Політико-економічне та культурне життя Польща після 1950х рр

До 1956 р. в країні сформувалася командно-адміністративна система управління економікою. Диктаторський режим Б. Беру­та призвів до посилення беззаконня, корупції, зловживань вла­дою. Погіршувалися умови праці трудящих, різко зменшилася заробітна платня за зростання споживчих цін. Це викликало невдоволення владою, дедалі настійливіше у різних прошарках населення лунали вимоги демократизації польського суспільства.

Драматичні події стались у м. Познань. 28 червня 1956 р. спалахнув страйк на заводі Цигельського, робітники висунули вимоги економічного характеру, підтримані й іншими підприєм­ствами Познані. Влада вчинила у місті кри­ваву бойню.

На тлі познанської бойні різко погіршилося загальне політичне становище у країні. 21 жовтня 1956 р. В. Гомулку, давнього опонен­та Б. Берута, було обрано першим секретарем ЦК ПОРП. Його повернення до влади зі схваленням зустріли сотні тисяч поляків. Польща до певної міри позбувалася опікування Москви.

Нова влада припинила репресії у країні; швидкими темпами почали розвиватися легка і харчова промисловості, торгівля, сфера послуг. Було припинено насильницьку колективізацію, до 85% землі залишилось у приватній власності. Відбувалася лібера­лізація в культурі та духовному житті. Уряд прагнув нормалізу­вати відносини з церквою.

Однак у 60-ті pp. знову посилилися застійні явища в економі­ці, прогресивні реформи загальмувались. Соціалізм не приніс народові благ, що виголошувались, виникли перші ознаки кризи.

12 грудня 1970 р. рішення про підвищення цін на основні продовольчі товари- масові страйки на підприємствах.

В. Гомулка і Ю. Циранкевич мусили піти у відставку, через загальні заворушення в країні. Першим секретарем ЦК ПОРП було обрано Е. Герека.

Е. Герек зумів дещо стабілізувати становище у країні. Поліп­шилось економічне становище, збільшилися заробітна платня, соціальні виплати. Але це піднесення тривало недовго.

Внаслідок загальносвітової економічної кризи соціально-економічне становище снову погіршилось.

Після 1948 р. в літературі і мистецтві переважали кон'юнктурно-пропагандистські твори, які прославляли людей праці, соціалістичні ідеали. Друкуватися і виставлятися могли лише митці, які виконували партійне замовлення й творили в рамках "соціалістичного реалізму". Вершиною методу була поема В. Бронєвського "Слово про Сталіна". У дусі соцреалізму писали твори М. Яструн, А. Слонімський, Я. Івашкевич, А. Важик і багато ін. Подібна ситуація склалася в образотворчому і музичному мистецтві, де панував погляд про потребу простих і ясних творів, зрозумілих народу. Твори Тадеуша Конвіцького ("На будівництві", 1950), Александра Сцібор-Рильського ("Вугілля", 1950) стали взірцем соцреалізму. У живописі роботи Гелени та Юліуиш Краєвських, Александра Кобдзея, Влодзімєжа Закшевського, Тадеуша Кулісевича показували передовиків праці, селян, військових (назви творів відбивали зміст - "Земля селянам", "Молодіжна бригада", "Виробнича нарада" тощо). Під патронатом партії проходили тематичні виставки малярства "Художники в боротьбі за мир"

Незважаючи на це, митці старшого покоління намагалися зберегти в своїй творчості гуманістичні настрої. Вони зосереджували увагу на переживаннях часу війни та окупації, в алегоричній формі намагалися висловити своє ставлення до тоталітарної ідеології. Є. Анджеєвський в оповіданні Золотий лис (1954) і М. Домбровська в творі Третя осінь (1954) піднесли голос проти нав'язування людям схематичного мислення

К.І. Ґалчинський публікував у часописі "Пшекруй" вірші й фейлетони про тогочасну дійсність, сповнені іронії, сатири і сарказму. Адам Важик в Поемі для дорослих (1955) з гіркотою писав про розбіжності між соціалістичними гаслами і дійсністю. У 1952 р. з'явилася збірка поезій Віслави Шимборської "Для цього живемо", присвячена війні.

Після жовтневого пленуму ЦК ПОРП 1956 р. сталися серйозні зміни в житті суспільства і культурі. Лібералізація суспільно-політичних відносин створила умови для вільнішої творчості митців, появи різноманітних світоглядних орієнтацій.

Особливу роль у політичній системі держави відігравали ЗМІ.

Телебачення здійснило справжню революцію в культурному житті, наблизивши широкі кола населення до проблем суспільного розвою, культури, міжнародних подій. Воно швидко витісняло на другий план інші ЗМІ і культурні інституції - радіо, пресу, театр, кіно.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: