ЗАДУМАТИ - НАДУМАТИ

Задумати. 1. Міркуючи, вирішити щось. Задумала Орлиха свого Василя одружити (Марко Вовчок); Тарас розумів, що його вчитель задумав велику картину (О.Іваненко).

2. Міркуючи, вибрати, визначити щось: задумати число. Куди голова задумала, то туди й ноги несуть (М.Номис); Торгує було [Макуха], знаєте, дьогтем, сіллю, часом хлібом і всячиною, чим задумав (Г.Квітка-Основ’яненко).

Пох.: задумувати, задуманий.

Надумати. 1. Вирішити після тривалих роздумів. [Степан:] Надумав я поїхати з тобою в гостину до твоїх (Леся Українка); Сидить вовк сам собі – так їсти хочеться!.. Думав, думав і надумав: "З’їм бичка та й утечу!.." (казка).

2. Згадати. Не встигла Катя надумати [пісню], як інша з дівчат почала: – Чорноморець, матінко, чорноморець... (А.Головко).

ЗАЗДАЛЕГІДЬ, присл. За якийсь час до чого-небудь; наперед. – Не вбивайтесь, мамо, заздалегідь. Ще хто його знає, як воно буде (І.Нечуй-Левицький); Треба заздалегідь десь захисту шукати, притулку для себе (Панас Мирний); Я хотів заздалегідь попередити вас, щоб ви встигли продумати свій виступ (О.Гуреїв).

ЗАЗНАВАТИ, -наю, -наєш (чого). 1. Пізнавати на власному досвіді, переживати щось переважно негативне; відчувати щось. Вж. зі сл.: горя, експлуатації, заборони, зневаги, лиха, нападу, невдачі, нещастя, поразки, приниження, розчарування (але й спокою).

2. Під дією чогось мати певні зміни в своєму складі: зазнавати розпаду.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: