Главная
Популярная публикация
Научная публикация
Случайная публикация
Обратная связь
ТОР 5 статей:
Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия
Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века
Ценовые и неценовые факторы
Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка
Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы
КАТЕГОРИИ:
|
Дипломатичне красномовство
Дипломатичне красномовство розвивається у державах, які прово-
дять активну державотворчу політику, формують свій міжнародний ав-
торитет.
Українське дипломатичне красномовство зазнало розквіту за часів
Запорізької Січі, Богдана Хмельницького, а також у період розбудови
незалежної України у 90-ті рр. XX ст.
Дипломатичне красномовство включає два основні види:
1) промова на міжнародній конференції;
2) промова в процесі дипломатичного акту.
Дипломатичне красномовство вимагає від оратора високого рівня ко-
мунікативної та мисленнєво-мовленнєвої культури, вільного володіння
рідною та іноземними мовами, ясності мислення й мовлення, точності,
стислості, доцільності мовлення, розвиненого чуття мови, високого за-
гальнокультурного рівня, освіченості, інтелігентності.
Дипломатична промова — суто офіційний виступ особи, яка пред-
ставляє ту чи іншу державу. Різновид політичної промови, слово дипло-
мата завжди було зброєю політики.
Серед найпоширеніших видів дипломатичного красномовства дослідники виокремлюють такі: - промова під час дипломатичних актів (угод, комюніке); - промови на міжнародних та міждержавних конференціях, зборах, засіданнях, зустрічах; - промови під час візитів прийомів, прощань, нагород; - дипломатичне листування. Дипломатичне красномовство досягає свого розквіту лише в незалежних державах, що ведуть активну міжнародну діяльність. Воно потребує від промовця бездоганного володіння рідною літературною й іноземними мовами, гарної дикції, вміння підключатися до необхідних тем, думок, цікаво вести розмову, потребує такту й коректності. Характерними ознаками промовця-дипломата є інтелект, воля, сила, обережність й обачливість. Дипломатичне красномовство – це елітарний рівень мовлення, навчитися якого самостійно неможливо. Його слід вчити як спосіб професійної діяльності дипломата. Щоб досягти успіху у розмові з дипломатами інших країн, потрібно бути гарним промовцем, вміти знайти контакт зі співбесідником, володіти майстерністю спілкування. Міжнародне дипломатичне співробітництво виробили певні правила і норми спілкування, порушення який не допускається і сьогодні. Їх необхідно дотримуватися в усіх жанрах дипломатичного спілкування, як усних, так і писемних. Сукупність таких загальноприйнятих традицій називають дипломатичним протоколом. Дипломатичний протокол передбачає правила реакцій, дій, поведінки, але головну частину протоколу складають етичні правила поведінки і мовний етикет у різних ситуаціях дипломатичного спілкування. Етика дипломатичного красномовства виявляється через такі мовні знання й уміння промовця: - знання, крім предмета викладу, дипломатичної термінології, яка є іншомовною за походженням; - знання мовних формулу сіх типів (номінативних, атрибутивних, предикативних) та умов використання їх відповідно до дипломатичного рангу промовця; - володіння дипломатичним мовним етикетом відповідно до умов спілкування, рангу співрозмовника, жанрів дипломатичного дискурсу; - володіння мовними засобами ідентичності, тотожності (синонімія) та альтернативності, контрастивності (антонімія), що дозволяє промовцеві уникнути прямолінійності суджень, категоричності відповіді; - володіння різними комунікативними якостями мовлення: логічною послідовністю, точністю, ясністю, стислістю, доречністю, виразністю, національною традиційністю. Українській дипломатії притаманні слова іншомовного походження, наприклад, аташе, комюніке, екстрадиція тощо. Частина дипломатичних термінів розвинула вторинні значення і стала суспільно-політичними чи загальнонауковими термінами: аудієнція, альянс, декларація тощо. Важливою ознакою дипломатичного мовлення є й високочастотне використання стійких словосполучень, які усталилися як мовні формули обов’язкового використання. Це – мовні формули – складні назви держав, назви міжнародних організацій. назви офіційних осіб за рангами: Співдружність незалежних держав, Сполучені Штати Америки, радник першого класу. Слід пам’ятати, що ці назви-формули не можна скорочувати. Дипломатичним протоколом також передбачено, коли і які можна вживати синонімічні вирази на означення особи (Президент – глава держави – найвища посадова особа держави). Розроблений реєстр складноскорочених слів, які можна використовувати. Для дипломатичних промов обов’язковим є етос міжнародної ввічливості, поваги й шани всього, що символізує власну державу й державу співбесідника. Етос виявляється через мовні формули міжнародної й національної ввічливості та компліментів, без яких неможливим є як усне спілкування (промови, заяви, діалоги), так і писемне (листування). Сукупність етикетних мовних формул формує систему мовного етикету кожної нації, і не лише у сфері дипломатичній.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|