Найважливіші вимоги до публічного виступу

Певні вимоги є спільними як для писемного, так і для усного мов-

лення.

Зокрема, на першому місці за важливістю, безумовно, стоїть зміст

письмового тексту чи промови з певної теми, який може забезпечити

лише знаюча людина. Цицерон з цього приводу зауважує: «Промова по-

винна розцвітати й розгортатися на основі повного знання предмета; ко-

ли ж за нею не стоїть зміст, засвоєний та пізнаний оратором, то словесне

її вираження уявляється пустою й навіть дитячою балаканиною». Най-

важливіші показники змісту — його багатство, глибина, новизна. Тому

кожній людині, щоб забезпечити широкий кругозір і водночас фахову

кваліфікацію, необхідно, з одного боку, знати трохи про все, а з іншого,

про дещо — все. Для цього потрібно регулярно читати пресу, популярні

наукові тижневики та спеціальні журнали й книжки, стежити за пере-

дачами по радіо й телебаченню, за політичним, громадським, культур-

ним та спортивним життям, за технічним розвитком, володіти вмінням

пошуку інформації в Інтернеті. Потрібно дивитися гарні фільми, бувати

в театрі, на концертах, відвідувати музеї, виставки і спостерігати за влас-

ними переживаннями, оцінками сприйнятого, висновками, контролюю-

чи власний духовний розвиток.

Підготовка до публічного виступу 95

По-друге, належним чином дібраний зміст необхідно логічно розта-

шувати. Логіка викладу змісту залежить передусім від провідного типу

мовлення. Так, якщо це розповідь, то її будова складається з таких еле-

ментів: вступ, зав’язка, розвиток дії, кульмінація і розв’язка. Опис по-

требує спочатку передачі загального вигляду предмета, основного вра-

ження про нього, а потім дається характеристика окремих його частин,

після чого може наводитися узагальнюючий описовий висновок. Роздум

будується двояко: від загального до конкретного (дедукція) або від кон-

кретного до загального (індукція). Якщо обирається дедуктивний виклад,

то композиція роздуму така: спочатку формулюється теза, яка потім об-

ґрунтовується доказами (аргументами), після чого наводиться висновок.

При індуктивному викладі розв’язання певної проблеми спочатку даєть-

ся аналіз низки фактів, явищ, предметів, на основі чого робиться уза-

гальнюючий висновок.

По-третє, виклад змісту набирає стрункості, чіткості, прозорості, ко-

ли підпорядковується основній думці, а також коли тема розкривається

повно і немає зайвих елементів, які її не стосуються.

По-четверте, багатство, глибину й стрункість викладу змісту промо-

вець зможе забезпечити лише тоді, коли добере відповідне мовне оформ-

лення, яке має бути правильним, виразним, доцільним, точним, бага-

тим, свіжим, довершеним.

Загалом цих вимог було б достатньо, якби певна тема розкривала-

ся лише на письмі, але їх замало для усного виступу, для якого велике

значення мають такі чинники, як урахування особливостей аудиторії

за різними її характеристиками (вік, стать, професія, рівень обізна-

ності з темою виступу та ін.), особистість мовця (зовнішність, одяг,

поведінка, характер, ставлення до життя), його жести, поза, міміка,

а також дикція, тон, гучність мовлення, вміння зацікавити й утриму-

вати увагу слухачів тощо. Досконалий за змістом, будовою і мовним

оформленням текст можна виголосити невиразно, мляво, неперекон-

ливо і тим самим великою мірою ослабити його потенційні можливості

впливу на слухачів. І навпаки: слабкіший за змістом текст може спра-

вити значно сильніший вплив на аудиторію, якщо промовець виголо-

сить його майстерно.

Загалом існують чотири варіанти підготовки до виступу та його про-

ведення:

1) написати весь текст виступу, а потім прочитати його слухачам;

2) написати текст виступу, кілька разів прочитати його, а потім виголо-

сити по пам’яті, коли-не-коли заглядаючи в рукопис;

3) підготувати лише коротенькі записи;

4) виступати без будь-яких нотаток.

96 Факультативний курс з української мови. Риторика

«Рекомендуємо насамперед другий і третій варіанти. До першого

й четвертого вдавайтеся лише зрідка» (Іржі Томан).

Передусім необхідно точно визначити тему виступу і дізнатися про

склад, кількість, вік, фах слухачів, рівень їх обізнаності з темою ви-

ступу.

Щоб виступ справив приємне враження, задумайтеся, що нового ді-

знаються з вашого виступу слухачі, чи зацікавляться хоча б ним. Щоб

це сталося, аудиторія має повірити, що доповідач допоможе розв’язати

виниклу проблему.

Починаючи підготовку до виступу, з’ясуйте мету, якої Ви хочете до-

сягти: поінформувати, переконати, розважити чи спонукати слухачів

до чогось.

Після цього найголовніше дібрати матеріал, що стосується обраної

теми, осмислити його, вилучити зайве, впорядкувати, логічно його розта-

шувати, виділивши композиційні частини, відшліфувати стиль, запам’я-

тати текст виступу і на завершення спочатку мовчки, а потім і вголос

проговорити, узгоджуючи з виділеним на виступ часом.

Найпередбачливіше чинить той, хто не тільки збирає відомості для

конкретного виступу, але й постійно збагачує свої знання, систематично

добираючи і впорядковуючи матеріал з різних галузей знань, які можуть

знадобитися потім. Для цього необхідно визначити коло своїх інтересів

і виробити звичку постійно збирати і впорядковувати важливу й ціка-

ву інформацію в спеціальній картотеці. Якщо у вас є комп’ютер, то цю

інформацію

можна впорядковувати на жорсткому диску і на дискетах.

При цьому не обминайте увагою тем, що стосуються особистих зацікав-

лень. Не забувайте вказувати джерело дібраного матеріалу.

Велике значення має добір товариства, з яким ви спілкуєтеся, книж-

ки, які ви читаєте, вистави, які ви дивитеся. Чим вищі духовні запити

має Ваше товариство, тим благотворніший вплив воно справлятиме на

вас. Аналогічно слід читати лише хороші книжки, відвідувати спектаклі

високого художнього рівня.

Обдумуючи дібраний матеріал, напохваті тримайте блокнот і олівець

чи ручку, щоб записати цікаві думки, що визріють в голові, які можна

забути, якщо вчасно їх не занотувати. Особливу увагу приділіть фор-

мулюванню головної думки, якій підпорядковуються інші. Це допомо-

же вилучити зайве, надасть виступу чіткості, композиційної стрункос-

ті. Корисними в період обдумування вважають прогулянки на свіжому

повітрі, чергування прослуховування «внутрішнього голосу» і міркувань

вголос, які, на думку філософа Фіхте, впорядковують образи, загострю-

ють абстрактні ідеї, поєднуючи розум і почуття, надаючи темі виступу

чіткості й прозорості.

Підготовка до публічного виступу 97

Коли в цілому задум виступу визрів, зафіксовуємо його у вигляді клю-

чових слів, що утворюють каркас понять, на яких тримається публічний

виступ. Потім на основі ключових слів записуємо у повному словесному

обсязі головну частин виступу, розподіляючи її на мікротеми і оформля-

ючи кожну мікротему в окремому абзаці. Між абзацами мають бути ло-

гічні переходи, що пов’язують мікротему абзацу з певною попередньою

мікротемою чи головною думкою. Для переходів між окремими речен-

нями використовуємо сполучні слова та вирази типу: внаслідок цього,

незважаючи на це, тому що, через те, крім того, натомість, по-перше,

по-друге, з цього погляду тощо. Лише після завершення головної час-

тини формулюємо вступ і висновки, в яких, зазвичай, подаються поси-

лання на головну частину.

Закінчивши запис промови, корисно продовжити її вдосконалення,

проглядаючи від початку до кінця і навпаки: від висновків до вступу.

У ході таких переглядів міркуємо, як поліпшити композицію виступу, як

зробити виразнішими, чіткішими, дохідливішими окремі фрази.

Наступний етап підготовки — запам’ятовування промови. У першу

чергу намагаємося зафіксувати в пам’яті план виступу, мету і основну

думку, її зв’язок із частковішими думками, аргументами.

Завершуємо підготовку виголошенням промови у внутрішньому мов-

ленні, а потім і вголос. Така ретельна підготовка забезпечить успіх пу-

блічного виступу.

Якщо планується короткий виступ, то підготовка спрощується, скла-

даючись з таких основних етапів: збір матеріалу → ключові слова, що

відображають основну частину виступу → вступ і висновки → перегляд

цілого і виступ.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: