ЛЕКЦІЯ 5. КОНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ ЗАКОННОСТІ ТА ПРАВОПОРЯДКУ

Народовладдя в Україні та форми його здійснення.

Види референдумів.

Виборче право та виборча система в Україні.

Загальна характеристика системи органів державної влади.

Мета лекції – розглянути конституційні основи законності та правопорядку в Україні, засвоїти такі основні поняття як: “народовладдя”, “референдум”, “виборча система”, “демократія” тощо.

Народовладдя в Україні реалізується на основі Конституції через інститути безпосередньої (прямої) чи представницької (виборної) демократії. До інститутів безпосередньої демократії, відносять: референдум; обговорення проектів нормативних актів; участь у виборах органів державної влади; загальні збори громадян; звіти депутатів і виконавчих органів перед населенням. Представницька демократія – це засіб реалізації волі народу через обраних ним представників в органи влади: насамперед, народних депутатів, Президента, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів органів місцевого самоврядування.

Референдум – це голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної частини її населення (місцевий референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного та суспільного життя. Залежно від тих чи тих ознак референдуми поділяються на певні види. Розрізняють імперативний і консультативний, конституційний і законодавчий, обов'язковий і факультативний референдуми.

Рішення, винесене імперативним референдумом, має загальнообов'язкове значення і не потребує ніякого затвердження. Результати консультативного референдуму юридичної сили не мають. Його призначення полягає в установленні думки голосуючих щодо певного питання, яка може бути врахована, але не є обов'язковою для вирішення державними органами відповідної проблеми. Конституційним називається референдум, внаслідок якого змінюється, приймається або відхиляється конституція. Якщо ці питання вирішуються стосовно до звичайного закону, то референдум називається законодавчим. Обов'язковий референдум – це референдум, проведення якого є обов'язковим для вирішення визначених конституцією проблем. Якщо ж референдум визначається як один із можливих, але необов'язкових способів вирішення певних питань, то він називається факультативним. Не допускається проведення референдумів щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії. Конкретні питання, пов'язані з організацією та проведенням референдуму, регламентуються Законом України “Про всеукраїнський і місцеві референдуми” від 3 липня 1991 р.

Під виборчою системою України розуміється передбачений законодавством порядок формування представницьких органів держави. Усі норми права, які регламентують цей порядок, в сукупності складають виборче право. Основними його джерелами є Конституція України й такі Закони України, як “Про вибори народних депутатів України” від 18 жовтня 2001 р., “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р., “Про вибори депутатів місцевих рад і сільських, селищних та міських голів” від 14 січня 1998 р.

У цих нормативно-правових актах сформульовано головні принципи виборчого права. Принцип загальності означає, що право обирати мають усі громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Це право називається активним виборчим правом Щодо права бути обраним, тобто пасивного виборчого права, то виборчим законодавством воно розглядається по-різному. Так, народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21-річного віку і постійно проживає на території України протягом останніх п'яти років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35-річного віку, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років і володіє державною мовою. А депутатом сільської, селищної, міської, районної в місті, районної та обласної ради може бути обраний громадянин України, який на день голосування досяг 18-річного віку, має виборчі права і постійно проживає або працює на території відповідної ради.

Принцип рівного та прямого виборчого права означає, що громадяни України беруть участь у виборах народних депутатів, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих рад на рівних засадах і депутати обираються безпосередньо виборцями.

Таємність голосування на виборах означає, що ніякі форми контролю за волевиявленням виборців не допускаються, а саме: голосування відбувається у спеціально обладнаній для цього кабіні чи кімнаті.

Принцип вільного й рівноправного висунення кандидатів передбачає, що всі громадяни України, які мають право голосу, мають право висувати кандидатів. Вони можуть реалізувати це право як безпосередньо, так і через політичні партії, їхні виборчі блоки й трудові колективи, збори виборців.

Гласність і відкритість виборчого права означає, що підготування і проведення виборів депутатів завжди здійснюються відкрито і гласно.

Рівність можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії означає, що всім кандидатам після офіційної їх реєстрації надається можливість брати участь у виборчій кампанії на рівних засадах, вони мають рівне право на використання державних засобів масової інформації на території України, в них рівні можливості щодо матеріально- технічного і фінансового забезпечення їх участі у виборчій кампанії з боку держави.

Принцип неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ і організацій, органів місцевого самоврядування вживається та зумовлює існування такого інституту виборчого права, як звільнення кандидата від виробничих або службових обов'язків зі збереженням середньої заробітної плати за місцем роботи: кандидати під час виборчої кампанії не можуть бути звільнені з роботи, а також переведені на іншу роботу або посаду без їхньої згоди, притягнені до кримінальної відповідальності, заарештовані або піддані заходам адміністративного стягнення, що накладається в судовому порядку без згоди відповідних державних органів. До того ж особи, які насильством, обманом, погрозами чи в інший спосіб перешкоджають вільному здійсненню громадянином України права обирати та бути обраним або допустили інше порушення виборчого законодавства, несуть відпові- дальність, передбачену цим законодавством.

І, нарешті, принцип свободи агітації передбачає, що всі громадяни України, їхні об'єднання, трудові колективи, довірені особи кандидатів мають право вільно та безперешкодно обговорювати програми кандидатів, їхні якості, а також платформи і програми тих партій, блоків, зборів, що їх висунули. Своєю чергою, кандидати також мають право на зустрічі з виборцями як безпосередньо, так і через довірених осіб. Кандидати можуть здійснювати передвиборчу агітацію в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не заборонені законом.

Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Верховна Рада України (ВРУ) розглядає та вирішує питання державного і суспільного життя, що потребують врегулювання законами України, а також здійснює установчі та контрольні функції, передбачені Конституцією України (КУ). Вона приймає закони, постанови та інші акти, вносить зміни до КУ, призначає всеукраїнський референдум, визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики, призначає вибори Президента України, призначає Прем'єр-міністра України, здійснює контроль над діяльність Кабінету Міністрів тощо. Конституційний склад ВРУ 450 народних депутатів Україна, які обираються строком на п'ять років.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент України має такі повноваження: забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; звертається з посланнями до народу та із щорічними й позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; приймає рішення про

визнання іноземних держав; призначає позачергові вибори до ВРУ у строки, встановлені Конституцією; припиняє повноваження ВРУ у встановленому законом порядку; очолює Раду національної безпеки і оборони України.

Кабінет Міністрів – вищий орган у системі органів виконавчої влади, відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. У своїй діяльності Кабінет Міністрів України (КМУ) керується Конституцією України і законами України, актами Президента України. Прем'єр-міністр України керує роботою КМУ. КМУ забезпечує державний суверенітет та економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки та культури, охорони природи, екологічної безпеки та природокористування; розробляє та здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону; організовує та забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи тощо.

Друге після Кабінету Міністрів місце у виконавчій вертикалі влади посідають центральні органа виконавчої влади. Їх система передбачена Указом Президента України “Про систему центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 року. Систему центральних органів виконавчої влади складають: міністерства; державні комітети (державні служби); органи виконавчої влади із спеціальним статусом (Антимонопольний комітет, Фонд держмайна, Управління державної охорони, СБУ, Національна комісія регулювання електроенергетики, тощо). Головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади є міністерства. Вони створюються для організації державного управління в найважливіших сферах соціально-економічного й політичного життя. Керівництво міністерством здійснює міністр. Діючими на сьогодні в Україні є 15 міністерств.

У відповідності до Конституції України та Закону України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцеві державні адміністрації підзвітні та підконтрольні також радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними й обласними радами.

Судові органи, мають одне призначення – захист прав і свобод громадян, конституційного ладу, національної безпеки, територіальної цілісності, дотримання законності й справедливості в суспільстві. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Конституційний Суд України (КСУ) входить до судової влади як її самостійний суб'єкт, є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів КУ, дає офіційне тлумачення КУ та законів України. КСУ складається з 18 суддів. Суди загальної юрисдикції забезпечують захист прав і свобод громадян через розгляд кримінальних, цивільних, адміністративних та інших справ. До них відносять місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України, який має повноваження переглянути будь-яке судове рішення судів нижчих ланок; вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. В Україні відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди. Саме ці суди мають перевіряти законність та обґрунтованість рішень районних (міських) і прирівняних до них судів в апе- ляційному порядку. Звісно, вищі спеціалізовані суди мають бути апеляційною та касаційною інстанцією щодо спеціалізованих судів нижчої ланки, а Верховний Суд України, як уже зазначалося, повинен мати право переглянути будь-яке судове рішення судів нижчих ланок.

Запитання для самоперевірки:

1. Які різновиди референдумів Вам відомі?

3. Охарактеризуйте правовий статус народних депутатів України.

3. Охарактеризуйте організаційну структуру та основні повноваження Верховної Ради України.

4. Охарактеризуйте систему судів загальної юрисдикції.

5. Назвіть питання, які має право розглядати тільки Конституційний Суд України.

6. Які функції виконує Верховний Суд України?

Основою для вивчення окресленої проблеми є Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // http: // zakon.rada.gov.ua. Тема викладається відповідно до основних її положень. Загальне тлумачення окремих частин лекційного матеріалу дають: Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс лекцій. – К.: Либідь, 1999. – С. 23-117; Основи конституційного права України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 288 с. та Правознавство. Навчальний посібник / За ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - С. 142-156.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: