (1045—1050). У Чернігові, за велінням брата Ярослава Мудрого Мстислава розгорнулось будівництво єпископського Спаського собору, архітектурою спорідненого з Десятинною церквою. Він становив величну тринефну восьмистовпну споруду, увінчану п'ятьма банями.

10.Монументальний живопис Русі. Мозаїка. Фрески
Монументальний живопис у К.Р. розвивався переважно у формі фресок і мозаїк. Першість належить Софії Київській. Мозаїки прикрашають центральну частину храму.Їх палітра налічує близько 177 відтінків. У середині головної бані храму зображено величну постать Христа-Вседержителя в оточені Архангелів. У вівтарі знаходить знаменита мозаїка – Богоматір-Оранта. Мозаїки прикрашали також Михайлівський Золотоверхий собор, Успенський собор Києво-Печерс. лаври.
Фресковий живопис був най пошир. видом монумент. мистецтва К.Русі. Це розпис водяними фарбами по сирій штукатурці. Фрески збереглися в храмах Києва і Чернігова. Настінні розписи Софії Київської читаються як книга і складають три цикли: біблійні сюжети; життя святих; світську тематику із зображенням сім`ї Ярослава Мудрого. Цікаві фрескові зразки 12 ст. збереглися у Кирилівській церкві у Києві.

11. Розвиток іконопису 10-12ст. Київська школа
Найважл. місце у мис-ві К.Р.займає іконопис. Ікона-це не просто картина, це предмет реліг.культу, перед яким віруюча людина молиться Ісусу Христу, Богородиці та ін. святим. Ікона це своєрідний місток, за допом. якого здійсн-ся між земним і духовним світом.
Перші ікони до Києві та ін. міст Русі потрапили з Візантії. Авторство деяких ікон приписують євангелісту Луці, Таким зокрема є чудотворний образ Володимирської Богородиці «Ніжність», який був у 12ст. вивезений у Росію, де вшановується як націонал.святиня росіян. «Святою королевою Польщі» визнається ікона Ченстоховської Божої Матері, що походить з галичини. Напр. 10ст. у Луцьку повернули ікону Холмської богородиці(11-12ст), що зберігаєт. зараз у музеї Волинської ікони.
У др. пол. 11 на поч. 12ст. започатковується власне київське іконописання. Ініціатором створення Київської школи був митрополит Іларіон. У соборі св..Софії та у Печерському монастирі працював іконописець Алімпій. Йому припису.ть ікону Богородиці під назвою «Знамення», «Велика Панагія».

12.Музична кул-ра та народна творчість К.Русі
МУЗИЧНЕ МИС- ВО сх слов'ян доби Київс. Русі досягло високого рівня. Про це свідчать твори давньоруської літ-ри, графічні сюжети у книжках, фрески. Імена співців Митуси та ора згалудються в Іпатіївському літописі, а ім.`я легендарного Бояна у «Слові о полку ігоревім». Під час війс.походів воїнів супроводжувала ратна музика(головну роль відігр. духові та ударні інструм).. до давньоруського музичного інструментарію входили різноманітні інструменти: духові — зурни, свірелі (сопелі), різні флейти, сопілки, орган; щипкові — гуслі, арфа, лютня, псалтир; смичкові — гудок, смик; ударні — бубни, накри, тарілки, аргани Багатство і різноманітність інструментарію свідчать про високий рівень музичного мистецтва доби Київської Русі
Важливе місце також у музичної культури К.Р. посідав церковний спів. Для того періоду були притаманні церковні співці які завсоювали мелодію без нотної грамоти.
Говорячи про нотну грамоту то на Русі існувала своя оригінальна система нотних знаків, так звана крюкова нотація. Нотні знаки у вигляді гачків писалися над рядками тексту.Особливим авторитетос у К.Р. користувалася музика дзвонів, яка супроводжувала свята, збирала на віче. А у негоду попереджали про наступ ворогів чи пожежу.

НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ.Ще до виникнення сх. слов`ян існували обрядові пісні, легенд, епічні і ліричні пісні. За часів К.Р. виник новий фольклорний жанр – билини, у яких прославляли захисники руських земель. Цей різновид героїчного епосу став провідним у народній творчості Київс.держави. Їх співали під гуслі. Найдавнішими вважаються билини Київського або Володимирового циклу.

Носіями народного мистецтва були скоморохи – перші професійні актори, музиканти і тануюристи. Вони виступали як перед народом так і перед знаттю.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: