47 страница

Припинення розрахункових правовідносин за акредитивом
можливе не тільки у зв’язку з виконанням акредитиву, а й у зв’язку
з його закриттям. Акредитив закривається у разі: 1) спливу строку
дії акредитива; 2) відмови одержувача грошових коштів від викори-
стання акредитива до спливу строку його дії, якщо це передбачено
умовами акредитива; 3) повного або часткового відкликання акре-
дитива платником, якщо таке відкликання передбачене умовами
акредитива.

4. Іншим видом безготівкових розрахунків є розрахунки за
інкасо. У разі розрахунків за інкасовими дорученнями (за інкасо)
банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок
клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцеп-
ту платежу. Інкасо - здійснення банком за дорученням клієнта
операцій з розрахунковими та супровідними документами з ме-
тою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи
супровідних документів проти платежу, або передавання розрахун-
кових та/чи супровідних документів на інших умовах.

Особливістю інкасо є те, що ініціатива платежу виходить від
отримувача коштів, який є кредитором за основним договором.
Переваги розрахунків за інкасо істотні для покупця, який виконує
грошове зобов’язання з оплати товару лише проти документів,
які надають право на товар, у зв’язку з чим покупцеві не потрібно
відволікати власні обігові кошти заздалегідь. Платіж таким чином
наближається до моменту отримання товару.

До регулювання розрахункових відносин за інкасо у випадку,
якщо це передбачено договором, застосовуються Уніфіковані пра-
вила з інкасо (в редакції 1995 року), розроблені МТП.

Одержавши інкасове доручення та інші документи, інкасуючий
банк повідомляє про це платника, надсилає прохання здійснити
платіж та надає можливість перевірити документи.

У разі відсутності будь-якого документа або невідповідності
документів за зовнішніми ознаками інкасовому дорученню вико-
нуючий банк повинен негайно повідомити про це клієнта. Одержані
(інкасовані) суми негайно передаються виконуючим банком у
розпорядження банку-емітента, який повинен зарахувати ці суми
на рахунок клієнта. Виконуючий банк має право відрахувати з
інкасованих сум належні йому плату та відшкодування витрат та
(або) видатків.

5. Розрахунковим чеком (чеком) є документ, що містить нічим
не обумовлене письмове розпорядження чекодавця банку перека-
зати вказану у чеку грошову суму чекодержателю. За формою
чек має строго відповідати вимогам законодавства та банківських
правил. Відхилення від таких вимог, а також внесення виправлень
до чека тягнуть за собою його недійсність. Чек є безвідкличним
розрахунковим документом. В Україні чек не визнається цінним
папером. Видача чека не погашає грошового зобов’язання, на ви-
конання якого він виданий.

Особливістю суб’єктного складу розрахункових відносин із
застосуванням чека є те, що платником за чеком може бути лише
банк, в якому чекодавець має грошові кошти на рахунку, якими
він може розпоряджатися. Чек оплачується за рахунок грошових
коштів чекодавця, для чого вони бронюються банком.

Чеки використовуються для безготівкових перерахувань з ра-
хунка чекодавця на рахунок отримувача коштів і, як правило, не
підлягають сплаті готівкою. Для одержання оплати чека чекодер-
жатель пред’являє його обслуговуючому банку не пізніше 10 днів
після дня виписки чека. Подання чека до банку чекодержателя
на інкасо для одержання платежу вважається поданням чека до
платежу.

Оплата чека провадиться у порядку виконання інкасових до-
ручень. Зарахування коштів за інкасованим чеком на рахунок
чекодержателя провадиться після одержання платежу від плат-
ника, якщо інше не передбачено договором між чекодержателем і
банком. У разі відмови платника в оплаті чека чекодержатель має

право пред’явити позов до суду. Чекодержатель мае право вимагати
крім оплати суми чека відшкодування своїх витрат на одержання
оплати, а також процентів. До вимог чекодержателя про оплату
чека застосовується скорочена позовна давність в один рік.

6. Окремим видом безготівкових розрахунків є розрахунки із
застосуванням векселів. Вексель - це оборотоздатний цінний папір,
який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або
його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу
визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Зобов’язуватися та набувати права за переказними і простими
векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.
Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення
грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи,
надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до до-
говору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим
договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за
векселем.

Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в
безготівковій формі. Вексель, опротестований нотаріусом (виконав-
чий напис нотаріуса) у встановленому законом порядку, є виконав-
чим документом.

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно
у документарній формі. Основними реквізитами векселя є: його
назва; безумовне зобов’язання сплатити визначену суму грошей
або безумовний наказ сплатити визначену суму грошей і найме-
нування особи, яка повинна платити; зазначення строку плате-
жу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;
найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений
платіж; зазначення дати і місця видачі векселя; підпис особи, яка
видає вексель (трасант).

Джерельну базу правового регулювання вексельного обігу в
країні становлять закони, зокрема, Закон України «Про обіг век-
селів в Україні», міжнародні договори у цій сфері, щонайперше
Женевська конвенція, якою запроваджено Уніфікований Закон
про переказні векселі та прості векселі, та підзаконні нормативно-
правові акти (уряду, Національного банку, інших відомств).

42. Зам. 61

7. Розрахунки готівкою можуть проводитися між фізичними
особами у випадках, не пов’язаних із здійсненням ними підприєм-
ницької діяльності. Готівкові розрахунки допускаються між юри-
дичними особами, а також між юридичними та фізичними особами,
якщо інше не встановлено законом.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою
між собою і з фізичними особами, які не здійснюють підприєм-
ницької діяльності, через касу як за рахунок готівкової виручки,
так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки
проводяться також шляхом переказу*готівки для сплати відповід-
них платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік опе-
рацій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства
(підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом
одного дня за одним або кількома платіжними документами ста-
новить 10000 грн. Платежі понад зазначену граничну суму мають
проводитись у безготівковій формі.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатко-
вими відомостями, розрахунковими документами, документа-
ми за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими
касовими документами, які згідно із законодавством України
підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання
послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Приймання
готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами,
підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою
керівником підприємства. Видача готівки з кас проводиться за
видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями.

Для реєстрації розрахункових операцій під час продажу товарів
(надання послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/
або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг) засто-
совуються реєстратори розрахункових операцій. До реєстраторів
розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-
касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор,
комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з
продажу товарів (послуг) тощо.

Використання на території України готівкової іноземної валюти
як засобу платежу дозволяється лише в окремих визначених зако-
нодавством України випадках, зокрема, в портах та аеропортах, на
територіях митниць тощо.

Завдання

Завдання № 1

Банк-1 на підставі платіжного доручення підприємця на пере-
рахування грошової суми фірмі «Н» за отримане обладнання списав
кошти з поточного рахунку підприємця та перерахував їх банку-2,
який обслуговує поточний рахунок фірми «Н». Банк-2 не зарахував
отримані кошти на поточний рахунок фірми «Н», а залишив їх у сво-
єму розпорядженні в рахунок погашення заборгованості підприємця
перед банком-2 за кредитним договором, який підприємець порушив
чотири роки тому, не повернувши частину отриманих від банку-2
кредитних коштів.

Дайте правову оцінку діям банку-2.

Чи можна вважати виконаними грошові зобов'язання підпри-
ємця перед фірмою «Н» щодо оплати отриманого обладнання?

Як має діяти суд, розглядаючи справу за позовом фірми «Н»
до підприємця про стягнення заборгованості за поставлене об-
ладнання?

Завдання №> 2

Банк відмовив клієнту в прийнятті до виконання платіжного до-
ручення та повернув його, мотивуючи свої дії тим, що в графі «При-
значення платежу» в платіжному дорученні клієнт не зазначив, чи
включає сплачувана сума суму податку на додану вартість.

Чи правомірні дії банку? Обґрунтуйте свою відповідь.

Завдання № З

Грошові кошти на поточному рахунку клієнта були арештовані
в установленому законом порядку, однак сума їх була недостатньою
для виконання відповідного рішення суду. Клієнт і банк уклали до
договору банківського рахунку додатковий договір, за яким банк за
окрему винагороду зобов’язався направляти всі кошти, які надходи-
тимуть за платіжними дорученнями від третіх осіб для зарахування
на «арештований» поточний рахунок клієнта, на депозитний рахунок
цього клієнта в іншому банку.

Як має діяти банк, який обслуговує рахунок, кошти на якому
арештовані і сума яких недостатня для виконання рішення суду,
в разі надходження від третіх осіб коштів для зарахування на
такий рахунок?

Дайте юридичну оцінку додатковому договору, укладеному
банком і клієнтом.

Кваліфікуйте дії клієнта та банку щодо виконання такого до-
даткового договору.

Завдання №> 4

Виконуючий банк за покритим акредитивом виплатив бенефіціару
проти пред’явлених останнім документів про відвантаження товару
грошові кошти в повній сумі, передбаченій умовами акредитиву.
Банк-емітент, одержавши прийняті виконуючим банком документи,
встановив відсутність у цьому пакеті документу, що підтверджує
страхування вантажу. Договір страхування вантажу був зазначений
в акредитиві серед переліку необхідних документів.

Як у такій ситуацій мають діяти банк-емітент, виконуючий
банк, платник та одержувач грошових коштів для забезпечен-
ня своїх прав та законних інтересів, а також для виконання
відповідних обов'язків?

Як зміниться вирішення цієї задачі за умов, якщо обов'язок
страхування вантажу був передбачений основним договором
купівлі-продажу, оплата за яким здійснювалась у формі акредити-
ву, але пред'явлення договору страхування в умовах акредитиву
не передбачалось?

Завдання №> 5

Розкрийте зміст прав та обов'язків авізуючого, підтверд-
жуючого, та рамбурсуючого банків у правовідносинах, що склада-
ються при розрахунках за акредитивами.

Завдання № 6

Виконуючий банк відмовив у платежі за акредитивом бенефіціару,
який пред’явив неналежним чином оформлені документи про надання
послуг. Бенефіціар звернувся з вимогою про оплату до банку-емітента.
Не отримавши відповіді, бенефіціар надіслав платіжну вимогу-
доручення в обслуговуючий банк платника для списання з поточного
рахунку останнього суми коштів, передбаченої основним договором як
ціна послуг. Платіжна вимога-доручення повернулась бенефіціару без

виконання. Тоді бенефіціар подав позов із солідарними вимогами до
платника та банку-емітента про стягнення грошових коштів.

Чи підлягає позов задоволенню? Чому?

Як слід діяти учасникам даних акредитивних правовідносин
для забезпечення своїх прав та законних інтересів?

Завдання № 7

Якими способами може бути забезпечене виконання зобов'я-
зань платника за акредитивом перед банком-емітентом, який
відкриває покритий акредитив, бронюючи для цього власні кошти?
Складіть проект договору про забезпечення виконання зобов'язань
платника коштів одним із таких способів.

Завдання № 8

В який строк повинен виконуючий банк повідомити отримувача
платежу за інкасовим дорученням про невідповідність поданих
документів?

Завдання № 9

Назвіть випадки, коли можлива оплата чека готівкою (обмін
чека на готівку).

Завдання №10

Чекодержатель не отримав оплати чека в порядку інкасування
і звернувся до чекодавця — фізичної особи з вимогою про сплату в
готівковій формі вказаної в чеку суми, а також витрат, понесених
для отримання платежу в порядку інкасування чека. Чекодавець
відмовився задовольнити таку вимогу, аргументуючи це тим, що
видачею чека він погасив своє договірне грошове зобов’язання перед
чекодержателем.

Чи обґрунтовані вимоги чекодержателя?

Проаналізуйте з правової точки зору аргументи чекодавця.

Завдання №11

Підприємець - держатель векселя індосував його фінансовій
установі, зазначивши у передавальному написі формулювання «без
обороту на мене». З настанням строку платежу фінансова установа
пред’явила вексель до оплати. Однак емітент векселя виконав век-
сельне грошове зобов’язання лише частково. Тоді фінансова установа
пред’явила вексель до оплати решти суми підприємцеві як індосанту.

Підприємець відмовив у задоволенні вимог фінансової установи, по-
силаючись на те, що зазначене в індосаменті векселя формулювання
«без обороту на мене» звільняє його від відповідальності за платіж по
векселю і виключає з ряду зобов’язаних по векселю осіб, а вимоги дер-
жателя векселя можуть спрямовуватись лише до емітента векселя.

Чи правомірно підприємець включив до тексту індосаменту
формулювання «без обороту на мене»?

Які юридичні наслідки обумовлює написання такого формулю-
вання індосантом на векселі?

Чи підлягають задоволенню вимоги фінансової установи?

Завдання № 12

Перерахуйте випадки, коли дозволяється використання на
території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу.

Тести

1. В якій формі можуть проводитися розрахунки за участю
фізичних осіб?

а) в готівковій або безготівковій формі;

б) в безготівковій формі;

в) в готівковій формі;

г) за допомогою розрахункових документів у електронному або
паперовому вигляді;

ґ) інше.

2. За ЦК України при здійсненні безготівкових розрахунків до-
пускаються розрахунки із застосуванням:

а) платіжних доручень;

б) розрахункових чеків (чеків);

в) розрахунки інкасо;

г) комерційного кредиту;

ґ) векселів;

д) гарантій;

е) інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами
та звичаями ділового обороту.

3. Розрахункові документи приймаються банком від клієнтів
протягом:

а) робочого дня;

б) годин дня, які визначені Національним банком України;

в) операційного часу.

4. В загальному порядку переказ вважається завершеним з мо-
менту:

а) зарахування суми переказу на рахунок отримувача;

б) прийняття банком клієнта розрахункового документа;

в) зарахування коштів на розподільчий рахунок банку одержувача.

5. Платіжна вимога — доручення заповнюються:

а) платником;

б) одержувачем коштів;

в) верхня частина - одержувачем, а нижня - платником.

6. Видача розрахункового чека:

а) погашає грошове зобов’язання, на виконання якого він вида-
ний;

б) не погашає грошового зобов’язання, на виконання якого він
виданий;

в) погашає грошове зобов’язання, на виконання якого він виданий
за умови, якщо це передбачено укладеним між сторонами договором.

7. Переадресованим може бути:

а) покритий акредитив;

б) відзивний акредитив;

в) акредитиви пере адресації не підлягають.

8. В акредитив включаються:

а) умови, які можуть бути перевірені банком;

б) тільки ті умови, які передбачені Уніфікованими правилами та
звичаями для документарних акредитивів;

в) умови, включення яких вимагає платник.

9. Розрахунковим документом не вважається:

а) інкасо;

б) платіжна картка;

д) чек.

10. Вексель видається за умов:

а) тільки у випадку передбаченому договором;

б) за будь-яких умов, оскільки є безумовним грошовим зобов’я-
занням;

в) у випадках передбачених Уніфікованим вексельним законом.

Контрольні питання

1. Розкрийте поняття форми розрахунків та їх видів.

2. Наведіть основні види безготівкових розрахунків.

3. Визначте відмінності між «датою валютування» та «датою за-
рахування».

4. Вкажіть, які перекази можуть здійснюватися через підприємства
поштового зв’язку.

5. У чому полягає відмінність між переказним та простим вексе-
лями?

6. В якому порядку проводиться оплата чека?

7. Вкажіть за яких умов застосовується безспірне списання
коштів.

8. Охарактеризуйте відмінність між покритим та непокритим
акредитивом.

ТЕМА 55: ДОГОВОРИ В СФЕРІ РОЗПОРЯДЖЕННЯ
МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
ВЛАСНОСТІ
Питання для обговорення

1. Поняття та види договорів щодо розпорядження майновими
правами інтелектуальної власності.

2. Поняття та види ліцензій на використання об’єкта права
інтелектуальної власності. Субліцензія.

3. Поняття та істотні умови ліцензійного договору. Співвідно-
шення ліцензії та ліцензійного договору.

4. Договір про створення за замовленням та використання
об’єкта права інтелектуальної власності: поняття та ознаки,
критерії відмежування від суміжних договірних конструкцій
(підряду, договору на виконання науково-дослідних та дослідно-
конструкторських та технологічних робіт).

5. Договір про передання виключних майнових прав інтелек-
туальної власності: поняття та особливості співвідношення з
іншими договорами у сфері інтелектуальної власності.

6. Правова характеристика договору комерційної концесії.
Особливості предмету та правового становища сторін комерційної
концесії.

7. Права та обов’язки правоволодільця та користувача.

8. Зміна та припинення договору комерційної концесії.

Нормативні акти

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. -
2003. - № 40-44. - Ст. 356; з наступними змінами і доповненнями.

Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. -
2003. - № 18, № 19-20, № 21-22. - Ст. 144; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня
1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 7. - Ст. 36; з наступними
змінами і доповненнями.

Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» // Відомості Верховної Ради. -
1993. - № 21. - Ст. 218, у редакції Закону України від 17 січня 2002 р. // Офіційний
вісник України. - 2002. - № 7. - Ст. 278; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 23 червня 1993 р. //
Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 33. - Ст. 345; з наступними змінами
і доповненнями.

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» // Відомості
Верховної Ради. - 1994. - № 7. - Ст. 32, у редакції Закону України від 1 червня
2000 р. Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 8. - Ст. 37; з наступними змінами і
доповненнями.

Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня
1993 р. // Відомості Верховної Ради. - 1994. - № 7. - Ст. 34; з наступними змінами
і доповненнями.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р. //
Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 10. - Ст. 43; з наступними змінами
і доповненнями.

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня
1996 р. // Відомості Верховної Ради України. -1996 р. - № 36. - Ст. 164; з наступними
змінами і доповненнями.

Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 5
листопада 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 8. - Ст. 28; з
наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 7
жовтня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 52. - Ст. 312; з на-
ступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про кінематографію» від 13 січня 1998 р. // Відомості Верховної
Ради України. - 1998. - N9 22. - Ст. 114; з наступними змінами І доповненнями.

Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16
грудня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 27-28. - Ст. 181; з
наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фоно-
грам» від 23 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 5-6.

- Ст. 46; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань
інтелектуальної власності» від 21 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради. -
2001. - № 8. - Ст. 37.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» в редакції Закону України
від 11 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 43. - Ст. 214; з на-
ступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів
господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для ла-
зерних систем зчитування» від 17 січня 2002 р. // Офіційний вісник України. - 2002. -
№ 7. - Ст. 276; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
правової охорони інтелектуальної власності» від 22 травня 2003 р. // Відомості
Верховної Ради. - 2003. - № 35. - Ст. 271.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -
підприємців» від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради - 2003. - № 31-32. -
Ст. 263; з наступними змінами і доповненнями.

Указ Президента України «Про затвердження Тимчасового положення про
правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій
в Україні» від 18 вересня 1992 р. - Ст. 212-215 //Інтелектуальна власність в Україні:
правові засади та практика. - Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред. О. Д. Святоць-
кого. -Т. 3: Промислова власність. - К.: Ін Юре, 1999. - 656 с.

Указ Президента України «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності
в Україні» від 27 квітня 2001 р. // Урядовий кур’єр. - 5 травня 2001. - № 79.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення у складі Міністерства освіти
і науки Державного департаменту інтелектуальної власності» від 4 квітня 2000 р.
№ 601. // Офіційний вісник України. - 2000. - № 14. - Ст. 568.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Дер-
жавний департамент інтелектуальної власності» від 20 червня 2000 р. № 997 //
Офіційний вісник України. - 2000. - № 25. - Ст. 1060.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження розміру винагороди
(роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм
та порядок їх виплати» від 18 січня 2003 р., № 71 // Офіційний вісник України. -

2003. - № 4. - Ст. 129.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок
винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав» 18
січня 2003 р., № 72 // Офіційний вісникУкраїни. - 2003. - № 4. - Ст. 129.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про мінімальні ставки авторської вина-
городи за використання творів літератури і мистецтва» від 18 листопада 1994 р.
№ 784 // Збірник постанов Уряду України. - 1995. - № 2. - Ст. 33.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію авторського
права і договорів, які стосуються права автора на твір» від 27 грудня 2001 р. № 1756//
Офіційний вісник України. - 2001. - № 52. - Ст. 2369.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про
порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороню прав на об’єкти інтелектуальної
власності» від 22 травня 2001 р. // Інтелектуальна власність. - 2001. - № 7.

Парижская конвенция об охране промышленной собственности от 20 марта
1883 г. // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / Под общ.
ред. А. Д. Святоцкого, В. П. Петрова. - Т. 2. - К.: Ин Юре, 1999.

Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Паризький акт
від 24 липня 1971 р., змінений 2 жовтня 1979 р.//Інтелектуальна власність в Україні:
правові засади та практика. - Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред. О. Д. Святоць-
кого. - Т. 1: Право інтелектуальної власності. - К.: Ін Юре, 1999. - С. 186-224.

Всесвітня конвенція про авторське право 1952 р. // Інтелектуальна власність
в Україні: правові засади та практика. - Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред.
О. Д. Святоцького. - Т. 1: Право інтелектуальної власності. - К.: Видавничий Дім «Ін
Юре», 1999.-С. 243-262.

Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження товарів та їх
міжнародну реєстрацію від 31 жовтня 1958 р. // Збірка вибраних міжнародних
матеріалів. - К., 1999.

Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм
і організацій ефірного мовлення. // Інтелектуальна власність. - 2001. - № 2. -
С.71-75.

Конвенция об учреждении Всемирной организации интеллектуальной собствен-
ности от 14июля 1967г.//Интеллектуальнаясобственность: нормативно-правовые
акты / Под общ. ред. А. Д. Святоцкого, В. П. Петрова. - Т. 2. - К.: Ин Юре, 1999.

Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного
відтворення їх фонограм 1971 р. //Авторське право і суміжні права. Законодавство
та судова практика. - 36. нормат. актів. - К.: Юрінком Інтер, 2003. -С. 171-174.

Договір про закони з товарних знаків 1994 р. // Збірник нормативних актів з
питань промислової власності / За ред. В. Л. Петрова, В. О. Жарова. - К.: Вища
школа, 1999. - С. 441-465.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТВІР5) //
Інтелектуальна власність. - 1999. - № 5, 6, 7.

Література

Андрощук Г. А., Крайнев П. П. Экономическая безопасность предприятия: За-
щита коммерческой тайны. - Монография. - К.: Ин Юре, 2000. - 400 с.

Андрощук Г. А., Работягова Л. И. Патентное право: правовая охрана изобре-
тений. - Учебное пособие. - К.: МАУП, 1999. - 212 с.

Андрощук Г., Крайнев П., Кавасс И. Право интеллектуальной собственности.
Торговые аспекты. - К.: Ин Юре, 2000. - 164 с.

Борохович Л., Монастырская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собствен-
ность. - СПб.: Питер, 2001. - 414 с.

Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга третья: Договоры

о выполнении работ и оказании услуг. - М.: Статут, 2002. - 38 с.

Бромберг Г. В. Интеллектуальная собственность. Основной курс: Учебное посо-
бие. - М.: Приор-издат, 2004. - 464 с.

Веркман К. Товарные знаки: создание, психология восприятия: Пер. с англ. - М.:
Прогресс, 1986. - 518 с.

Гаврилов Э. П. Авторское право. Издательские договора. Авторский гонорар.
-М., 1988.

Горленко С. А. Правовая охрана наименований мест происхождения товаров.
3-є изд. - М., Информ. изд-й центр Роспатента, 2001. - 131 с.

Гражданское право: Учеб.: В 3 т. - Т. 2. - 4-е изд., перераб. и доп. / Отв. ред.

А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. - 848 с.

Гражданское право: Учеб.: В 3 т. - Т. 3. - 4-е изд., перераб. и доп. / Отв. ред.

А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. - 784 с.

Демченко Т. С. Охорона товарних знаків (порівняльно-правовий аналіз).
(Монографія). - К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. -

2004. -184 с.

Демченко Т. С. Правова охорона загальновідомих і знаменитих знаків у
міжнародній практиці та в Україні // Вісник господарського судочинства. - 2001. -
№ 3. - С. 198-206.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: