Смерть за Батьківщину

Лати – шкіра носорога, списи в царстві У робили,

Зачепились колісниці, вже мечі ми оголили.

Прапори закрили сонце, ворог хмарою здається,

І стріла стрілу збиває, і солдат до бою рветься.

Вдерся ворог в нашу лаву, ряд мій підминає,

Пада лівий кінь убитий, правий припадає.

Загрузла колісниця, четвірка сплутана вуздою,

Нефритовим ціпком б’ю в барабан: ”До бою!”

Що ж, доля проти нас, богів ми прогнівили,

Убиті всі, ми серед поля військо залишили.

Хто вийшов, вже ніколи назад не повернеться,

Серед темної рівнини шлях далекий в’ється.

При мечах і цінські луки міцно ще тримають,

Обезглавлені тіла - в серці сумніву не мають.

Справжніх воїнів відважних можна лиш убити,

Та їх сильних непохитних ніяк не скорити.

Тіла смертні, але душі в вічнім непокої,

Серед душ і духів мужніх теж вони герої

З ханьських пісень ”Юефу” (3-1 ст. до н.е.)

О небеса!

О небеса!

Я хочу, щоб навік мені Ви стали

Вірним нерозлучним другом.

Коли гора зрівняється з землею,

І в річці висохне вода,

Грім гряне взимку,

Улітку сніг піде,

Коли земля зіллється з небом, -

Тоді лиш ми розстанемося з Вами!

Тао Юаньмін (365-427 рр.)

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: