Пряма дія директив і рішень

На відміну від регламентів, директив и не є прямо застосову- ваними. Проте ЄС П визнав в рішенні у справі Grad v. Finanzamt Traunstein ', що якщ о задоволено відповідні вимоги, визначені в справі Van Gend en Loos, рішенн я та директив и можуть мати пряму дію. Однак і досі залишаються сумніви щодо того, чи може рішенн я мати горизонтальну пряму дію, якщ о воно адре- совано державі-члену ЄС.

Важливою додатковою умовою прямої дії директи в є закін- ченн я терміну їх імплементації. ЄС П багаторазово визнавав, щ о лиш е директиви, зазначени й термі н імплементаці ї яки х минув, здатні мати пряму дію2. Вони можуть мати пряму дію також у випадках, коли імплементацію було здійснено непов - ністю або неналежни м чином3.

Провідним рішення м з питанн я прямої дії директи в можна визнати Marshall v. Southampton та South West Area Health Authority (Teaching) (No. 1)*, в яком у ЄС П встановив, що директив и здатні мати лиш е вертикальну пряму дію. Проте це рішенн я залишил о сумніви щодо визнанн я держави та її "агентів". Тому пізніше в рішенні у справі Foster v. British Gas ріс5 ЄС П сфор - мулював текст для визначення, чи є конкретн а установа агентом держави: 1) установа, незалежн о від її правової форми, має відповідати за наданн я певної послуги публічного характеру;

2) цей обов'язок має встановлюватися державним актом; 3) таке наданн я послуг и публічног о характер у має відбуватис я під контролем держави; 4) з цією метою установа має бути наділе- на особливими повноваженнями, що виходять за межі прав і обов'язкі в індивідів у звичайних відносинах.

У рішення х спра в Von Colson v. Land Nordrhein- Westfalen6 та Harz v. Deutsche Tradax GmbH1 ЄС П встанови в принци п непрямої дії, згідно з яки м національні суди повинні застосо- вувати національне право відповідно з цілями директиви, навіть

1 Див.: Справа 9/70, Grad (Franz) v. Finanzamt Traunstein (1970) EC R 825, (1971) CML R 1.

2 Див.: Справа 148/78, Pubblico Ministero v. Tullio Ratti (1979) ECR 1629, (1980)

1 CML R 96.

3 Див., наприклад: рішенн я в справі 51/76, Verbond v. Nedertandse Ondernemigen

(1977) ECR 113.

4 Див.: Справа 152/84, Marshall v. Southampton and South-West Hampshire Area

Health Authority (Teaching) (№ 1) (1986) EC R 723, (1986) 1 CML R 688.

5 Див.: Справа C-188/89, Foster v. British Gas (1990) EC R 1-3313, (1990) 2

CMLR 833.

6 Див.: Справа 14/83, Von Colson and Kamann v. Lanel Nordrhein- Wesnfalen

(1984) ECR 1891, (1986) 2 CML R 430.

7 Див.: Справа 79/83, Harz v. Deutsche Tradax (1984) EC R 1924.

такої, що не має прямої дії. ЄС П визначив, що відповідно до ст. 10 Договор у про Співтовариство, всі держави-член и ЄС мають вживати всіх необхідних заходів для виконанн я своїх зобов'язань за правом Співтовариства. Таким чином, національні суди держав-члені в згідно зі ст. 249 Договору про Співтова- риство зобов'язан і забезпечити досягненн я результатів, перед- бачених директивами.

У своїй подальшій практиці ЄС П знов проголосив обов'язо к національних судів держав-члені в тлумачити національне пра- во у світлі права Співтовариства1, а тако ж продемонструва в свою рішучість не поширюват и принцип у горизонтальної пря - мої дії на директиви.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: