З основні правила посилання формату «Я-повідомлення».

Правило 1 — опис ситуації, яка викликала роздратування.

Правило 2 — точне називання власних почуттів у цій ситу­ації.

Правило 3 — називання причин такого почуття ("Я відчуваю таке роздратування, коли говорять на уроці...)

Багато батьків та педагогів відмічають, що, почавши використовувати «Я-повідомлення» в проблемних ситуаціях з дітьми, їм вдається краще справлятися із своїм емоційним станом: він вирівнюється, їм легше контролювати свої емоції, в цілому вони стають більш спокійними та врівноваженими в спілкуванні з дитиною; також, дорослим вдається встановити контакт з дитиною і налаштуватися на позитивний результат спілкування з нею.

Не дивлячись на простоту формулювання "Я-повідомлення" викликає труднощі у батьків та педагогів, це говорить про те, що в них блокований зв’язок із своїм внутрішнім «Я», вони звикли приховувати свої почуття, а також їм важко відмовитися від зручної для них позиції в спілкуванні – позиції «зверху».

12.Проаналізуйте специфіку ефективності психолого-педагогічних методів впливу: розвиток навичок «активного слухання»; позитивні наміри дитини у фокусі уваги дорослих. Розкрийте психотехнічний інструментарій на оволодіння навичками конструктивних інтеракцій в рамках «активного слухання» в континуумі «дорослий-дитина».

“Активно слухати дитину – означає “повертати” їй у бесіді те, що вона вам повідомила, при цьому відзначивши її почуття”.

“Активне слухання” – це спосіб повідомити дитині, її внутрішньому “Я”, що ви чуєте її почуття, вони вам не байдужі і глибоко хвилюють. Це спосіб встановити контакт з дитиною і сказати їй: “Я розумію тебе і приймаю те, що ти переживаєш”.

“Активне слухання” – це прояв уваги і турботи, а також дбайливого ставлення до внутрішнього світу дитини.

“Активне слухання” допомагає бачити батькам за зовнішньою поведінкою дитини (не завжди гладенькою і бажаною) її приховані прагнення, бажання й інтереси.

Перевіреними засобами підтримки контакту

1. Перефразовування (переформулювання)— прийом, який використовувається для уточнення змісту повідомлення чи для того, щоб акцентувати увагу на певному моменті.

2. Прояснення — повернення суті когнітивного змісту його висловлення у більш стислій і зрозумілій формі.

3. Відображення почуттів — це відображення і словесне позначення консультантом висловлених клієнтом емоцій з метою полегшення їхнього вираження й осмислювання.

4. Підведення підсумків. Переказ —.

5. Навички активного слухання є важливими і належать до найбільш складних. Разом з тим, ми можемо виділити кілька загальних способів, що дозволяють консультанту-початківцю використовувати їх в своїй роботі: 1. Слухати й чути. 2. Не засуджувати і не оцінювати. 3. Не відволікатися і не переривати. 4. Не забігати наперед в осмисленні розмови. Консультанту не обов'язково відповідати відразу, краще дати собі час подумати, щоб уникнути поверховості відповіді. 5. Вибрати актуальні теми та відображати їх зміст. Із всіх тем, що пропонуються клієнтом, необхідно відібрати актуальні й значущі. Переходити до нової теми лише після завершення роботи з попередньою. Періодично повторювати клієнтові суть його повідомлень, щоб він міг відчути, що його зрозуміли, а консультант зміг перевірити адекватність свого розуміння. Активне слухання дає змогу клієнтові отримати підтримку від консультанта й об'єктивно подивитись на ситуацію. Цей прийом дає можливість клієнтові досліджувати і усвідомлювати свої переживання, звільнитись від напруження і від почуттів, що його пригнічують. Як бачимо, активне слухання — це ефективний засіб психотерапевтичного впливу (втручання), який допомагає клієнтові досягти конструктивних змін. Психотерапевтичне втручання — це певний вид реакцій консультанта, спрямований на досягнення проміжних і кінцевих завдань психологічного консультування.

Однією з найскладніших професійних навичок психолога-консультанта є його уміння слухати клієнта: слухати і чути, що говорить клієнт, і те, що він говорить, зрозуміти й прийняти, не засуджуючи й не оцінюючи. Зробити це не так просто, як здається на перший погляд.

Перевіреними засобами підтримки контакту з клієнтом і демонстрації вашого до нього інтересу є навички слухання:

1. Пасивне слухання, позитивні заохочення, мінімальні заохочувальні стимули спрямовані на підтримку викладу клієнтом його історії й забезпечення спокійного плину бесіди. Ці стимули бувають як невербальними (кивки, доброзичливий і зацікавлений вираз обличчя, відкриті жести тощо), так і вербальними (фрази типу "так-так", "звичайно", "я слухаю"). 2. Просте повторення ключових слів чи фраз, які промовляє клієнт. "Просте" дослівне повторення спрямоване насамперед на уточнення сказаного й на підтримку монологу клієнта. Цей прийом можна також використовувати для того, щоб виграти час, що дозволяє сформулювати більш придатну відповідь 3. Перефразовування (переформулювання) повідомлення клієнта — прийом, який використовувається для уточнення змісту повідомлення чи для того, щоб акцентувати увагу клієнта на певному моменті. З цією метою психолог повторює деякі з останніх висловлювань клієнта, використовуючи синоніми до його слів і додаючи власну фразу. Перефразовування містить у собі елементи інтерпретації, що у деяких випадках може бути досить успішною, а в інших — сприйматися негативно. Перефразовування особливо корисне тоді, коли клієнта переповнюють емоції, й зовсім непродуктивне, якщо використовується монотонно, механічно.

4. Прояснення — повернення клієнту суті когнітивного змісту його висловлення у більш стислій і зрозумілій формі. Цей прийом, з одного боку, є перевіркою правильності розуміння консультантом повідомлення клієнта і заохоченням до подальшого розвитку тієї ж теми, з другого — сприяє чіткішому розумінню самим клієнтом власного внутрішнього світу, а також своїх взаємодій із зовнішнім світом.

5. Відображення почуттів — це відображення і словесне позначення консультантом висловлених клієнтом емоцій з метою полегшення їхнього вираження й осмислювання.

6. Підведення підсумків. Залежно від виконуваних функцій, в процесі бесіди підведення підсумків може бути у формі переказу та підсумовування (резюме).

Підсумовування (резюме) — це повтор у стислому вигляді й зв'язування в єдине ціле основних ідей розповіді клієнта для того, щоб виділити найбільш значущі теми чи підвести підсумки (результати), досягнуті в ході певного відрізка бесіди або всієї бесіди, навіть цілого ряду зустрічей.

Розкрийте технічні прийоми нейтралізації небажаної поведінки: «Тайм-аут», «Гіперкорекція», «Методика негативних наслідків (гальмування)», «Оцінка відповідей» «Штраф»,, «Насичення», аверсивні технічні інтервенції.

• «Тайм-аут" - видалення з класу або групи, при якому дитина з поведінкою, що відхиляється позбавляється можливості отримувати позитивне підкріплення, пов'язане з груповою діяльністю. Прийом видалення ефективний у корекції агресивної деструктивної поведінки.

• "гіперкорекції» - ефективний прийом для корекції поведінки дітей і дорослих, які порушують інституційні норми. Сутність його в тому, щоб індивід спочатку і негайно відновив зруйнований їм порядок речей, приніс вибачення у зв'язку зі своєю неадекватною поведінкою, а потім прийняв на себе додаткові обов'язки щодо збереження середовища проживання.

• «Штраф» - прийом, широко використовуваний в корекції. Слід тільки точно обумовити ієрархію порушень і розмір відповідного штрафу за вироблене порушення.

"Оцінка відповідей". Суть її зводиться до зменшення числа позитивних підкріплень за небажану поведінку. Програма складається таким чином, щоб зменшення певних позитивних підкріплень (а в методиці використовується тільки позитивне підкріплення), не могло бути легко замінено іншими позитивними підкріпленнями.

"Насичення". Методика заснована на тому, що навіть позитивно підкріплюється поведінка має тенденцію до самоистощение, якщо воно триває протягом тривалого часу (а позитивне підкріплення втрачає свою силу).

"Покарання". Методика полягає у використанні негативного (аверсивного) стимулу відразу за реакцією, яку необхідно погасити.

До аверсивном обумовлення вдаються у випадках антисоціальної поведінки або шкідливих для організму звичок (куріння, алкоголізм, обжерливість). На противагу систематичної десенсибілізації цей метод полягає в поєднанні неприємного впливу або неприємного стану з ситуацією, яка зазвичай приносить задоволення. Наприклад, якщо всякий раз, коли п'яниця піднесе склянку з алкоголем до рота, він буде отримувати удар електричним струмом, то досить імовірно, що задоволення, яке він колись отримував від алкоголю, сильно ослабне, а після декількох повторень такого досвіду - зникне зовсім, і зміниться умовно-рефлекторним відразою до випивки.

У методиці покарання використовуються переважно соціальні стимули, такі як висміювання, засудження, негативна оцінка поведінки та ін, Якщо хворобливі стимули є практично загальними і впливають практично стовідсотково, то дія соціальних стимулів специфічно індивідуально.

Розкрийте технічні прийоми моделювання позитивної поведінки: «шейпінг», «зчеплення», token-програми («знакова» або «жетонна система» підкріплення). Розкрийте спеціальні біхевіоральні методи: «скілл-терапії» Д. Мейхенбаума, метод холдінга.

. «Шейпінг». Методика застосовується для поетапного моделювання складного поведінки, яке не було раніше властиво людині. Складається ланцюжок послідовних кроків, оволодіння якими приводить до кінцевої мети - засвоєння нової програми поведінки. В цьому ланцюжку найбільш важливим є перший елемент, який повинен бути чітко диференційований, а критерії оцінки його досягнення повинні бути гранично ясними. Перший елемент досить пов'язаний з кінцевою метою шейпінгу, від оволодіння їм залежить успіх всієї програми, так як саме він направляє все поведінка в потрібне русло.Для полегшення оволодіння першим елементом бажаного стереотипу поведінки необхідно створити такі умови, при яких це відбудеться швидше і легше всього. Зокрема, використовується різноманітне підкріплення (як матеріальне, так і соціальне - схвалення, похвала та ін.) Наприклад, при навчанні дитини навичкам самостійного одягання першим елементом може бути залучення уваги до яскравому одязі.

"Зчеплення". Методика аналогічна методиці "шейпінгу" за структурою і назад направлена ​​за схемою формування бажаної поведінки.

Бажаний поведінковий стереотип розглядається як ланцюг окремих поведінкових актів, при цьому кінцевий результат кожного акта є дискримінантний стимулом *, що запускає наступний поведінковий акт.Формування бажаного поведінки починається з формування та закріплення останнього поведінкового акту, що знаходиться найближче до кінця ланцюга, до мети.Вправи тривають до тих пір, поки бажане поведінку всього ланцюга не буде здійснюватися за допомогою звичайних стимулів

Варіантом методики позитивного підкріплення, пристосованої до умов стаціонару, є жетонна система (token-програми знак економіки).

Мета корекції в "жетонних" програмах формулюється як зміна поведінки відповідно до соціальної роллю, запропонованої індивіду суспільством. Так, "жетонная економіка" являє собою певну форму зовнішньої організації поведінки індивіда: в контрольованому середовищі клієнт отримує привілеї (гроші чи якісь інші матеріальні блага) в обмін на "жетони", якими він нагороджується за виконання соціально схвалюється поведінки. Модифікація поведінки полягає в тому, що право на отримання різних пільг реалізується шляхом пред'явлення "жетонів", які вилучаються при всякому порушення режиму (число вилучаються "жетонів", пропорційно тяжкості порушення).
Здійснення "жетонних" програм можливо за умови суворого зовнішнього контролю поведінки та її негайного підкріплення. Така поведінка може бути організовано лише в умовах жорстко контрольованого середовища (в школах, лікарнях, в'язницях, центрах ізоляції).В нагороду за точно встановлене, соціально схвалювані поведінка клієнт отримує "жетони", які за певною системою обмінюються на їжу, привілеї, можливості організації дозвілля і т.д. При порушенні соціально схвалюваних правил поведінки клієнт штрафується. У нього відбираються "жетони" в суворій відповідності з тяжкістю провини.Методика "ськілл-терапії" (запропонована Д. Мейхенбаумом, 1976 р.)Направлена ​​на розвиток саморегуляції та навичок самоконтролю. Автором була розроблена корекційна програма для зміни поведінки імпульсивних, гіперактивних, неорганізованих школярів. Програма містить ряд послідовних етапів:• Моделювання. На цьому етапі дорослий ставить завдання, і, розмірковуючи вголос, вирішує її.• Спільне виконання завдання. Дорослий ставить задачу і спільно з дитиною промовляє хід її рішення.• Вербалізація самостійного виконання завдання. Дитина самостійно формулює завдання, і, промовляючи вголос рішення, самостійно заохочує себе («Я можу це зробити", "Я впораюся"...) і оцінює досягнутий результат.• «Приховане» виконання завдання. Дитина вирішує поставлене завдання, промовляючи рішення "про себе" (вирішує задачу у внутрішньому плані).

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: