Органи дихання костистих риб

Органи дихання костистих риб так само, як і більшості водних хребетних, пристосовані до обміну газами між кров'ю і водою і представлені зябрами. На відміну від розглянутих вище хрящових риб костисті мають тільки чотири повні зяброві дуги (п'ята редукується), а отже, і чотири повні зябри.
Так само, як і в акул, кожна зябра складається з двох напівзяберц Однак міжзяброва перегородка, що поділяє дві напівзябри відсутня внаслідок чого кінці пелюстків залишаються більш-менш вільними.
Кожна окрема напівзябра — досить складно побудований орган, основною функцією якого є обмін киснем і вуглекислотою між кров'ю і зовнішнім середовищем. У зв'язку з цим зябра складаються з численних тонкостінних зябрових пелюстків, що мають велику поверхню. До кожної пелюстки підходять кровоносні судини, що розгалужуються тут на сітку капілярів. Через тонкі стінки капілярів і зябрових пелюстків у навколишнє середовище виділяється вуглекислий газ, а в кров надходить кисень. Окислена, багата киснем кров відтікає з зябер по виносних зябрових судинах, а потім розноситься по всьому тілу.
Дихальна система костистих риб характеризується загальною для кісткових риб будовою зябрового апарата, пристосованого до опер-кулярного типу дихання, при якому акт дихання відбувається за рахунок руху зябрової кришки. Цими рухами вода, що входить у ротову порожнину через рот, всмоктується через зяброві щілини і зябра у призяброву порожнину, а потім виштовхується з неї через загальний оперкулярний отвір назовні. Весь вісцеральний апарат, включаючи щелепний апарат, під'язиковий і зябровий, представляє складну рухову систему, об'єднану в одне ціле зв'язками і м'язами.
Зябра (рис. 311) у кількості чотирьох пар лежать у передньому відділі травної системи, стінки якої вони, власне, і складають.
Між окремими зябрами, а також між першою зяброю і зябровою кришкою знаходяться отвори — зяброві щілини, через які порожнина глотки сполучається з порожниною підзябровою кришкою. Остання зяброва щілина між зяброю і стінкою тіла неповна, тому що майже по всій довжині затягнута сполучнотканинною перетинкою.
Кожна зябра складається з двох частин: верхньої, більш короткої, що тягнеться назад майже горизонтально, і нижньої, довгої, що йде краніовентрально і прикріплюється своїм переднім кінцем до непарного елемента, що з'єднує зяброві дуги обох боків.
Зяброва дуга лежить в основі зябри (рис. 312). Вона складається з чотирьох елементів, однак тут вони вже кісткові, а не хрящові. На поперечному розрізі зяброва дуга має V-подібну форму, загострений кінець її спрямований медіо-краніально. Зовнішні поверхні кута покриті відносно великими кістковими пластинками — зябровими тичинками, розділеними одна від одної сполучнотканинними прошарками. За допомогою сполучної тканини ці пластинки приєднуються і до зябрової дуги. Зовнішня поверхня пластинок покрита численними, зубчиками, гострі кінці яких спрямовані убік глотки. Зверху пластинка покрита епітелієм, так що назовні стирчать тільки вістря зубчиків.
У окуня тичинки мають форму невеликих виростів, так що тут добре видно їхнє розташування в два ряди. Під лупою чітко видні гострі зубчики, що виступають на їхній поверхні.
У коропа зяброві тичинки могутні, мають вигляд вертикально поставлених лопатей. їхній край, спрямований у глотку, розсічений.
Тичинки є своєрідним фільтром, що перешкоджає вимиванню їжі з глотки через зяброві щілини разом з водою. Тому їхня форма і число значно варіюють у різних видів залежно від роду їжі. Щука, що харчується великою здобиччю, має тичинки, що скоріше відіграють роль зубів, які сприяють утриманню їжі.
У внутрішній частині V-подібної зябрової дуги лежать дві великі кровоносні судини. Приносна зяброва артерія лежить більш каудально, тобто ближче до основи зябрових пелюстків.

Рис. 311. Зябровий апарат окуня (за Солда-товим В. К., 1934 p.): 1 — зяброва дуга; 2 — зяброві тичинки; 3 — зяброві пелюстки
По цій судині венозна кров притікає до зябрових пелюстків. Виносна зяброва артерія лежить ближче до передньої частини, тобто безпосередньо прилягає до кісткової зябрової дуги. Дрібні капіляри несуть у цю судину артеріальну кров із зябрових пелюстків.
Розгалуження судин у зябрових пелюстках видно тільки на ін'єктованому матеріалі.
Зяброві пелюстки — тонкі вирости ектодермального походження, що сидять уздовж заднього краю зябрової дуги. Вони багаті кровоносними судинами, від чого колір їх у свіжої риби темно-червоний. Саме в зябрових пелюстках відбувається обмін киснем і вуглекислим газом між кров'ю і водою.
При детальному розгляді зрізу зябер під лупою можна бачити, що кожна пелюстка має приблизно трикутну форму. Основою трикутника є задній край зябрової дуги, а вершина спрямована назад, пелюстки по черзі відігнуті більше в правий або лівий бік, так що фактично на зябровій дузі пелюстки розміщені у два ряди.
Несправжня зябра в окуня розташована на внутрішній частині зябрової кришки, напроти верхнього кінця першої зябрової дуги. Вона невелика з добре помітними окремими зябровими пелюстками.
У щуки положення несправжньої зябри майже таке ж — біля переднього верхнього кінця першої зябрової дуги, але ззовні, особливо на фіксованому матеріалі, вона майже не видна. На свіжих екземплярах її можна бачити як просвітчасту червонувату пляму.

Рис. 312. Схема поперечного перерізу зябрової дуги щуки (за Гуртовим М. М. та ін., 1976 p.): 1 — скелетна основа зябрової пелюстки; 2 — зяброві пелюстки; 3 — приносна зяброва артерія; 4 — виносна зяброва артерія; 5 — зяброва дуга; 6 — зяброві тичинки
У сазана (коропа) несправжня зябра має такий же вигляд і розташована на внутрішній поверхні переднього верхнього кута зябрової кришки.
Функція несправжньої зябри ще не зовсім вивчена. Як орган дихання, вона функціонує тільки у мальків риб. У дорослих — несправжня зябра забезпечується артеріальною кров'ю і функціонує як залоза внутрішньої секреції й орган, що сприяє додатковому виділенню вуглекислого газу з крові і акумулючий кисень, який використовується через кровоносну систему тканинами голови при нестачі кисню у воді.
Акт дихання в костистих риб відбувається в такий спосіб: при відведенні зябрової кришки в боки тонка складка, що лежить по задньому її краю, щільно прилягає до стінки тіла і не дає воді проходити в зяброву ділянку через зовнішню щілину. У результаті створеного в порожнині під зябровою кришкою негативного тиску вода з ротоглоткової порожнини попадає в порожнину під зябровою кришкою, омиваючи зяброві пелюстки. При стисканні зябрових кришок зяброві пелюстки кожної зябри розходяться в боки до зіткнення з пелюстками сусідньої зябри і перешкоджають виходу води в порожнину глотки. Під тиском зябрової кришки вода піднімає шкірну складку і виходить назовні через щілину за зябровою кришкою.
У зв'язку з оперкулярним типом дихання розвиваються особливі м'язи, що приводять і відводять зяброву кришку.

Питання для самоконтролю

1. Які є відмінності в будові органів дихання круглоротих та риб?

2. Що таке додаткові органи дихання і в яких риб вони є?

3. Що таке зябровий апарат?

4. Чи існують риби, які не можуть жити без атмосферного повітря?

5. В чому відмінність між зябровими пелюстками і зябровими тичинками?

6. Що таке оперкулярне дихання?

7. Чим утворена зяброва кришка осетрових риб?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: