Лабораторна робота № 13 Комплексонометричне визначення загальної жорсткості води

Мета: Визначити загальну жорсткість водопровідної води комплексонометричним методом.

Обладнання та посуд:.

1.Бюретка, 50,0 мл;

2.Колба для титрування;

3. Титрований розчин трилону Б, 0,1 н;

4.Мірний циліндр, 25мл;

5. Амонійний буферний розчин (рН=10)

6. Індикатор – хромоген-чорний.

Завдання: Обчислити загальну жорсткість водопровідної води.

Принцип методу. Жорсткість води – це природна властивість води, що залежить від розчинних солей кальцію та магнію.

Жорсткість, обумовлену присутністю солями кальцію, називають кальцієвою, а та що залежить від магнію – магнієвою. Сумарний склад солей кальцію та магнію називають загальною жорсткістю води. Загальна твердість поділяється на карбонатну, зумовлену складом гідрокарбонатів (при рН>8,3) солей кальцію та магнію та не карбонатну, зумовлену складом солей кальцію та магнію сильних килот. Так як при кип’ятіннні води гідрокарбонати переходять в карбонати, та випадають в осад цю твердість води називають тимчасовою. Постійна твердість залишається після кип’ятіння. Твердість пом’якшеної води виражають в мг-екв/л.

Твердість знаходиться в широких межах. Вода з твердістю менше 4 мг-екв/л називається м’якою, від 4 до 8 мг-екв/л – середньою, та від 8 до 12 мг-екв/л– досить твердою.

Висока твердість зумовлена солями магнію погіршує властивості води, надає їй гіркий смак. Загальна твердість питної води не повинна перевищувати 10 мг-екв/л. Для зменшення твердості води використовують осадження солей кальцію та магнію у вигляді малорозчинних сполук, а також використовують іоніти.

Загальну твердість води визначають комплексонометричнм титруванням стандартним розчином комплексну III (динатрової солі етилендиамінтетраацетату) в лужному середовищі в присутності відповідного метало індикатора (хромоген чорного, кислотного хромтимоген синього).

Комплексон III утворює в лужному середовищі безбарвні комплексні сполуки, що є більш стійкими ніж комплекси металів з метало індикатором.

Взаємодія кальцію та магнію з хромоген чорним призводить до утворення червоно-фіолетового комплексу, який при додаванні титр анту вивільнюється з утворенням вільного індикатору, що має блакитне забарвлення. Точка еквівалентності фіксується при зміні забарвлення з червоно-фіолетового до блакитного.

Виявленню заважають йони заліза, кобальту, алюмінію, цинку, марганцю, органічні забарвлені речовини.

Хід аналізу. До 100 мл водопровідної води додають 15 мл амонійного буферного розчину з рН 10, на кінчику лопатки порошкового індикатора хромоген-чорного та титрують 0,1 н. розчином трилону Б та спостерігають за переходом забарвлення від червоно-фіолетового до блакитного.

Загальну жорсткість визначають за формулою

N_ЕДТА – нормальність ЕДТА, моль-екв/л

V_ЕДТА – об’єм ЕДТА, що пішов на титрування

V – об’єм проби води, взятої для визначення.

Контрольні питання.

1. Суть метода визначення жорсткості води комплексонометричним методом.

2. Яку жорсткість води називають тимчасовою та постійною?

3. Який механізм дії індикатора хромоген-чорного?

4. Напишіть рівняння реакції визначення жорсткості комплексонометричним методом.

5. Як обчислити жорсткість водопровідної води?

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: