Як взаємопов'язані між собою обряд і звичай?

Обрядово-звичаєва сфера — це ті прикмети й ознаки, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, але й у його історичному минулому. Адже вона охоплює всі ділянки особистого й суспільного життя кожної окремої людини. Традиції, звичаї, обряди й свята — це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Святково-звичаєва спадщина, а також мова — це ті найміцніші елементи, що об'єднують і цементують окремих людей в один народ, в одну націю.

Звичай —загальноприйнятий порядок, спосіб дій, загальноприйнята норма поведінки: те що стало звичним, засвоєним, визнаним, що увійшло у вжиток. Слово звичай походить від дієслова звикнути, тобто привикнути, привчитися до чогось, взяти щось за звичку. Таким чином, звичай — це звичка робити щось певним чином у праці, в побуті, в суспільному, духовному житті; це звичний, давно заведений, який став звичайним порядком, однотипні масові дії, які відтворюються тривалий час.

Звичай в буденному розумінні часто ототожнюється з обрядом, котрий також є однотипною дією у подібних, які тривалий час повторюються, обставин. Але якщо від традиції звичай відрізняється сферою, то від обряду — характером дій. Звичай є практичною дією, завдання якого — дати зразок для наслідування, показати, як потрібно діяти, щоб успадкувати досвід, який є у праці, поведінці, способі життя та досягнути реального результату. Мета звичаю — відтворити й закріпити вже вироблені способи й форми праці, спілкування, сімейно-побутових відносин, суспільної дисципліни, регулювання взаємовідносин між людьми. Досягається ця мета наочним прикладом, закликом чинити так, як чинить той, хто виконує звичай.

В обряді не ставиться завдання досягнення реального практичного результату. Мета обряду — за допо-могою символів і символічних дій висловити, передати, закріпити традиційні для якого-небудь суспільства, соціальної групи ідеї, ідеали, норми, цінності, зразки життєдіяльності, викликати у його учасників відповідні почуття, настрої, переживання, створити у процесі його проведення морально-психологічну атмосферу, яка сприяла б засвоєнню соціального досвіду, котрий передається за допомогою даного обряду.

Обряд — це особлива колективна символічна дія, яка призначена для того, щоб наочно-образними засобами оформити й відзначити важливі події суспільного й особистого життя. Відмінною особливістю обряду є його символічність, умовність, образність. Обряд завжди — символ тих чи інших ідей, норм, ідеалів, цінностей, відношень, повчань, символ певної події, символічне втілення соціального досвіду. Характерним для Обряду є художнє оформлення всього його комплексу. Український термін «обряд» походить від слова обряджати, що значить приводити в належний вигляд, упорядкувати, прикрасити, прибрати, зробити красивим, ошатним.

Чимало дослідників поняття "звичай" вважають більш широким у порівнянні до поняття "обряд". (Суханов, Токарев, Арутюнов). Відзначають також те, що обряд, втративши свою символічність, стає звичаєм. На думку Р. Ф. Ітса, під звичаєм слід розуміти "встановлено правило поведінки серед певної етнічної спільноти". С. Токарев вважає, що співвідношення між обрядом і звичаєм можна виразити як взаємовпливаюче одному напрямку: будь-який обряд є звичаєм, але не всякий звичай є обряд. Подаючи більш точне визначення, він пише, що обряд - це такий різновид звичаю мета і зміст якого - висловлення (як правило символічне) якоїсь ідеї, почуття, дії. такої ж думки дотримуються і інші дослідники, що в понятті "обряд" виділяють з поміж його ознак найперше - символічність, знаковість, виявлення певної ідеї (Фрейденберг, 1936, с.54; Токарев, 1980, с. 28; Арутюнов, 1981, с.97; Аникин, Круглов, 1983, с. 57). В. Анікін і Ю. Круглов визначають обряд - як установлені традицією дії, що мають для їх виконавців магічне, юридично-побутове та ритуально-ігрове значення. Деякі дослідники зауважують також стереотипність в обрядових діях. Синонімами поняття "обряд" часто виступають такі поняття, як: церемонія, ритуал. Дослідники відзначають також соціальну сутність обрядів. Саме на ґрунті соціальному С. Токарев і розрізняє ці два поняття. "Не можна не бачити, - говорить він, - дві суттєво різні групи соціальних явищ, за яким уже закріпилися два терміни, що загалом всіма однаково розуміються: звичай (традиція, мораль) і обряд (церемоніал, ритуал). Обряди або ритуали, за твердженням багатьох дослідників (Сарингулян, Іонова, Бромлей) відіграють роль механізму регуляції внутрішніх етнічних зв’язків, беруть участь в аккумуляції і діахроновій (історично послідовній) трансмісії (передачі) культурного досвіду етносу, виконують функцію відтворення етнічної специфіки, життєвого укладу, форм спілкування людей, основних параметрів матеріальної і духовної культури. В системі народних традицій обряди, за таких міркувань, постають як регулятори поведінки особи серед громади, виконуючи регламентуючу і конформуючу (пасивно пристосовницьку) ролі.
Отже обряд, більшістю дослідників, бачиться як суворо регламентоване дійство. І народжується це дійство лише за умов, коли дійсність набуває статусу символу. Але щоб надати прозорішого і зрозумілішого визначення цьому поняття, необхідно збагнути його джерело та передумови походження. А таким джерелом є первісний світогляд.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: