Держав-члені в за порушення права Співтовариства

Після рішення у справі Francovich ЄС П у подальших своїх рішеннях проголосив більш загальний, "універсальний" принцип відповідальності держав-члені в за порушенн я права Співто- вариства1. Відповідно до цього принцип у держава-чле н ЄС, визнана винно ю в порушенні права Співтовариства, зобов'яза- на відшкодувати збитки, завдані не лиш е неімплементаціє ю директиви, але і за порушенням інших зобов'язань, які випли- вають з Договор у про Співтовариство. ЄС П установив, що відповідальність держав у вигляді відшкодування збитків може наступити не лише коли держава-член не вжила імплемента- ційних заходів з впровадження директиви до національного законо- давства, але також коли національний законодавець своїми діями порушує положення Договору про Співтовариство. Пізніше ЄС П ще більше пошири в цей принци п і оголосив, що порушення положень Договору про Співтовариство можуть мати місце з боку будь-яког о органу державної влади держави-член а ЄС (я к законодавчої, так й судової чи виконавчої влади) та не обмежуються лиш е порушеннями норм, які мають пряму дію. У цьому разі умови відповідальності будуть відрізнятися за- лежн о від характеру порушення.

Умови відповідальності держави-члена при порушенні права

Співтовариства:

1) норма права Співтовариства, яку порушено, повинн а надавати індивідові (позивачеві) певні суб'єктивні права;

2) порушення має бути достатньо серйозним;

3) має бути прями й причинно-наслідкови й зв'язо к між порушенням зобов'язання, яке покладено на державу-члена ЄС, та шкодою, яку зазнав позивач*.

ЄС П встановив такі оціночні критерії визначення серйозності порушення, як: важливість та однозначність порушеної норми; обсяг дискреції, що надається національним органам; наявність умислу з боку порушника; виправдання порушенню; сприянн я порушенню з боку будь-якого інституту ЄС; вирішення питан- ня, чи мало місце вжиття нового заходу, чи просто продовження дії вже чинного акта. Наприклад, за критерієм обсягу дискреції,

1 Див.: Справа С-46/93, Brasserie du РксИеиг 54 v. Germany (1996) ECR 1-1029, (1996) 1 CML R 889, та справа C-48/93, R. v. Secretary of State for Transport, ex parte Factortame Ltd. (Factortae m III) (1996) EC R 1-1029, (1996) 1 CML R 889.

* Як бачимо, у "формулі" Франкович а не було вимоги серйозності, але ж неімплементаці я директив и вже сама собою становить досит ь серйозн е пору- шенн я права Співтовариства.

у випадку, коли держава-чле н ЄС не має права на свій розсуд обират и форм и законодавчог о закріпленн я положен ь права Співтовариства або дозволені межі розсуду є дуже незначними, будь-як е порушенн я скоріш е за все буде визнан о достатнь о серйозним1.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: