Дух та душа” в поемі Лукреція: “Про природу речей”.

Тіло, дух і душа перебувають у прямій залежності одне від одного: разом народжуються і помирають. Лукрецій відкидає думку про загробне життя. Якщо душа помирає з тілом, то смерть не має до нас ніякого відношення: коли ми живі смерті немає, а коли вона приходить немає нас. Страх перед смертю викликаний нерозумінням законів природи, забобонністю. Запас речовини, що складає наше тіло та душу потрібний для прийдешніх поколінь. І усвідомлення того, що на фоні вічного життя природи окремі речі є проходящими, є першою умовою для досягнення філософської “безтурботності”.

98. Історія світу в поемі Лукреція “Про природу речей”.

Лукрецій заперечує міфологічні легенди про виникнення людей на Землі та Гесіода – зміни поколінь: від “золотого” до “залізного”. На Землі спочатку зародилась рослинність з життєвого сім’я в молодій землі. Потім з’явились тварини, з яких вижили лише найпристосовніші. Заперечує існування легендарних чудовиськ: Кентавра, Химери, бо через 3 роки кінь (Кентавр) стає дорослим і зрілим, а дитина ще мала. З’являється людина, яка спочатку живе в хащах, не знає ремесел. Потім люди здобули вогонь, навчились будувати оселі, виготовляли одежу зі шкіри. Природні крики легли в основу мови, яка виникла через необхідність спілкування. Люди навчились поліпшувати їжу, життя, будувати міста, почали накопичувати золото та вести криваві війни. З’являються закони, що встановлюють порядок у взаєминах, але й пригнічували певну категорію людей. Прогрес із відкриттям металів, що полегшили існування: залізо, мідь, свинець. Але війни стали жорстокішими. У Лукреція подвійне ставлення до культури: там не тільки прогрес, а й алчність, честолюбство, жага влади. Перші люди гинули від нестачі їжі, а тепер гинуть від її надмірності. Раніше люди, ходячи поодинці, гинули від диких звірів, то тепер тисячі гинуть від воєн. Але все ж таки людські можливості зробили багато корисних відкриттів, що їх “розум підносить до повного блиску”.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: