Розвиток освіти і науки в Укр. у 16-перш.пол.17ст.

В умовах, коли Люблінс. унія 1569р. призвела до погіршення становища правосл. церкви в Укр. (католиц. верхівка не була зацікавлена у розвитку освіти правосл. нас-ня), турботу про освіту та збереження культурних традицій взяли на себе окремі князівські родини та маєтне міщанство. Але згодом через утиски частина їх перейшла до католицизму. Православними залишилось кілька родів, і саме вони взяли на під свою опіку розвиток укр. кул-ри. До них належали: Іван Вишневецький, Роман Сангушко, Василь-Костянтин Острозький.
У 1576р. К. Острозький засновує Острозьку вищу школу. Вона належала до школи тримовного типу: грецької, латинської та церковнослов`янської. Острозька шк. згуртувала навколо себе відомих на той час діячів кул-ри. Письменник Герасим Смотрицький став її ректором. Тут працювала відомі іноземні вчені: Кирило Лукаріс, Ян Лятос, Андрій Римша, а також укр. діячі – публіцист Клірик Острозький, чернець Василь Суразький, Христофор Філалет, Демян Наливайко(священик). В Остроз. шк. викладався курс «семи вільних мистецтв», який закладавя із предметів тривіума (граматика, риторика, діалектика) та квадривіума (арифметика, геометрія, астрономія, музика).
Острозький осередок виховав багато укр. діячів – Івана Вишенського, Петра Конашевича-Сагайдачного, Йова Княгиницького, Мелетія Смотрицького, який створив до речі першу «Граматику слов`янську» 1619, яка залишалась до серед.18ст. єдиним підручником граматики в Укр., Білорусі та Росії.
Після смерті мецената К.Острозького та припинення фінансування його онукою, острозька колегія у 1636 занепадає.

18.Книгодрукування 16-18ст. Острозька Біблія
На укр. землях перші друкарні виникають у 16ст. В Україні поштовх для розвитку книгодрукарства дав Іван Федоров. У 1573 Федоров за допомогою меценатів створив у Львові друкарню, де роком пізніше надрукував знаменитий «Апостол» (збірник описів життя святих). Через деякий час на запрошення князя К. Острозького переїхав в Острог. Саме в цей час тут з ініціативи К. Острозького готувалося до друку перше у слов'янському світі повне видання Біблії церковнослов'янською мовою. У 1581 видається «Острозька Біблія» (1256 сторінок), стала взірцем для всього православного слов'янства. Її примірники купили королівські бібліотеки Швеції і Франції, що свідчило про високий рівень видання. У Москві Біблія переписувалася, тому «Острозька Біблія» довго залишалася єдиним подібним виданням.
Друкарська справа отримала розвиток по Україні. Вже в перш. пол 17ст. тут нараховувалося близько 20 друкарень, найбільшою з яких була друкарня в Києво-Печерській лаврі ( заснована архімандритом Пленецьким 1615) Друкарні створювалися на кошти меценатів, Війська Запорозького. Активно займалися організацією типографій братства.

Поряд зі стаціонарними друкарнями також були пересувні. До середини 16ст. нараховувалося вже близько 40 різних друкарень. Крім книг релігійного характеру видавалися наукові трактати, довідники, календарі, підручники.
Втрата укр. державності призвела до занепаду книгодрукування. Після підпорядкування Київс. митрополії Московському патріархату (1686) укр. друкарство зазнало переслідувань.

19.Полемічна літ-ра 16-17ст.
Свою назву ця літ-ра дістала від гострої боротьби між католиками і православними. Першу хвилю полеміки викликала книга Петра Скарги «Про єдність церкви Божої»(1577), де він засудив слов`янську мову.

У відповідь на непристойні випади католицьких авторів активізували видавничу дія-ть учені Острозького гурта та інші діячі, які були поєднані з ними ідеологічно. Ректор академії Герасим Смотрицький підготував працю «Ключ царства небесного» та «Календар римський новий».
Один із найвидатніших творів полемічної літ-ри- «Апокрисис», що вийшов польською і староукр. мовами, написав Христофор Філалет. Він гнівно виступає проти підступної політики папства та зрадницьких дій верхівки українського духовенства, застерігає, що польсько-шляхетська політика соціального і національно-релігійного гноблення українців і білорусів може викликати народне повстання.

Багато книг виходило із братств, такі як «Казання святого Кирила, патріарха єрусалимського» Стефана Зизанія.
Визначним письменником-полемістом виступив Іван Вишенський. Наприклад, у «Посланні до єпископів» він викриває духовенство як користолюбців, що забули Бога. Єдиним способом порятунку людини від егоїзму і жорстокості світу він вважав чернецтво. Сам Вишенський емігрував до Греції і став ченцем-відлюдником в одній з святих печер на горі Афон.
Отже, укр.полемічна літ-ра відстоювала, хоч і в релігійній формі, право народу на свою віру, на соціально-національне визволення, правдиво зображувала життя, страждання, утиски народу.

20.Ренесансний стиль в архітектурі та містобудуванні
Епоха Ренесансу помітно вплинула на архітектуру, яка розвивалася у контексті європейських традицій.Архітектурні пам'ятки України цієї доби можна поділити на три групи: оборонні споруди, споруди-замки; церковне будівництво.
У 14-16ст. активно велося будівництво оборонних споруд. Перебудовувалися старі і виникали нові фортеці, дерев`яні укріплення замінювалися мурованими. У 15ст. завершена найпотужніша оборонна споруда в Укр.-фортеця у Білгород-Дністровському, що нараховувала 20 веж.
Кращі умови для розбудови були в зх.укр. землях, де відбудовуються старі та закладаються нові міста, основою яких часто були магнатські фортеці, такі як Броди, Жовква, Бережани, Тернопіль та ін. Регулярне планування відповідно до ренесансних вимог характерне насамперед для Львова і Кам´янця-Подільського. Розвивалося житлове будівництво у др.полов. 16—перш пол 17 ст. У великих містах будували дво- і триповерхові споруди, які за виглядом, зокрема на зх. землях України, подібні до будинків європейських міст. Житлова архітектура збереглася у Львові, Жовкві, Кам'янці-Подільському, Луцьку, зокрема ратуша на Центральній площі Кам'янця-Подільського (колишній Польський магістрат).У плані кожне місто мало вигляд прямокутника, поділеного на частини - місця проживання основних громад. У центрі кожної частини - ринкова площа, від якої паралельно розходяться вулиці, у центрі міста - велика площа з ратушею. У Львові основні в´їзні брами сполучилися широкими магістралями, що було одним з найпрогресивніших прикладів у тогочасному європейському містобудуванні.

У пер. пол. 17 ст. замість стінових замків почали зводити бастіони з розкішними магнатськими палацами. Замки з бастіонами будувалися у формі квадрата (м.Золочів, м.Підгірці) або у формі п'ятикутника (м.Броди).
У Львові найбільший розквіт Ренесансу припадає на 70 —90-ті роки 16 ст. До найстаріших забудівель "золотого віку" львівського архітектурного Ренесансу належать будинки на площі Ринок. Найвизначнішим досягненням українського Ренесансу у Львові є церковні споруди. Це, наприклад, тридільна і трикупольна церква Св.Успення Богородиці ( 1591 — 1630 pp.,). Успенська церква — архітектурний ансамбль, що складається із трьох частин: вежа Корнякта, каплиця Трьох Святих і власне самої церкви. Каплицю побудував архітектор Підлісний у 1578—1591 pp.
Вежа Корнякта побудована архітекторами П.Барбоном і П.Римлянином. Фундатором вежі був член львівського Успенського братства К.Корнякт.

21.Архітектура і образотворче мис-во 16-перша полов.17ст.
У 16—перш пол 17 ст. значного розвитку на Укр. досягло культове і цивільне будівництво. Воно справило великий вплив на архітектуру і монументальне образотворче мистецтво. Помітного розвитку досягла укр архітектура на галицько-волинських землях. Архітектурні пам'ятки даної епохи можна поділити на два основних типи: 1) оборонні споруди-замки; 2) церкви.
У цей період в архітектурі та образотворчому дерев`яному церковному будівництві основним архітектурним типом були так звані зрубні храми. Найкращ. пам'ятками укр. архітектурного стилю є трибанні та п'ятибанні церкви. На Укр збереглися тільки церква св. Духа в с. Потеличі Львівської області (1555 р.) та церква св. Миколая в Чернівцях (1607 р.).
Кам'яна архітектура відображала ренесансні віяння. В цей час зводилися замки-фортеці і замки-палаци, пере-плановувались та розширювались міста, переважно в Галичині, на Волині та Поділлі (Львів, Луцьк, Кам'янець-Подільський, Перемишль, Жовква, Броди). У середині 17 ст. перебудовується Київ з центром на Подолі.
У багатьох містах у той час споруджувалися оборонні укріплення — дерев'яні та кам'яні замки, вали, рови і стіни. Замки-фортеці були збудовані у Кам'янці, Львові,. Луцьку, Острозі. В перш пол17 ст. замість стінових замків стали зводити бастіони з розкішними магнатськими палацами. Замки з бастіонами будувалися у формі квадрата, як у Золочеві та Підгірцях, або п'ятикутника, як, наприклад, у Бродах.
Нові гуманістичні ідеї в мистецтві справили свій вплив і на розвиток укр.скульптури, яка була тісно пов'язана з розвитком архітектури. На фасадах, порталах, в інтер'єрах ренесансних будинків, палаців, церков, іконостасів з'явилися скульптурні рельєфи та пишне різьблення.
З епохою Відродження тісно пов'язаний і скульптурний портрет, що набув поширення у вигляді надгробних пам'ятників.
Образотворче мис-во характеризувалось монументальністю, витонченістю колориту, гармонією пропорцій, яскравістю малюнка і високою професійністю виконання.
В укр. образотворчому мистецтві кінця XVI— початку XVII ст. набуває розвитку портретний живопис. Під впливом гуманістичних ідей художники того часу звертають особливу увагу на обличчя людини, прагнуть передати характер, розум, силу волі, почуття власної гідності. До ранніх зразків цього типу відносяться портрети Яна Гербурта та Костянтина Корнякта. Найраннішим серед світських портетів є зображення Стефана Баторія, створене львівс. живописцем Стефановичем.
З дія-тю львівського цеху художників пов'язані імена кращих живописців того часу, а саме Федора Сеньковича, Лаврентія Пилиповича, Миколи Петрахновича ін. Вони виконували замовлення світських осіб, польських магнатів, а також працювали для задоволення потреб братств і церков. Творчість львівських художників характеризувалась високою професійною культурою, обізнаністю з досягненнями зхєвроп.мистецтва.
Культура 16-перш.пол.17ст дає підставу нас говорити про її самобутні риси, тісний зв'язок з гуманістичними ідеями. Все це робило її доступною для народу, сприяло прогресу не лише української, але й світової культури.

22. Народна творчість і музика у 16- пер.пол.17ст.
У 16-пер.пол.17ст. вагомих здобутків досягла музична кул-ра. Вона розвивалася у тісному зв`язку зі зімнами, що відбувалися у народному побуті та звичаях, а також у дія-ті скоморохів, мис-во яких поєднувало спів, танець і театрал.вистави. Музиканти, співці і танцюристи об`єднувались навколо монастирів та єпископських кафедр. Вони створювали пісні на честь бойових подвигів князів і дружинників. Таким чином, народний героїчний епос Укр народжувався у формі істор.пісень і дум. Виникнення дум пов’язане з появою укр. козацтва і його боротьби про татар. Виконували думи – кобзарі. Одна з найвідом. і найдавн. – «Дума про козака Голоту».
Думи прославляли народних героїв, закрикали до боротьби, освіпували подвиги, відвагу козаків та їх ватажків, таких як Байда, Кішка, Сагайдачний.
Музичну кул-ру постійно збагачувала усна народна творчість. Поряд з календарними, розвивались різні жанри сімейно-обрядових і побутових пісень.
З 16ст. церковний спів стає багатоголосним або партесним.
У 16-п.п.17ст виникають такі жанри світської музики, як побутова пісня для триголосного ансамблю або хору(кант); сольна пісня із супроводом; цехова інструментальна музика. Канти створювалися у руслі укр. народної писемності.
Розвиток інструментальної музики привів до появи у містах музичних цехів, вони сприяли розвиткові народної профес. інструментальної музики, виникненню укр. національних самобутніх інструментів. Найпошир. були: кобза, бандура, цимбали, скрипка, сопілка, дудка, на Прикарпатті – трембіта.

23. Козацтво. Гетьман Петро Сагайдачний
Козацтво - з кінця XV ст. збірна назва козаків в Україні та в порубіжних країнах. Українське козацтво - видатне явище в європейській історії. Слово «козак» тюркського походження, у перекладі воно означає «вільна людина». Унікальність українського козацтва полягає в тому, що воно стало окремим суспільним станом із визначеними правами й мало свою територію, незалежну від державної адміністрації.

У цих умовах — боротьби за незалежність, за розбудову державності і культури — змужнів інтелект нації, зродилася когорта видатних її діячів. Козацькі часи в історії України називають добою Бароко, маючи на увазі не лише мистецький стиль, а значно ширше духовне поняття: світовідчуття.

Козацтво того часу було носієм нового художнього смаку, воно виступало в ролі основного і багатого замовника. Козацтво мало власне творче середовище, воно виступало творцем художніх цінностей. Серед них маємо: козацькі думи, пісні, поеми, козацький танок, портрет, ікони, козацькі собори.

Один із найвидатніших полководців Європи, державний діяч, дипломат, — таким постає в нашій історії Петро Конашевич-Сагайдачний.

Проявляв гетьман турботу і про розвиток національної освіти та культури. Він з усім Військом Запорізьким увійшов до складу Київського братства, взявши його під свою протекцію. Сагайдачний прагнув відновити значення Києва як православного та культурного центру, він підтримував дія-ть лаврського митрополита Єлисея Плетенецького і створеного ним навколо друкарні Києво-Печерської лаври гуртка учених, друкарів та письменників.

1620 завдяки своєму авторитету гетьман домігся того, що Єрусалимський патріарх Феофан висвятив Києвського митрополита і єпископів. Митпополитом став Іов Борецький.

Перед смертю Сагайдачний заповів усе своє майно на просвітницькі, доброчинні та релігійні цілі, зокрема Київському братству і Львівській братській школі.

Під час Хотинської битви Сагайдачного було поранено отруйною стрілою, він помер у Києві в квітні 1622 року.

Пам’ять про Сагайдачного український народ зберіг у багатьох козацьких думах і піснях, найвідомішою з яких є "Ой на горі та женці жнуть".

24. Києво-Могилянська академія
Києво-Могилянська школа була заснована 1632р. митрополитом Петром Могилою. Вона була заснована на базі Київської братської школи. Завдяки сприянню гетьмана Івана Мазепи вона одержала в 1701 статус академії.

За змістом навчальних програм і рівнем викладання академія відповідала вимогам європейської вищої освіти. Вона була не лише освітнім, ай науковим центром. Високим науковим рівнем вирізнялися праці лінгвіста-орієнталіста Тодорського та автора грецької граматики – Лащевського.
Велика увага в колегії приділялася вивченню мов, зокрема польській та латини. Станових обмежень для отримання освіти не було. Згодом колегія іменувалася Києво-Могилянською на честь свого благодійника та опікуна.

Навчання в академії було відкритим для всіх станів суспільстваПроцес навчання в Київській Академії складав дванадцять років. Предмети поділялися на так звані ординарні та неординарні класи. До ординарних належали: фара, інфіма, граматика, синтаксима, поетика, риторика, філософія та богослов'я. В неординарних класах викладались грецька, польська, німецька, французька, єврейська та російська мови, історія, географія, математика (курси включали алгебру, геометрію, оптику, діоптрику, фізику, гідростатику, гідравліку, архітектуру, механіку, математичну хронологію), музика, нотний спів, малювання, вищого красномовства, медицини, сільської та домашньої економіки. В 1751 р. в академії почали викладати російську мову та поезію, в 1784 р. було заборонено читати лекції українською мовою..

Велике значення для забезпечення високого рівня навчал. процесу мала бібліотека, до якої надходили книжки з Рима, Парижа, Венеції, Лейпціга, Амстердама, Кракова, Відня та ін. книговидавничих центрів Європи. Але найбільшу частину книгозбірні становили укр. друки. Зокрема, тут знаходилось перше видання Києво-Печерської лаври «Часослов»1616, «Граматика» Смотрицького1619, Лексикон славеноросский и имен толкование»1627 Памво Беринди.
За час існування Києво-Могилянської академії, з її стін вийшло багато відомих випускників. До вихованців належали гетьмани Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Іван Скоропадський та Іван Самойлович, а також багато хто з козацької старшини. Тут навчалися архітектор Іван Григорович-Барський, композитори Артемій Ведель та Максим Березовський, філософ Григорій Сковорода та науковець Михайло Ломоносов.

Гетьман Іван Мазепа Іва́н Мазе́па— український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького. Також він був великий меценат і фундатор храмів. Гетьман ініціював будівництво Братського та Микільського монастирів у Києві, церки всіх Святих у лаврі, надбрамної церкви тощо. Протягом 1690-1705рр. збудовано та закінчено після його смерті 12 церков, ще бл.20 храмів реставровано: собор св.Софії, Михайлівсько-Золотоверхий монастир, у Лаврі – Свято-Успенський собор і надбрамна Троїцька церква, а також церкви у Переяславі, Глухові, Чернігові, Батурині, Межигір`ї. Мазепине будівництво стояло на високому технічному і мистецькому рівні. Такими, напр. були Миколаївська соборна церква на Печерську, збудова у 1690-1696рр укр. архітектором Старченком; братська Богоявленська церквана Подолі у Києві, збудована у 1690х рр. Лаврська церква Всіх Святих була збудована у 1696-1701рр у формі т. зв. грецького рівнораменного хреста з 5 банями як оригінальний зразок укр. забудов, не знаний у архітектурі інших народів. У 1687-88рр. коштом Мазепи закінчилося будівництво соборної церкви Мгарського монастиряколо Лубен. За правління Івана Мазепи, для Києво-Могилянської академії було споруджено новий буди­нок, цей заклад вступив у період свого розквіту. Саме ста­раннями Івана Мазепи заклад одержав звання Академії.

26.Усна народнатворчіть і література др.р.17-18ст. Козацькі літописи
Націон.-визвольна війна справила помітний вплив на розвиток усної народн. творчості та літ-ри. 17-18ст.-періоди розквіту укр. фотклору, у якому якнайповніше відображена історична свідомість народу. Історія козацтва була провідною темою для фольклору.Такими відомим піснями були: «Максим козак Залізняк», «Виїхав Гонта та з Умані» та багато ін. Зявилися чимало пісень про негативні наслідки союзу з Москвою, про московську неволю («Ой з-за гори чорна хмара», «У Глухові, у городі»), про знищення Запорізької Січі, про переселення козаків за Дунай, на Кубань. Водночас зростає к-ть сусп.-побутових творів, у яких безіменні лицарі-козаки змальовуються у побутов. ситуаціях, у родинному житті, а не у боях.
Пісні та думи супроводжувалися грою на кобзі(бандурі).
Укр. література у цей період опановувала мистецький стиль бароко у всіх його проявах. На грунті народного бароко виникли жартівливо-пародійні, різдвяні і великодні вірші, вертепна драма, шкільні інтермедії, бурлескні твори.
У прозі значного поширення набула проповідницька і публіцистична літ-ра. Помітним явищем стала збірка публіцистично-богословських творів на захист православ`я Іоаникія Галятовського «Ключ розуміння».
Значну роль у розвитку укр. культури цієї доби відіграв архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський
Лазар баранович. У 1654р. він заклав друкарню у Новгород-Сіверському, а також опублікував збірки проповідей «Меч духовний», «Нова міра старої віри», «Труби словес проповідних».
Дмитро Туптало підготував 4-х-томне зібрання житій святих «Четьї-Мінеї».
Помітного розвитку набула історична проза. У др. пол. 17ст. з`явилися такі історичні пам’ятки, як «Хроніка з літописців стародавніх» Феодосія Сафоновича та перший на схсловянських землях підручний з історії «Синопсис».
З 18ст. відомі знамениті козацькі літописи: Самовидця з описом подій з 1648-1702; Григорія Грабянки, що розповідає про події від давніх часів до 1709 та літопис Самійла Величка. Він складається з двох частин та охоплює період від початку Визвольної війни під пров.Хмел і до 1700р. Це рукопис, писаний книжкою укр. мовою, містив 10 портретів гетьманів.
Оригінальні козац. літописи становлять цінне надбання укр. суспільно-політичної думки 18ст. Їх автори, представники козац.старшини, відстоювали національну гудінсть українців, законне право на самоствердження у колі інших народів.

27. Музична і театральна кул-ра у др пол. 17-18ст.
До 17ст. літературна традиція відносить дія-ть легендарн. укр. співачки й поетеси Марусі Чурай («За світ встали козаченьки», «Ой, не ходи, Грицю»).
У козацькій Укр утвердився багатоголосний т.зв. партесний спів. Він швидко поширився у Москві. У царських і придворних капелах було багато укр. співаків і музикантів, напр.. Олексій Розумовський, Тимофій Білоградський.
У 1738р. була відкрита музична школа у Глухові.
Значного розвитку набула вокальна, хорова, інструментальна музика.
Композитори Максим Березовський, Дмитро Бортнянський та Артемій Ведель стали окрасою тогочасної музичної кул-ри.
У театральному мис-ві мандрівні дяки, викладачі з учнями, студентами творили шкільні і мандрівні театри з різними постановками вистав. У перервах виконувалися інтермедії-всеслі сценки із життя простого люду. Найдавн. укр. драма «Про олексія, чоловіка Божого» відома з 1674.
У 1705 у Києві була здійснена постановка першої історичної драми Прокоповича «Володимир». З 1728 дійшла до нас шкільна драма невід.автора «Милость Божія..», присвячена 80-річчю від початку Визвольної війни під проводом Б.хмельницького.
Зародження професійного театру в Україні припадає на кінець XVIII ст. Першим постійним театром став Харківський, заснований у 1798 р. В його репертуарі були "Недоросток" Д.Фон-візіна, "Мельник-чаклун" О.Аблесимова, "Наніна" Вольтера та ін
Широкого поширення набув вертеп- ляльковий театр, вистави якого відбувалися у двоярусній спеціальній скринці.
Також на тер.Укр були приватні театри і аматорські групи.

28. Архітектурні пам`ятки доби козацтва, бароко, рококо, класицизму
У козац.добу в Укр. витворився своєрідний стиль,який наз. бароко.
Козац.бароко – художній напрям, що поєднав традиції вітчизняного народного мист-ва і європейс. бароко.
Виникли особливі, оригінальні типи забудов національного стилю з надзвичайною декоративною пишністю, вигадливістю, пишністю. Характерним для цього стилю було позолочення церков, мальовничість іконостасів.
Будуються кам`яні церкви в Бережанах, Сумах, Ніжині(Миколаївська церква), Чернігові(Троїцька). Реставруються Успенський собор, монастирі у Лубнах, Києві. У цих та інших забудовах відчутні впливи зх.європейського мист-ва.
До розвиненої барокової доби належать забудови Київської лаври та Видубицького монастиря.
Справжніми перлинами укр. бароко стали Катеринська церка у Чернігові, 1715 та Преображенська у Сорочинцях, 1728.
Іван Барський споруджав церкви, храми у Києві. У кам`яних спорудах Правобережжя переважало загальноєвропейське бароко, напр. Домініканський костел у Львові.
Продовженням бароко став творчо запозичений у Франції стиль рококо. В ньому перебудовано Київську академію, дзвіниці Києво-Печерської Лаври, Софіївського собору, головної церкви в Почаєві. Німець Шедель спроектував дзвіницю Києво-Печерс. лаври, італієць Варфоломій Растреллі у Києві спроектував Андріївську церкву та Маріїнський палац. Досконалішим зразком рококо в архітектурі стала й будівля єзуїтського колегіуму та костелу в Кременці Тернопільської об. (Павло Гижицький 1743 р.)
З кінця 18ст. архітектура розвивалася у стилі класицизму, що поєднував геометричну чіткість і раціональність з античністю. Провідне місце зайняло місце будування. За розробленими планами будували нові міста, торгові й війської порти на Чорному морі: Херсон(1778), Севастополь(1784), Микоаїв(1788), Одесу(1794).
Також розвивається палацова архітектура. У садово-парковому мистецтві відчувається перехід від регулярного планування т.зв. французьких парків, до ландшафтного- парк «Софіїївка» в Умані.

