Рано вранці виїжджаю з міста Боді

Серед хмар кольорових лишаю ранковий Боді,

Ми за день до Цзянліна здолаємо тисячу лі.

Ще з обох берегів крики мавп чути нам -

А вже човен минає ланцюг темних гір.

Ду Фу (712-770)

На вершині

Вітер шалений, небо високе, мавпи журливо кричать.

Берег піщаний, білий, відлюдний, зграї пташині летять.

З краю до краю голі дерева, із шелестом лист опада.

В даль нескінченну котить невпинно Великої Річки вода.

Довгі дороги, осінь печальна, часто на чужині.

Тут на вершині хворому тяжко, як одиноко мені.

Горе, страждання, розчарування, в скронях, як сніг, сивина.

Тіло старе уже не приймає навіть і чарки вина.

Лю Цзунюань (773-819)

Сніг над рікою

Тисячі синіх гір, та над ними птахи не летять,

Десять тисяч шляхів вже без сліду людського лежать.

На човні одинокий рибалка в накидці простенькій застиг,

Він закинув гачка, над холодною річкою сніг.

Ду Му (803-852)

Поїздка в гори

В далекі гори зимові крутим брущатим шляхом їду.

Де білих хмар глибінь – там люди теж живуть.

Спинив візка і насолоджуюсь вечірнім краєвидом –

Яскравіше весняних квітів листочки клена в інеї цвітуть.

Су Ши (1037-1101)

Пив вино на березі озера Сіху ^[5]

Прояснилося, на хвилях сонце грає,

Прекрасні гори в пелені дощу.

Хотів би я Сіху з Сіши[6] зрівняти,

Що б не вдягли, прекрасні, як завжди.

Мелодія “Цзянченцзи”

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: