Перерахуйте полемічні прийоми, хитрощі у спорі, заборонені прийоми ведення диспуту (полеміки) та способи захисту від них.

Прийоми в суперечці і способи захисту від них

Як наголошувалося вище, до перемоги в суперечці можна прийти за допомогою хитрості, використовуючи викрути і заборонені прийоми. Це було відомо ще у старовині часи. Образливо програти не ідеї, а обізнаній що полемічних прийомів людині. Тому потрібно знати, які викрути застосовуються в суперечці і як захищатися від них.

Викрути в суперечці – це тактика і прийоми ведення суперечки, призначення яких – утрудняти опоненту обґрунтовування своїх ідей.

Найсерйознішими з прийомів, які можуть значно утрудняти суперечку недосвідченому полемісту, вважаються прийоми, що порушують правила ведення полеміки:

1. Відхід убік, нав'язування свого предмету обговорення.

У цьому випадку варто сказати: «це дуже цікаво, але повернемося до нашого питання» або «Ми не про те говоримо! Ваше питання заслуговує окремої розмови».

2. Обговорення особистих якостей або вчинків опонента.

Не потрібно радувати непорядного полеміста і починати виправдовуватися. Краще сказати: «пробачте, ми зараз не про мене говоримо».

3. Спотворення значення вислову.

Виглядає цей прийом так: теза опонента спотворюється, потім її без надмірних зусиль спростовують і вдають, що перемогли у суперечці.

Помітивши фальсифікацію, потрібно встановити істину, а якщо первинне твердження не записане чи немає свідків і зробити це неможливо, то перейти на обговорення твердження протилежної сторони.

4. Приписування опоненту побічних мотивів ведення суперечки (прийом «читання в серці»). Наприклад: «вам лише б сперечатися» або «Ви хочете виявитися розумнішим за всіх». Сердитися і виправдовуватися в цьому випадку не потрібно. Краще сказати: «залишимо осторонь наші наміри, повернемося до питанню про...»

5. Обговорення приватних моментів, неважливих для вирішення основного питання. Це потрібно тактовно, але рішуче присікати.

Застосовуються і психологічні прийоми, засновані на знанні слабкостів людської натури.

1. «Приголомшення» – швидка, з безліччю складних термінів мова, самовпевнений, не допускаючий заперечення тон. Щоб не розгубитися, потрібно розуміти, що все це – психологічна атака. Слід не піддаватися на викрут, зберігати спокій. Після «залпу» попросити повторити все спочатку і повільніше.

2. «Підмазування аргументу», або лестощі, наприклад: «ви як людина розумна (або інтелігентна і т.п.) повинні погодитися з тим, що...»

Нейтралізація прийому проста – почувши подібне, після «компліменту» скромно сказати «Спасибі».

3. Ставка на помилковий сором – робиться розрахунок на те, що співбесідник прийме довід без заперечення, посоромившись виявити свою непоінформованість. Починають переконання приблизно так: «невже ви не знаєте, що...», Як відомо...». Не піддатися на прийом нескладно, відповівши: «уявіть, мені це невідомо» і давши тим самим зрозуміти, що своє твердження опонент повинен обґрунтувати. Якщо в суперечці використовують незрозумілі терміни, посилаються на незнайомі вам теорії, рекомендується не вдавати, що все зрозуміло, а до досади опонента сказати: «поясніть...»

4. Посилання на свій вік, освіту, положення, наприклад: «я як людина, що має дві вищі освіти, затверджую, що...» або «Як людина, яка вам в батьки годиться...» і т.п. Захист від такого прийому – відповідь: «я знаю і ціную ваш досвід (або освіту, або вік і т.п.), але це не аргумент».

5. «Кишеньковий аргумент» – перехід з міркувань про істинність твердження на підкреслення вигоди його для опонента сподіваючись на те, що коли виразно видна користь, важко роздивитися істину. Наприклад, в райвиконкомі йде нарада з питання про те, чи потрібна району нова АТС. Прихильник підписання відповідних документів натякає своїм опонентам, що таке рішення сподобається вищестоящому начальству.

Логічні викрути виявляються в основному в умисному порушенні логічних вимог до аргументів. На закінчення відзначимо, що мистецтво ведення полеміки може бути постигнуто лише в численних словесних боях. Логічні викрути виявляються в основному в умисному порушенні логічних вимог до аргументів. (Див.питання «Логічні помилки»).

Заборонені прийоми ведення полеміки

Бувають ситуації, коли одна сторона в суперечці намагається буквально зламати іншу, використовуючи для цього викрути, які в словесній боротьбі вважаються забороненими.

Такі прийоми потрібно негайно викривати і присікати, нагадавши правила ведення полеміки.

Ось деякі заборонені прийоми ведення полеміки:

1. Приклеювання ярликів;– обзивання опонента, наприклад: «так ви догматик!» або «А ви консерватор!» і т.п. Але, ймовірно, супротивник змінить свою тактику після викриття цього прийому словами: «будь ласка, без ярликів!», хоча надія на це невелика.

2. «Розстріл» красивими фразами, наприклад: «так міркувати може людина, яка не любить Батьківщину (або свій народ, або рідної мови)». Відповідь: «залишимо красиві фрази!» або «Тільки без фраз!» може напоумити не кожного, але спробувати варто.

3. Брехня (посилання на неіснуюче джерело, вигаданий факт, власну «цитату», усічене цитування, підтасовування фактів). Переконливо збрехати може не кожний. Запідозривши недобре, потрібно спробувати встановити істину або припинити розмову. Викрити цей прийом можна лише при бездоганному знанні питання.

4. Затискання рота (залякування), «паличний аргумент», наприклад: «ви можете, звичайно, залишатися при своїй думці, але тоді...» Почувши подібне, можна сказати: «це аргумент кулака» або «Це аргументування силою».

5. У суперечці з жінкою – посилання на недосконалість жіночої логіки. Відповідь: «це відомий аргумент. Давайте говорити серйозно». Натяк на курячій мозок у жінок.

6. Виведення з терпіння – супротивник весь час сміється, або підморгує, мов би на щось натякаючи, або насвистує, постукує по столу, можливо, створює інші перешкоди розмові з метою викликати роздратування опонента. На людину, що володіє собою, цей прийом не вплине. Навпаки, його незворушний вигляд здатний заспокоїти «пустуна». Якщо ж той не зупиняється, полеміку припиняють.

7. Дискредитація – супротивник згадує про епізоди його життя, що порочать опонента. Якщо таких немає, вигадує їх. Дискредитація проводиться з метою підірвати довір'я людей до доводів опонента («раз він такий»). Цей заборонений прийом вважається найсерйознішим, оскільки перенести «викриття» важче за все. Якщо звинувачення справедливе, стає ніяково, а якщо немає – ми обурюємося наклепом. Але краще не піддаватися емоціям, а ухвалювати рішення, яке залежить і від того, чи є свідки суперечки.

Відповідь опоненту слідує почати із засудження самого факту «спогадів», що не мають відношення до предмету суперечки. Потрібно ясно показати, що це відхід від обговорюваної проблеми, здатний зіпсувати відносини. Можливо, ваші слова, спокій і відчуття власної гідності справлять враження на оточуючих і, головне, на опонента, і той поспішить змінити тактику. Якщо ж цього не відбудеться, доведеться відповідати на звинувачення, помітивши, що ви вимушені це робити.

Слід спокійно обдумати можливі варіанти захисту втому випадку, якщо звинувачення справедливе, і способи спростування звинувачення, якщо те, про що говорить партнер, – вигадка. Останні розглядалися вище. Зупинимося на прийомах захисту.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: