Лекція 3. Системологія. Загальні відомості, підходи та визначення.

Ключовим словом в словосполученні “Системний аналіз”, як назві спеціальності є не аналіз, якого існує кілька десятків видів, а саме слово “системний”. В ході своєї професійної діяльності фахівці з системного аналізу використовують безліч методів для дослідження систем різних рівнів складності, спрямування, природи та призначення. Вивченню систем, їх особливостей та методів дослідження присвячена наука Системологія.

Необхідність вивчення окремої науки системології та навіть створення спеціальності “Системний аналіз” не є випадковою. В сучасному світі майже не існує галузі знань, в якій при вивченні та дослідженні не використовувалось би поняття “система”, як поєднання окремих об’єктів з урахуванням їх взаємодії.

Системологія буде розглядатися нами в подальшому як міждисциплінарна наука, що поєднує в один комплекс знань різні методи дослідження систем. Поруч з традиційним, ієрархічним підходом до аналізу систем, будуть розглянуті також об’єктний та об’єктно-структурний підходи, найчастіше вживані в сучасному системному аналізі.

Об’єктом системології є так звані великі системи, що в літературі також іменуються “людино-машинними комплексами”, “складні системи”, “інтегровані системи” та по-іншому.

Як і в більшості сучасних наукових напрямків, задачі дослідження в системології мають чітке практичне спрямування, тому, хоча системологія і дещо схожа на загально-філософську науку, вона відноситься до прикладних професійних наук. Основними задачами (напрямками), які виділяють в сучасній системології є:

- самоідентифікація науки – визначення понятійного апарату, місця і ролі системології в загальній системі знань людства;

- оптимізація роботи і оцінка ефективності роботи систем;

- проектування систем різного рівня складності;

- математичне та імітаційне моделювання систем;

- планування роботи, управління, обслуговування та забезпечення діяльності систем;

- аналіз інформаційних потоків всередині системи і її взаємодії з довкіллям.

Виходячи з окресленого кола сучасних задач, можна зробити висновок, що метою науки системології при розгляді кожної окремої системи є:

1) виявлення та опис найбільш загальних системних характеристик і закономірностей, що не залежать від певного екземпляру системи, а властиві всьому типу чи класу систем;

2) розробка експериментальних методів, які б дозволяли в реальному масштабі часу і з заданою достовірністю оцінювати на практиці теоретичні концепції;

3) дослідження процесів передачі, використання та перетворення енергетичних, матеріальних та інформаційних потоків з метою формування на їх основі загальних принципів роботи систем даного типу (класу);

4) розробка методів реалізації принципів системології при проектуванні, створенні та експлуатації окремих зразків систем.

Сучасний стан науки можливо охарактеризувати наступними основними ознаками:

1) інтенсивно розробляється математичний апарат теорії систем на системного аналізу;

2) системологія знаходить все більше поширення у найрізноманітніших сферах практичного використання – в техніці, економіці, соціальних галузях;

3) наявне взаємне проникнення ідей і методів системології та суміжних наукових напрямів, таких як кібернетика, дослідження операцій, інженерна психологія, менеджмент організацій та інші.

Підсумовуючи вищевикладене, пропонується надалі користуватися наступним визначенням:

Системологія – науковий напрямок, що вивчає загальносистемні властивості великих систем, процесів їх створення, вдосконалення, використання і ліквідації з метою отримання максимального соціального ефекту. Основним методом системології є системний підхід, що реалізується у вигляді системного аналізу, дослідження операцій та кібернетики.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: