Метафора і метонімія у різних стилях.

Метафора – перенесення за кольором, формою, призначенням. Деякі метафори (т. зв. «стерті») стають загальномовними і виступають у всіх стилях (вушко голки, язик полум’я). В основному викор.є метафори в публ., худ., та розм. ст.

Метонімія – перенесення за суміжністю (на осн. тісного внут. чи зовн. зв’язку) (читати Шевченка, місто спить). У публ. ст. найчастіше вжив. метонімія за суміжністю між людьми та місцем де вони живуть (Повідомляє офіц. Київ). Ухуд. –викор. метонімії всіх типів.

48. Відокр. прикладки в ст. плані.

Прикладка – це означення, що вираж. імен. і узгоджується з означувал. словом у відмінку. У нехуд. стилях відокр. прик. вжив з метою стислішого викладу, яке хар-ється чітким розмежуванням головних і другор. думок. У оф.-діл. та наук. ст. прикладки, як правило, не мають емоц. забарвлення. Прикладки, що стосуються до іменника-влас. назви і означ. професію вжив. у всіх стилях. Прикладка і поясн. ім. в наук. ст. здебільшого є заг. назвами., назвами абстракт. понять, назвами істот. Різновидом утосн. прикладки в наук. ст. є конструкції, що приєднуються до іменника спол. або, чи, тобто (вжив. для роз’яснення техн. і наук. термінів). У наук.-поп. текстах в ролі приклад. часто виступають терміни, інколи емоц.-забарв. прикладки (фольклор – згусток нар. культури). В оф.-діл. ст. зустр. прикладка при займенниках (ми, сім’я офіцерів, переконані...) У худ та публ. ст. вілок. прикладка має яскраво виражену означальну, порівняльну ф-ю, і слабко виражену довідкову. Прикладки в худ. ст. вираж. Ставлення мовця до висловлюваного (хар-не вжив. суф. пестливості і згрубілості, епітітів, повторення озн. слова, але з іншим залеж. словом)

Застаріла лексика.

Серед заст. лекс. виділяють: * слова, що зовсім вийшли з ужитку (гудець-музикант);8 слова, що викор. в мові рудко з певною стил. метою (рать, боярин). Види: 1. І сторизми (князь, кошовий) – не мають синонімів у СУМ, тому до них зверт., коли треба дати хар-ку минулим епохам. В наук. ст. можуть виступати як терміни. Дуже широко викор. в наук.-поп., наук-повч. ст. В цих стилях немають стил. навантаження, несуть лише номінат. ф-ю. Так само номінат. ф-ю викон. і в худ. Стилі, коли автор намагається змалбвати побут мин. епохи. У творах на сучасну тематику викор. для надання піднесеності, у публ. викор. для зіставлення, порівняння. До цього виду належать і імена іст. осіб, вони часто стають засобами антитез. Публ. і худ. Мовлення вжив. історизми як опорні слова перефраз (нащадки славних запорожців).

2. Архаїзми- в нейтральній ф-ї тепер не вжив.Дуже рідко викор. в оф.-діл. та наук ст. Найбільш пошир. в худ. та публ. ст. Дають відтінок піднесеності, патетичності.

Заст. лексика викор. для створ. колориту мин. епох. Поставлені у відповідний контекст можуть набувати сатир. звучання. В усному мовл. зустрічаються рідко.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: