Види соціальних груп

Соціальні групи поділяють залежно від форми існування, спо­собу створення, рівня згуртованості, цінності групових норм та розміру.

За формою існування розрізняють:

^ реальні групи, або контактні, які об'єднані на ґрунті реаль­них взаємин. Усі їхні члени взаємодіють один з одним у просторі і часі. Наприклад, навчальна група, сім'я, група друзів;

^ умовні групи, які утворені за якоюсь умовною ознакою (на­приклад, професією, віком, віросповіданням) і члени якої не взаємодіють між собою як більш-менш стійке об'єднання. Окремі члени такої умовнЬї групи можуть бути знайомі між собою, але всі нони не взаємодіють як ціле. Вони не обов'язково існують в єдино­му просторі і часі, але володіють певними спільними психо­логічними особливостями. Наприклад, усі студенти-відмінники одного вузу, молодь Львівщини тощо.

За способом утворення бувають:

^ формальні групи, або офіційні, які створюють на підставі на­казу, розпорядження, юридичного акту. Наприклад, студентська академічна група, члени кафедри вищого навчального закладу тощо;

^ неформальні групи, або неофіційні, виникають стихійно на підставі спільної мотивації, симпатій тощо. Юридично фіксовано­го статусу вони не мають. Наприклад, товариство філателістів, компанія любителів джазу тощо.

За рівнем згуртованості групи можуть бути:

дифузні групи, або конгломерат, малозгуртовані, існують короткий час, склад їхніх членів випадковий, домінують най­простіші взаємини за типом симпатій-антипатій. Мета функціону­вання такої групи — однакова діяльність. Наприклад, попутники в купе поїзда, хворі з однієї палати тощо;

^ асоціації, або кооперації, мають спільну мету і постійний ос­новний склад. Вони згуртовані, існують протягом відносно трива­лого часу, мають відносини як типу симпатій-антипатій, так і ділові, мають розподіл ролей. Проте мотивація їхньої діяльності може не збігатися. Асоціації можуть бути иросоціальними, напри­клад, студентський науковий гурток, та асоціальними, наприклад, група хуліганів-правопорушників;

^ корпорації є згуртованими групами, які дотримуються асоціальної мети і цінностей. Такі групи працюють лише на себе. Наприклад, мафіозні об'єднання, секти;

^ колектив характеризується особистісно значущим і одночас­но суспільно цінним змістом групової діяльності. Він має високий рівень згуртованості та домінування збігу мотивації. Його сут­тєвою ознакою є суспільна важливість мети та завдань, які реалі­зують його члени. Прикладом можуть слугувати окремі академічні групи вищих навчальних закладів, група митців, які працюють над одним творчим проектом тощо.

Залежно від цінності групових норм вирізняють: ^ групи членства — це групи, до яких реально належить індивід, однак норми яких для нього не є суттєвими;

референтні групи — це реально існуючі або уявні еталонні групи, погляди та норми яких є зразком для особи. Під їхнім впли­вом формуються життєві цілі та ідеали людини. За розміром групи поділяють на:

^ малі групи — охоплюють від 2-3 до 30-40 осіб. Вони віднос­но стійкі, між членами групи, які поєднані спільними цілями, є міжособистісний контакт. Усі, хто до них належить, знають один одного особисто. У них людина проводить більшу частину свого життя. Кожна людина одночасно належить, як мінімум, до 5-6 ма­лих груп. Прикладом таких груп може бути академічна група сту­дентів, сім'я, релігійна група тощо. Взаємини в малих групах, як правило, жорстко не регламентовані. Проте практично її члени ут­ворюють первинне коло спілкування, або мікрогрупу, де підставою для спілкування є більш особисті чи ділові стосунки. Склад такої мікрогрупи, як правило, не перевищує 2-7 осіб.

Одним із найважливіших різновидів малої групи є сім'я — соціальна група, що грунтується на шлюбі чи кровній спорідненості і здійснює спільну життєдіяльність на основі спільного побуту, ма­теріальної і морально-психологічної взаємодопомоги. Найваж­ливішими функціями сім'ї є відтворення — збереження біологічної неперервності роду шляхом народження дітей; соціалізації — передача прийнятих у даному суспільстві стан­дартів поведінки і традицій; рекреаційна — відновлення сил, відпочинок від праці; релігійна — поєднання з Богом і церквою;

^ великі групи — це групи, які складаються з більше, ніж 30-40 осіб, і об'єднані спільною метою. Члени групи особисто не знають один одного. Характер спілкування опосередкований і
здебільшого анонімний. Великі групи можуть бути неорганізова­ними і організованими. Неорганізовані великі групи виникають стихійно й існують відносно короткий період часу. Наприклад, на­товп під час демонстрації, публіка кінотеатру тощо. Організовані великі групи виникають організовано й існують порівняно довго. Вони можуть скластися у ході історичного розвитку суспільства. Наприклад, соціальні класи, національні групи, політичні партії, релігійні спільноти тощо. У таких групах існують специфічні регу­лятори соціальної поведінки, насамперед, соціальні норми, звичаї, традиції» ритуали тощо.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: