Визначення фізичної працездатності методом з допомогою велоергометра в лабораторних умовах.

Дуже важливим елементом при моделюванні навантажень на велоергометрі є тривалість роботи. Її не слід встановлювати надто короткою, тому що за таких умов не настає фаза впрацьовування і організм не встигає "відпрацювати" задану інтенсивність, але і не можна давати надто тривалу тому що в цьому випадку експеримент буде надто виснажливим.

Більшість авторів пропонують обмежити тривалість тестуючи процедур трьома хвилинами.

Тривалість відпочинку між першим і другим навантаженням на велоергометрі різними авторами рекомендується в межах 1-5хв. В.Л.Карпман і співавтори (1974) вважають за достатній інтервал, який дорівнює - 3 хв. Значне зниження ЧСС при закінченні роботи (незалежно від її інтенсивності) спостерігається уже протягом 5с. відновлення (С.А.Локтев і співавт., 1991). Тому ЧСС реєструють на останніх 15с. навантаження шляхом запису електрокардіограми, пульсотахограми або пальпаторно. Електроди накладають за рекомендаціями Неб.Фізична працездатність розраховується за формулою запропонованою В.Л. Карпманом і співавт. (1974):де,

- потужність першого навантаження (кгм/хв),

- потужність другого навантаження (кгм/хв),

- ЧСС при першому навантаженні,

- ЧСС при другому навантаженні.

2.Визначення фізичної працездатності з допомогою сходження сходинку. З метою наближення методики до природних умов (при відсутності велоергометра) Новожилов Г.Н., Ломов О.П. (1987) внесли свою модифікацію тесту. При цьому в якості дозованих фізичних навантажень використовується сходження на сходинку. Відомо, що для точного визначення суттєве значення має частота рухів. Тому потужність навантаження регулюється зміною висот сходинки (а не темпу сходжень). Перше навантаження заклечається в підйомі на висоту 25см з швидкістю 20 сходжень за 1хв., друге (проводиться через 3 хв. після першого) - на 50см - в тому ж темпі. Темп сходжень задасть метрономом. Для реєстрації пульсу приміняється пульсотахометр, його датчик фіксується на пальці руки особи, що обстежується. При відсутності пульсотахометра ЧСС можна визначити пальпаторно. ЧСС реєструється в кінці 3-ої хвилини фізичного навантаження.

Наводимо контрольний приклад: обчислення у чоловіка віком 29 років з масою тіла 70кг, у якого ЧСС на кінець 3-ої хвилини першого і другого навантаження була відповідно 110 і 140 за хвилину.

Потужність першого навантаження:

=70(маса, кг)х0,25(висота, м)х20(сходжень за хвилину)хО,167 (постій коефіцієнт)=58 вт.

Потужність другого навантаження:

=70x0,50x20x0,167=117вт.

Підставляємо одержані значення і 5 у формулу, одержимо:вт.

Відомо, що потужність навантаження в 1 вт дорівнює 6 кгм/хв. Отже, помноживши потужність навантаження, виражену у ватах, на 6 можна перевести її в кгм/хв:кгм/хв = 1056 кгм/хв.

Проводимо оцінку одержаної за таблицею №5.

Таблиця 5Оцінка фізичної працездатності у осіб різного віку і статі за даними тесту (за Л.Я.Іващенко, Т.Ю.Круцевич)

В.Л. Карпман, В.В. Білоцерковський, В.Г. Любіна (1971) запропонували формулу, якою можна користуватися для характеристики максимальної аеробні здатності організму, або максимального споживання кисню (МСК).

Для нетренованих осіб:МСК=1,7х(кгм/хв)+1240(мл./хв..О2).

Для тренованих осіб:МСК=2,2х(кгм/хв)+1070(мл./хв..О2).

У наведеному вище прикладі

МСК=1,7х1050кгм/хв+1240мл/хв = 3035мл/хв/кг=3,035л/хв/кг

Проводимо оцінку одержаного МСК за таблицею №6.

Таблиця 6

Оцінка величини МСК для осіб різного віку і статі (за І. Астранд)*

Заключення: рівень МСК для чоловіка 29 років є зниженим.

· Фізична підготовленість.

Фізична підготовленість - це показник розвитку основних рухових якостей та навичок, результат фізичної підготовки. У практиці фізичного виховання фізичну підготовленість поділяють на загальну та спеціальну. Загальна фізична підготовленість характеризує рівень розвитку основних фізичних якостей і навичок, необхідних в усіх видах життєдіяльності людини (сили, витривалості, швидкості, гнучкості, спритності тощо).

Спеціальна фізична підготовленість характеризує рівень розвитку фізичних та спеціальних якостей, які необхідні під час виконання спеціальної і конкретної рухової діяльності (професійній, спортивній тощо)науково-технічний прогрес, технологізація, автоматизація та комп'ютеризація багатьох сфер діяльності суспільства не знижують, а, навпаки, підвищують вимоги до фізичної підготовленості людини. Сьогодні виняткового значення в житті суспільства набувають такі фізичні та психічні якості як статична витривалість, точність і економія рухів, спритність пальців рук, складні реакції, швидкодія, різні види уваги, оперативне мислення, емоційна стійкість до різного роду стресів, несприятливих екологічних чинників тощо.

Нині накопичено велику кількість фактів, які свідчать про те, що нинішній рівень фізичної підготовленості людини фактично усіх категорій та груп населення не відповідає підвищеним сучасним вимогам виробництва. Про недостатній рівень фізичної підготовленості значної частини студентської молоді України до життєдіяльності та високопродуктивної праці свідчать також дані щорічного державного тестування з фізичної підготовленості населення.

Так, за статистичними даними 2015 р. Держ ком спорту України тільки 44,4 % студентів із майже 488 тис. осіб, допущених до тестування, виконали нормативи фізичної підготовленості на високому та вище за середній рівень, a 3,6 % взагалі не здали тестові випробовування.

Проведені дослідження свідчать, що підвищення рівня фізичної підготовленості усіх груп населення і, насамперед молоді можливо лише при збільшенні та оптимізації спрямованого фізичного тренування.

Індивідуальний рівень фізичної культури визначається показниками фізичної підготовленості.

· Фізична реабілітація.

Фізи́чна реабіліта́ція, фізична терапія (англ. Physical therapy) — це застосування з лікувальною і профілактичною метою фізичних вправ і природних факторів у комплексному процесі відновлення здоров'я, фізичного стану та працездатності хворих.

Реабілітація — це процес, який має на меті забезпечити неповноправним досягнення і підтримку їх оптимальних фізичного, чуттєвого, інтелектуального, психічного, а також соціального рівнів діяльності, які б сприяли досягненню вищого рівня самостійності.

Реабілітація може включати заходи для підтримання або відновлення функцій, або ж компенсації втрати або відсутності функції чи функціонального обмеження.

Реабілітаційний процес починається буквально від першої медичної допомоги. Він охоплює широке коло заходів і видів діяльності, починаючи від основної та загальної реабілітації і до дій, спрямованих на досягнення кінцевої мети, наприклад, професійної реабілітації.

Фізичні реабілітологи надають послуги приватним особам та населенню загалом, метою яких є максимально можливий розвиток, підтримання та відновлення втрачених або послаблених рухових функцій та працездатності організму впродовж усього життя. Це включає також надання послуг у випадках, коли повноцінне функціонування рухового апарату та дієздатність можуть бути послаблені чи втрачені внаслідок старіння, перенесеної травми, захворювання або негативного впливу навколишнього середовища. Повноцінне функціонування рухового апарату є ключовим у понятті «здорова людина».

Фізична реабілітація займається визначенням та покращенням якості життя та функціонування в потенційно можливих межах, застосовуючи методи заохочення, профілактики, лікування/втручання і реабілітації. Цей процес включає в себе досягнення фізичного, психологічного, емоційного і соціального благополуччя. Фізична терапія передбачає взаємодію між фізичними терапевтами, пацієнтами/клієнтами, іншими фахівцями галузі охорони здоров'я, членами родини, доглядачами і громадою в процесі визначення потенційних можливостей відновлення чи дотримання рухових функцій та окреслення мети, використовуючи унікальні знання і навички фізичних терапевтів.

Фізичні реабілітологи мають відповідну кваліфікацію для виконання таких професійних обов'язків:

· проведення комплексного обстеження/оцінки/визначення потреб окремого пацієнта/клієнта або потреб групи клієнтів

· встановлення діагнозу, визначення прогнозів і плану заходів

· надання консультації в рамках своєї компетенції та визначення того, коли пацієнтам/клієнтам слід звернутися до інших медичних фахівців

· впровадження програми втручання/лікування, складеної фізичним терапевтом

· визначення очікуваних результатів будь-якого втручання/лікування

· надання рекомендацій для самостійного функціонування

Ґрунтовні знання фізичних реабілітологів про тіло, потреби і можливості його рухового апарату мають ключове значення для здійснення діагностики і втручання. Практичні заходи будуть відрізнятися в залежності від того, з якою метою застосовуватимуться методи фізичної терапії: для пропаганди здорового способу життя, профілактики, лікування/втручання чи реабілітації.

Фізична реабілітація — це комплекс послуг, які надаються виключно фахівцем з фізичної реабілітації або під його керівництвом і контролем. Вона включає в себе обстеження/вивчення, оцінку, діагностування, прогнозування, планування догляду/втручання та повторне обстеження.

· Фізична рекреація.

Рекреа́ція — це система заходів, пов'язана з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої і спортивної діяльності на спеціалізованих територіях, які розташовані поза їх постійним помешканням.

Рекреація охоплює всі види відпочинку. Відновлення здоров'я і працездатності шляхом відпочинку на лоні природи, або під час туристичної поїздки з відвіданням національних парків, архітектурних пам'яток, музеїв.

Для того щоб розуміти термін «рекреація» необхідно зрозуміти саме слово. Слово «рекреація» є іншомовним, у англійській мові пишеться «recreation»;

«creation» — створення, вироблення;

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: