Півтора літра, а не півтора літри

У рекламі мінеральної води, що звучить на українському радіо і телебаченні, місткість пляшки визначають або як півтора літри, або півтори літри, тобто помилково вживають літр із закінченням іменника жіночого роду. В українській мові він є іменником чоловічого роду, який у родовому відмінку однини, що його вимагає числівник півтора, має закінчення -а. Тому замість півтора літри потрібно вживати півтора літра.

Числівник півтори в українській мові поєднується лише з іменниками жіночого роду, пор.: півтори копи, півтора доби. Його сполука з іменником чоловічого роду літр зовсім не нормативна.

Отже, українською мовою правильно вживати лише півтора літра, пор.: пляшка місткістю півтора літра або півторалітрова пляшка.

Обидва ока й обоє очей

Узвичаїлася думка, що іменники середнього роду на -о, -е, -я другої відміни поєднуються переважно з числівником обидва (пор.: обидва ока, обидва вуха, обидва села, обидва колеса, обидва слова, обидва міста, обидва поля, обидва речення, обидва визначення) і зрідка – з обоє (пор.: обоє очей, обоє вух). Проте багато із цих іменників в останні десятиріччя почали ширше вживатися із числівником обоє, зокрема зафіксовано в періодичних та інших виданнях обоє очей, обоє вух, обоє сіл, обоє міст, обоє коліс, обоє вікон, обоє відер, обоє слів, обоє речень, обоє визначень та ін. Напр.: … у такому разі необхідно впродовж дня закапувати препарати штучної сльози по 2 краплі 3–5 разів в обоє очей; …у цей час хворі можуть відчувати якийсь особливий запах або раптово оглухнути на одне чи обоє вух..; Проте обоє сіл – ніби приховані за лісами; Обоє міст разом з Варшавою – це три кити, на яких сформувалася сучасна Польська держава; Обоє коліс мотоблока ідуть по одному міжряддю; Обоє вікон виходили в сад..; А слово “мапа” утворилося від англійської назви карти – maр. І як тепер критикувати і “карту”, і “мапу”, якщо обоє слів іншомовного походження. Деякі з названих іменників (око, вухо та ін.) уживали з обоє ще класики української літератури, напр.: А от тепер сказати можна так, Що бачив там він на одне лиш око, А на обоє тільки тут прозрів… (М. Рильський); [М а ш а:] Повільно, але недовго наводь дуло, Заплющ одне око … [О к с а н а:] А вона обоє заплющує, щоб не так страшно (І. Микитенко). Були вони і в українських прислів’ях та приказках, напр.: Лучче одно око своє, ніж чужії обоє.

Отже, сьогодні маємо підстави скорегувати узвичаєну думку і рекомендувати паралельно вживати числівники обидва, обоє з такими найуживанішими іменниками середнього роду, як око, вухо, село, місто, колесо, вікно, відро, слово, речення, визначення та ін., пор.: обидва ока і обоє очей, обидва вуха і обоє вух, обидва села і обоє сіл, обидва міста і обоє міст, обидва колеса і обоє коліс,обидва вікна і обоє вікон, обидва відра і обоє відер,обидва слова і обоє слів,обидва речення і обоє речень, обидва визначення і обоє визначень тощо.

Про форми числівників у складних іменниках на - річчя

Утворюючи складні іменники на -річчя, багато хто задумується над тим, у якій формі вживати їхню числівникову частину, що визначає вік кого-, чого-небудь, особливо якщо він вимірюється в сотнях років: у називному відмінку (чотиристаріччя, п’ятсотріччя, шістсотріччя, сімсотріччя, вісімсотріччя, дев’ятсотріччя) чи в родовому (чотирьохсотріччя, п’ятисотріччя, шестисотріччя, семисотріччя, восьмисотріччя, дев’ятисотріччя). В українській мові вибір відмінкової форми залежить від того, що вона позначає. Числівники – назви одиниць і десятків, крім дев’яносто, уживаються у формі родового відмінка, пор.: п’ятиріччя, десятиріччя, двадцятиріччя, тридцятиріччя, сорокаріччя, п’ятдесятиріччя, п’ятдесятип’ятиріччя шістдесятиріччя, сімдесятиріччя, сімдесятип’ятиріччя, вісімдесятиріччя, але дев’яносторіччя.

Числівники, що означають сотні, неоднорідні: сто не змінює своєї форми (сторіччя), двісті, триста, чотириста вживаються лише у формі родового відмінка (пор.: двохсотріччя, трьохсотріччя, чотирьохсотріччя), п’ятсот – дев’ятсот у структурі таких складних назв, за найновішими орфографічними словниками, можуть мати форму називного і родового відмінків, тобто п’ятсотріччя і п’ятисотріччя, шістсотріччя і шестисотріччя, сімсотріччя і семисотріччя, вісімсотріччя і восьмисотріччя, дев’ятсотріччя і дев’ятисотріччя). У мовній практиці числівники п’ятсот – дев’ятсот як перша частина складних іменників на -річчя вживаються в обох названих відмінкових формах, хоч помітне переважання форми називного відмінка, що зумовлено, очевидно, її легшою вимовою, пор. використання таких складних іменників у різних друкованих і електронних засобах масової інформації: Далі похід до Запоріжжя і Січеслава на святкування п’ятсотріччя Запорізької Січі; Яблочин відсвяткував своє п’ятсотріччя в червні 1998 р.; 14 жовтня на свято Покрови Пресвятої Богородиці ми відсвяткуємо своє п’ятсотріччя; Топорівці храмували і святкували шістсотріччя; За святкування шістсотріччя Чернівців взялися на загальнодержавному рівні; Новенький мототрек, монумент слави та гідропарк. Така втіха з’явилася у рівнян 25 років тому. Їх збудували до сімсотріччя Рівного; …погодились із пропозицією львівських істориків взяти за підставу ювілею сімсотріччя датованої 1256 роком першої літописної згадки про Львів; На 2009 рік заплановано відзначення вісімсотріччя міста над Случем..; На вісімсотріччя й запрошую читачів у мандрівку древнім Львовом.. і Марш на честь українського воїнства зібрав декілька десятків людей, які пройшли центральною вулицею Маріуполя від Драматичного театру до пам’ятника п’ятисотріччя козацтва; На честь п’ятисотріччя козацтва в Бериславі на березі Дніпра встановлено пам’ятний знак – дзвін і хрест; …у похід рушили, щоби відсвяткувати шестисотріччя Грюнвальдської битви..; 5 червня 1087 р. Понтифік направив апостольське послання єпископам Литви з нагоди шестисотріччя навернення в католицьке християнство; …храм був закладений сто років тому, в семисотріччя прибуття на Святу Землю..; І. Андрич прибув на святкування восьмисотріччя видатного азербайджанського митця Нізамі; Ректори європейських університетів, що підписалися нижче, зібралися в Болоньї на честь дев’ятисотріччя найстарішого університету України..; Рік 1888 – дев’ятисотріччя хрещення Русі.

Сотні п’ятсот – дев’ятсот, поєднані з десятками чи одиницями, уживаються в складних назвах на -річчя лише в називному відмінку (пор.: п’ятсотдвадцятип’ятиріччя, шістсотп’ятдесятиріччя, сімсотсорокаріччя, вісімсотшістдесятип’ятиріччя, дев’ятсотсімдесятип’ятиріччя). Якщо числівникову частину складного слова передають цифрою, то після неї перед річчя ставлять дефіс, пор.: 5-річчя, 10-річчя, 20-річчя, 30-річчя, 40-річчя, 50-річчя, 60-річчя, 70-річчя, 80-річчя, 90-річчя, 100-річчя, 125-річчя, 150-річчя, 200-річчя, 250-річчя, 300-річчя, 350-річчя, 400-річчя, 450-річчя, 500-річчя, 550-річчя, 600-річчя і т.д.

Отже, числівникову частину, що називає одиниці і десятки першої сотні та сотні двісті – чотириста, у складних іменниках на -річчя потрібно вживати у формі родового відмінка (п’ятиріччя, двадцятиріччя,двохсотріччя – чотирьохсотріччя). Числівники дев’яносто, сто зберігають форму називного відмінка (дев’яносторіччя, сторіччя). Назви сотень п’ятсот – дев’ятсот можуть мати форму називного та родового відмінків (п’ятсотріччя, п’ятисотріччя – дев’ятсотріччя, дев’ятисотріччя), проте нині в мовній практиці переважає перша. З назвами десятків і одиниць ці назви сотень вживаються лише у формі називного відмінка (п’ятсотдвадцятип’ятиріччя, дев’ятсотсімдесятип’ятиріччя).

Збільшити в 7,5 разу чи раза?

Останнім часом чимало суперечок з приводу того, яку форму – разу чи раза – треба вживати з дробовими числівниками на по­значення десяткових дробів. Суперечки цілком зрозумілі, адже орфографічні словники української мови іменник раз у формі родового відмінка однини, що, як відомо, є типовою іменнико­вою формою для згаданих дробових числівників, подають лише із закінченням -у незалежно від його значення. Це означає, що з дробовими числівниками треба було б вживати форму разу: збільшити в 7,5 разу,зменшити в 1,6 разу. Проте українськомовні наукові праці, довідники, підручники та інші видання, ав­тори яких користувалися дробовими величинами, засвідчують уживання з дробовими числівниками форми раза. Використан­ня цієї форми, очевидно, зумовлене тим, що іменники чоловічо­го роду II відміни з вимірювальною семантикою в родовому відмінку однини мають закінчення -а, пор.: не вистачає одного метра і 3,5 метра, одного кілограма і 6,8 кілограма, одного літра і 2,7 літра. Щоб уодноманітнити правопис іменників з дробови­ми числівниками на позначення десяткових дробів, Інститут ук­раїнської мови НАН України рекомендує вживати з цими числів­никами форму раза. З-поміж іменників вимірювальної семантики раз вирізняється своїм найабстрактнішим значенням та залежністю від дробових числівників лише у формі знахідного відмінка з прийменником у (в),пор.: Збільшити обсяг виробництва в 5,6 раза; Знизити со­бівартість продукції в 2,8 раза;Валовий національний продукт зріс більш як у 7,2 раза;Тепер на душу населення молока при­падає в 4,7 раза менше, ніж на початку 90-х років XX ст. Фор­му разу залишити за часовим значенням цього іменника: мину­лого разу, того разу. На жаль, цю корекцію ще не кодифікова­но.

Зараз у Києві близько нуля…

По прибутті автобуса

Усім нам доводилося чути на автобусних станціях оголошення: “Квитки продаватимуться по приходу автобуса”. На жаль, воно звучить і досі, стало звичним в уснорозмовному вжитку. Українці позичили форму по приходу в росіян, причому вона була нормативною формою давального відмінка в російській мові на початку ХІХ ст., тепер же із часовим значенням ‘відразу після певної дії, чого-небудь’ потрібно вживати форму місцевого відмінка по приходе. В українській мові прийменник по також уживають із цим часовим значенням, але з небагатьма іменниками, до яких належить і прибуття – відповідник російських прибытие, приход, пор.: по завершенні, по закінченні, по війні, по революції, по обіді, по прибутті та ін. Часовий прийменник після має інший значеннєвий відтінок – ‘через деякий час, потім, пізніше’, тому його не можна вживати замість по у формі по прибутті.

Російське по приходу можна замінити ще й підрядними частинами як прибуде автобус чи коли прибуде автобус.

Отже, українською мовою правильно оголошувати: Квитки продаватимемо по прибутті автобуса; Квитки продаватимемо, як прибуде автобус; Квитки продаватимемо, коли прибуде автобус.

Якщо позиватися, то як?

В одному з видань читаємо: Він позивається на нотаріуса, в іншому – до президента, у третьому – проти організаторів. Пор.: Юристи радять письмово звернутися до нотаріуса для посвідчення договору, отримати відмову і позиватися на нотаріуса до суду (Юридичний радник); Попередній уряд навіть доручив Мін’юсту позиватися до президента з приводу “прихватизації” майже півтори сотні гектарів землі, цікавої для археологів (Україна молода, 08.04.2010); Сьогодні ці українці готові позиватися проти організаторів виборчого процесу і держави загалом (Українська правда, 25.02.2010). Мимоволі задумуєшся, чи рівноправні для дієслова позиватися ці прийменниково-відмінкові форми, що називають відповідача? У професійному вжитку, тобто в судочинстві, узвичаєні дві основні прийменниково-відмінкові форми: позиватися на кого-небудь і позиватися до кого-небудь. Проте вони розрізняються значеннями своїх іменників: прийменник на поєднується переважно з іменниками – назвами осіб, прийменник до, крім цих назв, може сполучатися з назвами держави, якоїсь структури, установи тощо, пор.: У разі недотримання умов кредитного договору Спілка має право позиватися на позичальника до суду… (З інтернетівського видання); Румунія збирається позиватися до України (Україна молода, 06.09.2010); АНТК імені Антонова позивається до Фонду держмайна через арешт АН-124 (Офіційний портал КМДА, 17.05.2005). Форма проти кого-небудь з дієсловом позиватися трапляється зрідка, здебільшого в непрофесійному вжитку.

Можлива ще одна прийменниково-відмінкова форма зі значенням відповідача – з ким-небудь, але за умови, що дієслово позиватися виражає значення – ‘мати з ким-небудь судову справу, тривалий час судитися’: Він [шляхтич] мав діло в волость, позивався за млин з своїми спільниками, власниками того млина (І. Нечуй-Левицький); – Пан Стадницький знову позивається з лісовиками (М. Стельмах).

Є кілька прийменниково-відмінкових форм, що вказують на причину, привід для позивання. Найпоширенішими з-поміж них є форми з первинними прийменниками за, через та похідним книжним прийменником з приводу: Це колись було, що знав тільки сусід сусіда та й то, коли позивалися за межу (Ю. Яновський); Це брат його, Перс на ймення, з яким після смерті батька Гесіод почав позиватися за спадщину (Гесіод, перекл. В. Свідзинського); Польща не має наміру позиватися до України через ненадходження російського газу (Новини УНІАН, 15.01.2009); Аксененко має намір позиватися з приводу призначень до Нацради (Телекритика, 06.05.2005).

Отже, форми, уживані з дієсловом позиватися для означення особи відповідача, розрізняються обсягом значень іменників та сферами свого побутування: в офіційному професійному вжитку переважають форми на кого-небудь і до кого-небудь, у непрофесійному – проти кого-небудь. Прийменниково-відмінкові форми, що визначають причину позивання, так само неоднакові за своїм стилістичним використанням: не мають обмежень форми з прийменниками за і через, книжне забарвлення властиве формі з прийменником з приводу.

Проконсультуватися з… і проконсультуватися в…

Дóнька – дóнечка – дóня, але дочкá