ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Психологічні причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення.-низький самоконтроль і недостатня довільність психічних функцій;-недисциплінованість і неорганізованість;-несистематична самостійна робота, що знижує її ефективність;-лінощі, пасування перед труднощами;-емоційна нестабільність і високий рівень тривожності;-відсутність самоідентифікації з роллю «студент»;-наявність прогалин у знаннях;-надання переваги відпочинку, веселощам тощо. Шляхи усунення причин неуспішності студентів: -Перевести опанування знаннями у процес самостійної пізнавальної діяльності студентів. -Підвищувати результативність організації самостійної навчальної роботи систематичним педагогічним контролем і оцінкою її результатів. -Виховувати культуру мислення студентів. - Треба брати до уваги все краще й нове, вміти критично оцінювати самого себе, щоб уникати помилок бездіяльності та не обмежувати цим себе, не втрачати можливості розвитку своїх потенційних сил. Найголовніше - не протиставляти себе відкрито освітній системі, а самому додавати те, що вона дати не може.
19. Мотивація учіння студентів, її види та шляхи розвитку. Мотиви учіння - це причини, що спонукають студента до навчання, його настанови (психологічне налаштування, готовність до пізнавальної діяльності та ін.), пізнавальні потреби й інтереси, які визначають цілеспрямованість, наполегливість та інші вольові якості особистості студента. Мотиви формуються в діяльності, а організовує цю діяльність викладач, ставлення ж студентів до цієї діяльності формуються в ній самій. До навчального матеріалу має бути позитивне ставлення, тобто предмет засвоєння повинен бути цікавим у своєму власному русі, пізнавальна активність спрямована на переборення шаблону у своїй діяльності. Існують 2 групи мотивів: зовнішня (не пов*язані зісзмістом навчальної діяльності) та внутрішня (пов*язані зі змістом навчальної діяльності та потребою у нових знаннях) мотивації. При зовнішній мотивації у студентів виявляється споживацьке ставлення до учіння, навчальний матеріал засвоюється (запам'ятовується) для близької цілі (відповісти на семінарі, скласти залік) і після відтворення швидко забувається. При внутрішній мотивації навчально-професійної діяльності у студента на першому місці - професійні та пізнавальні інтереси. Внутрішньомотивовані студенти більше «занурені», залучені до навчального процесу. Вони характеризуються мотивацією самовизначеної навчальної діяльності: більш активні, свідомі, довільні в плануванні свого учіння. Такі студенти приділяють однакову увагу як загальноосвітнім, так і вузькопрофесійним предметам. Вони більше орієнтовані на процес і результат навчально-професійної діяльності, ніж на зовнішні чинники (наприклад, педагогічне оцінювання). Зовнішньомотивовані студенти не такі самостійні й довільні в організації процесу навчання, менше «занурені» в навчальну діяльність. їхню активність спричиняють не стільки пізнавальні або професійні мотиви, скільки зовнішні щодо процесу і результату навчальної діяльності чинники (наприклад, одержати стипендію). Зовнішніми щодо навчальної діяльності студента є численні прагматичні мотиви (відтермінування від армії, майбутнє працевлаштування тощо). Щляхи розвитку професійної митивації: -заохочення;-ознайомлення студентів з майбутньою проф.діял.та вимогами до неї;-пов*язувати теорію з практикою;-підтримувати рівень допитливості через запитання, задачі;-підвищення самооцінки студента;-навчання повинно проводитися на оптимальному рівні складності.
20. Психологічний аналіз самостійної роботи студента у процесі навчально-професійної діяльності. Самостійність навчання може розглядатися у двох аспектах: 1. самостійнвсть під час навч-проф діяльності. 2. застосування знань на практиці. Самостійність під час навч-проф діяльності розглядається через пізнавальну активність. Пізнавальна А може бути трьох рівнів: 1-відтворювана А- характеризується бажанням студента запам*ятати та застосувати за певним зразком. 2- інтерпретувальна А- визначається прагненням студента усвідомити навчальний матеріал, пов*язати його з раніше засвоєним, оволодіти способами застосування знань у нових умовах. 3- творчий рівень А- характеризується бажанням особистості шукати нове, невідоме, знаходити нові способи розв*язання вже відомих задач. Для розвитку самостійності студентів потрібно формувати в них такі вміння: -усвідомлювати і внутрішньо приймати цілі та завдання самостійної навчальної роботи;-планувати послідовність виконання навчальних завдань, визначати і систематизувати розумові та практичні дії (методи і засоби), які необхідні для цього;-організувати своє учіння, мобілізувати наявні ресурси для розв'язання поставленого навчального завдання;-самостійно контролювати свої дії, зіставляючи їх із метою; якщо є потреба, то потрібно узгоджувати їх між собою, коригувати, уточнювати й регулювати їхнє застосування-оцінити результати своєї самостійної навчальної роботи та визначити подальші її перспективи;-налагодити зв'язок із викладачем для отримання необхідної консультації, контролю і оцінки досягнутих результатів.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|