29.Образотворче мис-во у др.п.17-18ст.
Реалістичні тенденції мистецтва України попередніх часів набули дальшого розвитку в живописі. В кращих творах відбивалися суспільні та естетичні ідеали нової доби, знаходили відгомін події визвольної війни 1648—1654 рр. «спрямованої проти шляхетської Польщі».
В монументальному стінописі, іконописі та портреті провідне місце зайняв образ людини, що складався під впливом естетичних і етичних уявлень тогочасного суспільства.
Особливими пам'ятками монументального живопису були Іконостаси. Серед них грандіозністю, пишністю та багатством відзначаються іконостаси Єлецького та Троїцького соборів в Чернігові та Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцях (всі XVIII ст.). Усі вони виконані у стилі бароко. В галузі іконостасів працювали видатні майстри Іов Кондзелевич, Іван Руткович, Ілля Бродлакович.

У малярстві спостерігалась особлива українська типізація Ісуса Христа, Богородиці та святих. Українські ікони, зібрані в музеях Києва і Львова, Харкова, Кам'янця-Подільського, Чернігова, свідчать про кілька іконописних шкіл. Часто на іконах зображено український побут, постаті, пов'язані з громадським і політичним життям України, гетьманів, старшину, козаків, засновників церкви та інших (наприклад, ікона «Розп'яття» XVII ст. з образом лубенського полковника Л. Свічки). Загалом в іконописі зберігались прийоми старої іконографічної школи з питомою декоративністю.
Серед різних жанрів світського мистецтва основне місце посідав портрет — «парсуна». Його укр. особливістю було те, що при всій своїй життєвості він зберіг тісний зв'язок з іконописом. Дуже популярними були тоді портрети Б. Хмельницького і козацьких старшин, а в Західній Україні — львівських братчиків у репрезентативній позі з жезлами, гербами, книгами та іншими атрибутами. В портретному малярстві елементи реалізму поєднувались з пишною, урочистою, суто бароковою умовністю, особливо у фресках (Успенський собор Києво-Печерської лаври і Софійський собор у Києві, церкви в Нискиничах на Волині).

Найбільшим осередком малярної праці був Київ, де кадри малярів, особливо малярів-портретистів, виховувались у Київській академії і в школі при Києво-Печерській лавр і. До наймайстерніших («парсун») належать портрети М. Миклашевського, генерального обозного Род-зянка, полковника Сулими і його дружини, київського міщанина Гу-дими та ін.

Отже, у складний період піднесення та падіння укр. державності, наполегливої боротьби народу за волю в укр. культурі др.пол 17—кінця 18 ст. знайшли відображення кращі риси національного характеру, прагнення до свободи та соціальної справедливості,. розвитку в людині добрих начал.

30. Національно-культурне відродження 18-19ст.
У цей складний період Україна була поділена між Росією і Австро-Угорщиною. Необхідно було зберегти традиції і культуру укр. нації. Цей період відомий як доба романтизму.
Романтизм – це художній напрям у мис-ві, згідно з яким реальній дійсності протиставляється ідеалізована, витворена мрією картина життя.
До цієї доби відноситься 1 етап національного руху народів- академічний, що характеризується збиранням спадщини, літер-них,історичних, фольклорних матеріалів. Ліквідувавши автономію Укр царизм активно взявся до виконування знаменитої тріади: єдине самодержавства, єдина народність, єдине православ`я.
Проти тріади розпочали видавати різні патріотичні видання.
Навизначн. твором укр. національно-політичної думки кінця 18-поч.19ст став історико-публіцистичний твір «Історія Русів», в якому автор прагнув показати що Укр має свою власну історію, відмінну від Росії, те що Укр походить від Київс.Русі.\ Для доведення права на самостійне існування укр мови інтелігенція прагнула перетворити народорозмовну мову на мову літературну. І це вдалося Іванові Котляревському. З виданням «Енеїди»1798, всьому світу предстали багатство, колоритність укр. мови.
У1818 було видано «Граматику малороссийського наречия» Олесія Павловського, у 1823 складений невеликий укр. словник Іваном Войцеховичем.
У Харкові зароджується укр. періодика: «Укр вісник»1816, «Укр альманах»,1831.
Проте найбільшої ідеї самобутності укр. мови спрацювала стаття професора Харківс. університету Ізмаїла Срезневського «Взгляд на пам’ятники укр. народной словесности» 1834. Автор доводив, що укр. мова є справжньої мовою, а не діалектом чи говіркою

Літ-ра, музика, театр напр. 18-19ст.. Розвиток літератури Основними художніми напрямками, що знайшли відображення в укр. літ-рі та мистецтві цієї доби, були класицизм і романтизм. Розвиток традицій класицизму був пов’язаний з творчістю І.Котляревського, П.Гулака-Артемовського, Г.Квітки-Основ’яненка. У дусі романтизму писали свої твори члени гуртка харківських романтиків (Л.Боровиковський, А.Метлинський, М.Костомаров та ін.) та галицькі романтики, члени «Руської трійці» (Я.Головацький, І.Вагиле­вич, М.Шашкевич), у Закарпатті – О.Духнович. Вершиною романтизму в літературі Наддніпрянщини стала творчість київських романтиків – Т.Шевченка, П.Куліша. Поза тодішніми літературними угрупованнями був Є.Гребінка, твори якого написано як у класичному, так і в романтичному стиляхЦікавим явищем поезії класицизму були твори, написані в жанрі бурлеску (комічна поезія) і травесті (гумористична поезія, близька до пародії). Майстром бурлескно-травестійного жанру і засновником нової укр. літератури, написаної народною мовою, став Іван Котляревський (1769–1838). У 1798 р. вийшла друком його славнозвісна поема «Енеїда». Театральне мис-во Театральне мис-во було представлене аматорськими трупами у поміщицьких маєтках. Діяли російські і польські професійні трупи. З 1776 у Львові працював постійний міський театр. Керівником і режисером аматорс. театру у селі Кибинці на полтавщині виступив Василь Гоголь-Яновський. У Полтаві з 1808діяв Полтавський вільний театр, директором якого було призначено Івана Котляревського у 1817.На сцені цього театру у 1819 поставлено знамениті вистави І.Котляревського «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник».На думку сучасників, найкращими серед тогочасних театральних акторів були Михайло Щепкін (1788–1863) та Карпо Соленик (1811–1851 Значення дія-ті цих двох видатних акторів полягало в тому, що вони відмовилися від старої класичної манери гри і створили нову, яка поєднувала життєвий реалізм з українським національним стилем. Музичне мистецтва

Незабутню сторінку в історію укр музики вписав Гулак_Артемовський. У 1840рр розпочав свою творчу кар`єру із виступів на оперних сценах Італіїї і Росії,відомий укр. спвак і композитор.

У народних піснях, переказах укр.-ці продовжували оспівувати своє героїчне минуле, зокрема відомими були імена кобзарів Андрія Шута, Івана Крюковського, Федора Грищенка; розпочав свою дія-ть Остап Вересай.
Протягом пер.пол 19 ст. у Наддніпрянської Укр. з’явилися перші музичні товариства, які провадили концертну діяльність: Філармонічне товариство в Одесі (1842 р.), Симфонічне товариство аматорів музики та співу в Києві (1848 р.).

32. Архітектура у першій пол. 19ст
Розвиток архітектури в Україні у першій половині ХІХ ст. здійснювався у стилі класицизму, який сполучав у собі геометричну чіткість зі статичністю, раціональність з формами античності. Домінуючого значення у цей період набуває забудова міст. За розробленими проектами забудовувалися нові міста, торговельні й військові порти на Чорноморському узбережжі — Херсон (1778 р.), Севастополь (1784 р.), Миколаїв

(1788 р.), Одеса (1794 р.); змінювалися старі центри адміністративного управління —Київ, Чернігів, Полтава, Харків та ін. В основу містобудування цього часу були покладені регулярне планування, сполучення міської забудови з природними елементами,ансамблевість центральних площ, на яких розміщувалися офіційні установи. Для архітектурного обличчя міських центрів характерна симетрична композиція ансамблів з однаковим ритмом фасадів адміністративних приміщень. Прикладами такої забудови можуть слугувати: магістрат у Миколаєві (кінець ХVІІІ ст., архітектор І.Є. Старов),

Кругла площа у Полтаві (1805_1811 рр., архітектор А.Д. Захаров). Використання типових проектних і «зразкових» фасадів жилих будинків забезпечило формування єдиного стилю забудови прямолінійних або круглих площ. Деякі з них характеризувалися великим простором з невисокою забудовою. На формування архітектурного обличчя міст певною мірою вплинуло будівництво приміщень торговельного призначення — Контрактовий дім у Києві (архітектор В. Гесте), гостинні двори у Білій церкві й у Києві (архітек_

тори А. Руска і А. Меленський). У південних містах — Одесі, Миколаєві, Херсоні —поширився тип багатоповерхового галерейного будинку, який відповідав місцевим кліматичним умовам. Із розвитком світського мистецтва почалося будівництво спеціальних театральних приміщень. Першими стали Міський театр у Києві (1804_1806 рр.,

архітектор А. Меленський), театр в Одесі (1809 р.), побудований за проектом архітекто_

ра Ж.Тома де Томона. Одеса цього часу розбудовувалася досить інтенсивно. Авторами

проектів в основному були французькі та італійські архітектори. У 1837_1842 рр. були побудовані сходи, які ведуть з Одеського порту на Приморський бульвар. Двісті сходів ведуть до напівкруглої площі, на якій знаходиться пам’ятник Ришельє, виконаний

скульптором І. Мартосом. З’являються будови з визначеною архітектурною своєрідністю – монументальні фасади, підкреслені колонадою античних ордерів, нова планувальна система з широкими коридорами з одно_ або двостороннім розміщенням приміщень. Такими були: корпус Київської академії (1822_1825 рр., архітектор А.Меленський), інститути шляхетних

дівчат у Полтаві та Києві (1832, 1832_1842 рр., архітектор В. Беретті), університет у

Києві (1837_1842 рр., архітектор В. Беретті).

33.Образотворче мис-во у перш.пол.19ст.
Самостійним жанром стає пейзаж, який дедалі більше відходить від класицистичної умовності і набуває більшої емоційної виразності і місцевої своєрідності. Про це яскра_

во свідчать акварелі О.М. Кунавіна, пейзажі І.М. Сошенка і М.М. Сажина.Новий етап у розвитку укр. образотворчого мистецтва відкрила творчість Т.Г.Шевченка. Вихований на народних традиціях, він під час навчання у Петербурзі

ознайомився з досягненнями російської та світової культури. У формуванні світогляду Шевченка важливу роль відіграла передова суспільна думка Росії, ідеї Бєлінського, Герцена, Чернишевського. Величезний вплив на його творчість мали такі діячі російської культури, як Брюллов та Венеціанов У жанрових картинах «Селянська сім’я», «На пасіці», у серії малюнків в узагальнюючих образах він правдиво відобразив життя і побут простого народу. У полотні «Катерина» художник показав трагедію української

дівчини_кріпачки, зведеної і покинутої офіцером. Зосереджуючи головну увагу на образі Катерини, він виділяє її кольором. В образі дівчини Шевченко підкреслює моральну чистоту і глибоку тугу. У станковому живописі, зокрема у жанрі портрета, художники звільнилися від іконописної канонічності, у їх творчості підсилилася увага до індивідуальних рис людини, її зовнішності й духовного життя.

Відомими майстрами портрета були Д.Г. Левицький і В.Л.Боровиковський. Художник В.А. Тропінін вперше зобразив на полотні просту людину. Образи його творів «Весілля в Куківці», «Українець» сповнені душевної краси і незламної волі. Протягом двох десятиліть свого перебування в Україні, коли він був кріпаком подільського поміщика,Тропінін створив чудову галерею портретів селян, картин української природи, жанрових сцен. Реалізм Тропініна був кроком уперед у розвитку українського мистецтва. Принципів достовірності образів, їх психологічного трактування дотримувався у

своїх портретах К.С. Павлов («Автопортрет», «Бондар»). Високим рівнем професійної майстерності й помітним прагненням до романтичної інтерпретації образу виділялись роботи А.М. Мокрицького («Портрет Є.Гребінки», «Портрет незнайомої», «Італійський пейзаж»). Твори А. Мокрицького дещо сентиментальні імають салонний характер. Крім того, А.М. Мокрицький залишив цінну мемуарну спадщину «Щоденник художника А.М.Мокрицького». Самостійним жанром стає пейзаж, який дедалі більше відходить від класицистичноїумовності і набуває більшої емоційної виразності і місцевої своєрідності. Про це яскраво свідчать акварелі О.М. Кунавіна, пейзажі І.М. Сошенка і М.М. Сажина. Новий етап у розвитку укр. образотворчого мис-ва відкрила творчістьТ.Г.Шевченка. У 1847 р. Шевченко подорожує Україною. Сповнений нових вражень, він по приїздідо Петербурга задумав видати серію офортів під назвою «Живописна Україна», у якіймав намір показати історичне минуле, побут і звичаї рідного народу, природу України.Шість його офортів — «У Києві», «Видубицький монастир у Києві», «Судна рада»,«Старости», «Казка», «Дари в Чигирині 1649 року» — відзначаються блискучою технікою, типовістю образів селян, життєвою й історичною правдивістю.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: