9 страница

Представительство и доверенность: Лекция для студентов / Белкин И. Я. -
Новосибирск: Изд-во Сиб. ун-та потреб, кооперации, 2000.

Скловский К. И. Представительство в гражданском праве и процессе// Вопросы
теории: сущность, содержание, структура. - Харьков, 1984.

Рясенцев В. А. Вопросы представительства в гражданском праве // Сов.
юстиция. - 1976. - № 6.

Рясенцев В. А. Деятельность от имени другого лица без полномочий
(Представительство без полномочия) // Ученые записки: Ученые записки ВЮЗИ.

- М., 1958.

Скловский К. И. Представительство в гражданском праве и процессе (вопросы
теории: сущность, содержание, структура): Автореф. дис.... канд. юрид. наук. -
Харьков, 1982.

Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право: Частное право.
Цивилистика: Учеб. пособие. - К.: АСК, 2001.

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д. В. Боброва, О. В. Дзера,
А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер,
2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. О. В. Дзери,
Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2008.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників
проекту Цивільного кодексу України. - К.: Істина, 2004.

Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред.
Я. М. Шевченко. - К.: Ін Юре, 2004.

Цивільний кодекс України: Коментар /За заг. ред. Харитонова Є. О., Калітен-
ко О. М. - X.: Одіссей, 2003.

Черепахин Б. Б. Органы и представители юридического лица. - М., 1968.

Методичні вказівки

Представництво в цивільному обороті має широку сферу за-
стосування. Це пояснюється причинами як юридичного, так і
фактичного порядку. Потреба у представництві виникає тоді,
коли особа, яку представляють, не має в силу закону можливості
вчиняти юридичні дії, наприклад, у разі відсутності дієздатності.
Представництво може мати місце також тоді, коли у особи відсутня
або фізична можливість здійснити такі дії, наприклад, внаслідок
хвороби, відсутності в місці постійного проживання або бажання
особисто реалізовувати належні їй права та обов’язки. Здійснення
юридичними особами своєї статутної діяльності також неможливо
уявити без щільного використання інституту представництва (пра-
ця продавців, касирів, представництво в суді, господарському та
третейському суді).

Насамперед, увагу студентів слід зупинити на визначальних
правових ознаках представництва.

ЦК України визначає представництво як правовідношення, в
якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити
правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (ст. 237).

Таким чином, суть представництва полягає в діяльності пред-
ставника щодо реалізації повноважень в інтересах і від імені особи,
яку представляють. Однак слід зазначити, що не будь-які право-
чини можуть бути вчинені представником. Стаття 238 ЦК України
передбачає, що не допускається укладення через представника
угоди, яка за своїм характером може бути укладена лише особисто,
а так само інших угод, зазначених у законі.

Мета представництва - здійснення представником правочинів в
інтересах і за рахунок особи, яку він представляє. Правочини, які
вчиняються представником, є його власними, самостійними вольо-
вими діями, які створюють, змінюють або припиняють цивільні
права і обов’язки у іншої особи — особи, яку представляють.

Відповідно до цивільного законодавства у відносинах представ-
ництва приймають участь три суб’єкти: особа, яку представляють,
представник і третя особа.

Особою, яку представляють, може бути будь-який суб’єкт ци-
вільного права - фізична, юридична особа, незалежно від наявності
у них дієздатності.

Представником є фізична або юридична особа, які мають повно-
важення на здійснення юридичних дій від імені особи, яку пред-
ставляють. Представники мають бути повністю дієздатними.

Юридичні особи, які мають спеціальну правоздатність, можуть
виконувати функції представника, якщо це не суперечить їх статут-
ним завданням, визначеним у законі, статуті або положенні (напр.,
ст. 2 Закону України «Про товарну біржу»; ст. 20 Закону України
«Про об’єднання громадян»).

Як третя особа, з якою внаслідок дії представника встанов-
люються, змінюються або припиняються цивільні права і обов’яз-
ки, може виступати будь-який суб’єкт цивільного права. Разом з
тим, відповідно до ч. З ст. 238 ЦК України представник не може
укладати правочин від імені особи, яку він представляє, ні у від-
ношенні себе особисто, ні у відношенні іншої особи, представником
якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а
також щодо інших осіб, встановлених законом.

Представництво є складним правовідношенням за колом право-
вих зв’язків, які складаються між його суб’єктами. Таким чином,
при представництві складається три наступних кола відносин: між
особою, яку представляють, і представником; між представником і
третьою особою; між особою, яку представляють, і третьою особою.

Представництво необхідно відрізняти від інших зовнішньо
подібних на нього, але різних за правовою природою відносин,
які складаються в цивільному обігу. Так, представника необхідно
відрізняти від посередника. Хоча посередник, як і представник,
вчиняє від свого імені певні вольові дії, направлені на укладення до-
говору, наприклад, пошук контрагентів, проведення переговорів і
таке інше, але ці дії лише сприяють укладенню угоди. Вольові ж дії
представника безпосередньо створюють, змінюють та припиняють
цивільні права та обов’язки.

Рукоприкладач - це особа, яка лише допомагає у оформленні
правочину, підписує його за особу, яка не може це зробити власно-
руч унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших при-
чин, наприклад, підписує заповіт. В цьому випадку рукоприкладач
не висловлює своєї волі, а лише підтверджує той факт, що грома-
дянин висловив свою волю на укладення угоди. Саме за критерієм
вияву волі він відрізняється від представника.

Діяльність представника дуже подібна до діяльності комісіо-
нера, який укладає правочини в інтересах комітента. Однак комісі-
онер вчиняє угоди від свого імені за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК
України), представник же діє від імені особи, яку він представляє.
Частина 2 статті 237 ЦК України зазначає, що не є представником
особа: яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а та-
кож особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих
у майбутньому правочинів.

Спеціальну увагу необхідно приділити повноваженням пред-
ставника.

В юридичній літературі існують різні точки зору на правову
природу повноважень представника. Більшість вчених розгля-
дає повноваження представника як особливе суб’єктивне право,
яке реалізується представником у відносинах з третіми особами.
О. С. Йоффе вважає, що повноваження є юридичним фактом, який
визначає межі приєднання до правоздатності особи, яку представ-
ляють, дієздатності представника.

Згідно зі ст. 237 ЦК України повноваження представника мо-
жуть ґрунтуватися на договорі, законі, акті органу юридичної особи
та на інших підставах, встановлених актами цивільного законо-
давства. Наявність у представника повноважень є обов’язковою
умовою будь-якого представництва.

Підставами виникнення представництва є юридичні факти,
коло яких визначено в законі. Обсяг та характер повноважень
представника залежать від тих юридичних фактів, з яких виникає
представництво.

Вирізняють такі види представництва:

1) представництво, яке ґрунтується на договорі;

2)представництво, яке ґрунтується на законі;

3) представництво, яке ґрунтується на адміністративному акті.

Договірне, або добровільне, представництво виникає на підставі

волі особи, яку представляють, і яка визначає особу представника.
Особа, яку представляють, самостійно визначає повноваження
представника шляхом видачі довіреності або шляхом укладення
договору. Таким договором звичайно є договір доручення, за яким
одна сторона (повірений) зобов’язується виконати від імені й за
рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 1000
ЦК України).

Різновидом добровільного є комерційне представництво. Відпо-
відно до ст. 243 11,К України комерційним представником є особа,
яка постійно та самостійно виступає представником від імені під-
приємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької
діяльності.

Головна особливість комерційного представництва полягає в
тому, що за згодою сторін та у випадках, передбачених законом,
допускається одночасне комерційне представництво різних сторін
правочину. Повноваження комерційного представника може бути
підтверджене письмовою угодою між ним та особою, яку представ-
ляють, або довіреністю.

Представництво, яке виникає на підставі закону та адміністра-
тивного акта, є обов’язковим, оскільки воно встановлюється неза-
лежно від волі особи, яку представляють.

Коли відносини представництва виникають в силу прямої вка-
зівки закону, цей вид представництва називають законним. Так,
законними представниками неповнолітніх дітей виступають бать-
ки, усиновителі, опікуни. Особливістю цього виду представництва
є те, що особа, яку представляють, не приймає участі в призначенні
представника, а повноваження представника безпосередньо визна-
чаються законом.

Представництво, при якому повноваження представника ви-
никають із адміністративного розпорядження особи, яку пред-
ставляють, або із акта органу юридичної особи, являє собою пред-
ставництво, яке ґрунтується на адміністративному акті. Таке
представництво виникає, наприклад, внаслідок видання органом
юридичної особи наказу про призначення працівника на посаду,
пов’язану із здійсненням представницьких функцій, наприклад з
укладенням угод.

Законодавче поняття довіреності закріплено у ч. З ст. 245 ЦК
України. Довіреністю визнається письмовий документ, що вида-
ється однією особою іншій особі для представництва перед третіми
особами.

Важливо правильно визначати юридичну природу довіреності.
За своєю юридичною природою довіреність уявляє собою одно-
сторонній правочин, що визначає повноваження представника.
Тому її видача не вимагає згоди представника, а прийняття до-
віреності або відмова від неї є правом представника. Довіреність
адресована третім особам та засвідчує повноваження представника
перед третіми особами. Зміст довіреності визначається межами
правоздатності особи, яку представляють. За загальним правилом
довіреність може видаватися тільки дієздатними громадянами.
Неповнолітні громадяни можуть самостійно видавати довіреності
в обсязі тих прав, які вони можуть здійснювати самостійно.

Оскільки довіреність є одностороннім цивільно-правовим право-
чином, вона має відповідати загальним умовам дійсності правочинів.
Разом з тим, закон встановлює ряд особливих вимог щодо довіреності.
Довіреність повинна бути укладена тільки в письмовій формі. В дові-
реності обов’язково повинна бути зазначена особа, якій вона видана.
В довіреності може бути не визначений строк її дії.

За змістом та обсягом повноважень, які отримує представник,
розрізняють три види довіреностей: генеральні (загальні), спе-
ціальні і разові.

Генеральна довіреність видається на вчинення широкого кола
угод та юридичних дій, наприклад, генеральною є довіреність, яка
видається керівнику філії юридичної особи.

Спеціальна довіреність видається представнику на здійснення
багатьох однорідних юридичних дій. До спеціальних можна відне-
сти довіреність на представництво у суді, довіреність, яка видається
експедитору на отримання вантажів від залізниці.

Разова довіреність видається для вчинення одного конкретного
правочину, наприклад, довіреність на отримання зарплати, на під-
писання певного договору.

Після визначення змісту слід перейти до форми довіреності.

Довіреність повинна бути складена у письмовій формі, про це
свідчить саме визначення довіреності. В окремих випадках ста-
виться вимога, щоб довіреність була не просто письмовою, але й
посвідченою нотаріусом. Довіреність на укладення правочинів,
що потребують нотаріальної форми (наприклад, довіреність на
купівлю-продаж будинку, а також довіреність, за якою повно-
важення передаються в порядку передоручення, мають бути нота-
ріально посвідчені.

Законодавство передбачає наявність у довіреності обов’язкових
реквізитів. Таким обов’язковим реквізитом є дата її вчинення. Від-
сутність у довіреності дати вчинення робить її недійсною. Іншим

обов’язковим реквізитом є підпис довірителя, а для довіреності,
яка видається від імені юридичної особи, - прикладення печатки
цієї юридичної особи.

Важливо приділити увагу питанню про передоручення. Особа,
якій видана довіреність, повинна особисто вчиняти ті дії, на які
вона уповноважена. Вона може передоручити їх вчинення іншій
особі, якщо уповноважена на це довіреністю або примушена до
цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала дові-
реність. Передоручення оформлюється нотаріально посвідченою
довіреністю. Строк дії такої довіреності не може перевищувати
строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана. Особа,
яка передала повноваження іншій особі, повинна сповістити про це
того, хто видав довіреність, і подати йому необхідні відомості про
особу, якій передані повноваження. Невиконання цього обов’язку
покладає на особу, що передала повноваження, відповідальність за
дії особи, якій вона передала повноваження (замісника), як за свої
власні (ч. 2 ст. 240 ЦК України).

Чинність довіреності припиняється внаслідок: 1) закінчення її
строку; 2) скасування довіреності особою, яка її видала; 3) відмови
представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

4)припинення юридичної особи, яка видала довіреність; 5) припи-
нення юридичної особи, на ім’я якої видана довіреність; 6) смерті
фізичної особи, яка видала довіреність, визнання її недієздатною,
обмежено дієздатною або безвісно відсутньою; 7) смерті фізичної
особи, якій видана довіреність, визнання її недієздатною, обмежено
дієздатною або безвісно відсутньою.

Особа, яка видала довіреність, вправі в будь-який час її скасу-
вати, а особа, якій довіреність видана, вправі відмовитись від неї,
що автоматично призводить до припинення дії довіреності. Угода
про відмову від цього права недійсна. З припиненням довіреності
втрачає силу і передоручення.

Наявність у представника повноважень є необхідною умовою
будь-якого представництва. Разом з тим, у цивільному обігу зу-
стрічаються випадки, коли правочини вчиняються особами, що не
мають на це необхідних повноважень. Іноді така ситуація виникає,
коли між учасниками цивільного обороту взагалі відсутня будь-яка
попередня домовленість про представництво. Проте в реальному житті
частіше має місце так зване фіктивне представництво, коли учасники
цивільного обігу вважають, що діють відповідно до належних повно-
важень, але в дійсності представник таких повноважень не має. При-
кладом такого фіктивного представництва може слугувати випадок
неправильного оформлення довіреності, припинення її дії в зв’язку
зі спливом строку, на який вона видана. Досить часто трапляються
випадки, коли представник має певний обсяг повноважень, але при
здійсненні дій від імені особи, яку він представляє, виходить за межі
наданих повноважень, наприклад, укладає договір про придбання
майна за більш високу ціну або в більшій кількості.

З огляду на зазначене, постає важливе питання про правові
наслідки представництва без повноважень. Діяльність без повно-
важень або з перевищенням повноважень не є в цивільному обігу
зовсім байдужим фактом і за наявності певних умов може спричи-
няти виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.
Так, наприклад, особа, від імені якої укладено правочин, може
заповнити відсутність чи ваду повноважень шляхом подальшого
схвалення укладеного правочину. В літературі переважає думка
про те, що за своєю юридичною природою наступне схвалення
угоди є одностороннім правочином, вчиненим на розсуд особи, яку
представляють. Як свідчить практика, наступне схвалення може
відбуватися як в письмовій формі (в вигляді листа, телеграми,
факсу тощо), так і шляхом вчинення конклюдентних дій, напри-
клад, прийняттям виконання, здійсненням розрахунків. Важливо
лише, щоб із дій особи, яку представляють, випливало пряме схва-
лення правочину, який вчинено в її інтересах. Наступне схвалення
правочину особою, яку представляють, робить правочин дійсним з
моменту його укладення.

Завдання

Завдання № 1

Громадянин Фауст, технічний директор «ТОВ «Фаланга», уклав

з громадянином Кириченко договір купівлі-продажу будинку по
вул. Ярославів Вал у м. Києві. Цей будинок належав на праві власності
товариству з обмеженою відповідальністю «Фаланга», членами якого
були Фауст, Саєнко і Дронь.

Через рік після укладення договору купівлі-продажу Саєнко заявив
позов про визнання названого договору недійсним. В обґрунтування
позову Саєнко вказав на наступні обставини: а) він не давав згоди на
продаж будинку, співвласником якого він є; б) повноваження пана
Фауста, як технічного директора ТОВ, не розповсюджуються на укла-
дення договорів про відчуження майна.

Яке рішення повинен прийняти суд?

Завдання № 2

Акціонерно-комерційний банк «Новий» уклав кредитний договір з
представником фірми «Велес» Величком. Кошти не були повернуті в
строк, зазначений у кредитному договорі, після чого банк звернувся з
претензією до фірми «Велес». У відповіді на претензію директор фірми
пояснив, що Величко не мав повноважень на підписання договору, а
тому вимоги банку не підлягають задоволенню. В позовній заяві банк
вказав на наступні обставини: кредитні кошти були перераховані на
розрахунковий рахунок фірми «Велес» і використані нею.

Як вирішити спір?

Завдання № З

При розслідуванні кримінальної справи було встановлено, що
Федоренко шахрайським шляхом укладав угоди з громадянами про
купівлю-продаж предметів старовини за ціною, значно нижчою їх
реальної вартості. Всі придбані таким чином картини були виявлені

і вилучені.

Громадянин Федоренко помер до закінчення розслідування. Слід-
чий, керуючись поясненнями потерпілих, повернув їм картини.

Спадкоємці Федоренка заявили позов про повернення вилучених
картин, оскільки вина Федоренко в судовому порядку не встановлена,
а кримінальну справу закрито в зв’язку із його смертю.

Вирішити справу.

Завдання № 4

Кримов видав довіреність своїй дружині Макаровій на отримання
грошового вкладу в районному відділенні Ощадбанку. Після смерті
довірителя мати Кримова (як спадкоємець) заявила в суді позов до
Макарової про витребування у останньої отриманого нею на ім’я по-
мерлого грошового внеску. Суд задовольнив позов. У апеляційній
скарзі відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, вказала на те, що
оскільки Кримов (її чоловік) видав їй довіреність на отримання внеску
без будь-яких обмежень, вона набувала право розпоряджатися внеском
на свій розсуд і тому грошима розпорядилася на особисті потреби.

Дайте юридичну оцінку доводам сторін.

Як співвідносяться такі поняття як повноваження й пред-
ставництво?

Завдання № 5

ЗАТ «Оріон», зареєстроване в Києві, мало філію в м. Харкові.
24 листопада 2006 р. було схвалено рішення засновників ЗАТ про
придбання в Харкові будівлі площею 1500 кв. м. В рішенні право
підписати договір на купівлю приміщення було надано керівнику
Харківської філії. З грудня 2006 р. угоду було укладено і зареєстро-
вано в БТІ. 15 грудня 2006 г. за повідомленням податкової інспекції
прокуратура Харкова звернулася з позовом до суду про визнання
правочину недійсним, посилаючись на те, що керівник філії не міг
підписати вищезгаданий правочин, оскільки рішення про купівлю
було ухвалене, повноваження надані, а довіреність на вчинення пра-
вочину видане не було. Більш того, керівник філії повинен був бути
призначений рішенням ЗАТ і мати довіреність, яка б визначала коло
його повноважень. Керівник філії ЗАТ «Оріон» був призначений за-
гальними зборами акціонерів, але довіреності від товариства не мав.
Таким чином, правочин було укладено неуповноваженою особою і
повинен бути визнаний недійсним.

Як вирішити спір?

Завдання № 6

31 липня 2006 року Завалій видав довіреність Пашкову строком
на шість місяців на продаж останнім магнітофона за ціною, не менше
ніж 12 мінімальних заробітних плат. Довіреність була посвідчена
у житлово-експлуатаційній конторі. Оскільки комісійний магазин
відмовився прийняти телевізор на комісію, а покупця Пашков не
знайшов, він, не повідомивши свого довірителя, 10 вересня того ж
року видав просту письмову довіреність строком на шість місяців (у
порядку передоручення) своєму синові. Магнітофон останній продав,
але за ціною, вдвічі меншою, ніж та, що вказана у першій довіренос-
ті. Завалій зажадав від Пашкова відповідної доплати або повернення
магнітофону, на що останній відповів, що усі претензії слід адресувати
не йому, а його сину.

Як повинна бути вирішена справа?

Які порушення чинного законодавства були допущені сторонами?

Чи змінилося б рішення, якщо б Пашков видав довіреність сво-
єму сину за згодою Завалія?

Завдання № 7

Завод безалкогольних напоїв видав Артюхову 15 вересня 2006 року
довіреність без зазначення строку дії для закупівлі у сільгосппідпри-
ємств огірків по 2 грн. за 1 кг. У вересні 2007 року тому ж представ-
никові було доручено здійснити аналогічні дії без поновлення довіре-
ності. Але через дощове літо Артюхов тільки у жовтні зміг закупити
у фермерів огірки за ціною 3 грн. за 1 кг. Завод відмовився отримати і
оплатити огірки, мотивуючи свої дії тим, що на цей час він їх закупив
у інших виробників і за ціною, значно нижчою. До того ж Артюхов не
мав повноважень на укладення угод з фермерами.

Як повинна бути вирішена справа?

Завдання № 8

28 червня 2006 р. була посвідчена довіреність на продаж дво-
кімнатної квартири, в якій в якості представника зазначався

А. С. Іванов, а в якості довірителя - В. М. Петренко. 2 серпня 2006 р.
Петренко несподівано помер, а 7 серпня 2006 р. Іванов, діючи на
підставі довіреності, продав згадану квартиру О. П. Власову. Під час
передачі грошей за квартиру дружині Петренка Іванов дізнався про
те, що сталося. Дочка Іванова подала позов до суду з вимогою визна-
ти договір купівлі-продажу недійсним, оскільки його було укладено
тоді, коли її батько вже помер, тобто відповідно до ст. 248 ЦК України
довіреність припинила чинність.

Як повинна бути вирішена справа?

Завдання № 9

Ільченко, як опікун неповнолітнього Громова, від імені останнього
продав належний тому на праві приватної власності автомобіль своєму
братові. На таку угоду було отримано письмовий дозвіл за підписом
завідуючого відділу освіти, але прокурор заявив позов про визнання
цієї угоди недійсною.

Як повинна бути вирішена справа?

Чи змінилося б рішення, якби продаж автомобіля здійснив не
опікун, а батько неповнолітнього, коли б він був живий?

Тести

1. ЦК України представництвом визнає:

а) правовідношення, в якому одна сторона (представник) має право
вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє;

б) правовідношення, в якому одна сторона зобов’язана або має право
вчинити правочин в інтересах другої сторони;

в) правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’я-
зана вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представ-
ляє;

г) правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’я-
зана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку
вона представляє.

2. Представник не може вчиняти правочин:

а) який відповідно до його змісту може бути вчинений лише осо-
бисто тією особою, яку він представляє;

б) від імені особи, яку комерційний представник представляє, в
інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є;

в) від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтер-
есах іншої особи, представником якої він одночасно є.

3. Які правові наслідки вчинення правочину представником?

а) правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє
цивільні црава та обов’язки особи, яку він представляє;

б) правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє
цивільні права та обов’язки представника;

в) правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє
цивільні права та обов’язки представника або особи, яку він пред-
ставляє.

4. Представник може передати своє повноваження частково або
в повному обсязі іншій особі, якщо:

а) це встановлено договором або законом між особою, яку представ-
ляють і представником;

б) або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони
інтересів особи, яку він представляє;

в) в будь-яких випадках за власним розсудом представника.

5. Правочин, вчинений з перевищенням повноважень:

а) не створює, не змінює, не припиняє цивільні права та обов’язки
особи, яку він представляє;

б) створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи,
яку він представляє;

в) створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи,
яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину
цією особою.

6. Законними представниками є:

а) батьки (усиновлювачі) щодо своїх малолітніх та неповнолітніх
дітей;

б) опікун щодо малолітньої особи та фізичної особи, визнаної не-
дієздатною;

в) особа-індивідуальний виконавчий орган юридичної особи;

г) комерційний представник.

7. Комерційним представником є особа, яка:

а) постійно виступає представником підприємців при укладенні
ними правочинів у сфері підприємницької діяльності;

б) постійно та самостійно виступає представником підприємців
при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності;

в) виступає представником осіб при укладенні ними договорів у
сфері господарської діяльності.

8.Представництво за довіреністю не може ґрунтуватися
на:

а) договорі;

б) акті органу юридичної особи;

в) рішенні суду;

г) акті державного органу.

9. Якщо строк довіреності не встановлений, вона:

а) зберігає чинність до припинення її дії;

б) є нікчемною;

в) зберігає чинність протягом одного року з моменту її видачі.

10. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок
вчинення правочину до того, які він довідався або міг довідатися
про скасування довіреності:

а) не зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її
правонаступників;

б) зберігають чинність для особи, яка видала довіреність;

в) зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її пра-
вонаступників;

г) зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її пра-
вонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала
або могла знати, що дія довіреності припинилася.

11. Від вчинення дій, які були визначені довіреністю, представ-
ник:

а) має право відмовитися;

б) не може відмовитися;

в) не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені дові-
реністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані
на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим
особам.

Контрольні питання

1. Наведіть ознаки представництва в цивільному праві.

2. Які істотні умови договору доручення?

3. З якого моменту особа набуває права представника?

4. В чому полягає зміст повноважень представника?

5. Які підстави виникнення представництва передбачено ЦК Укра-
мій?

(і. В яких випадках припиняється представництво?

7.Чим відрізняється представництво від агентування, комісії, до-
мі рчого управління майном?

К. Які наслідки вчинення правочину представником після припи-
НЕННЯ довіреності?

ТЕМА 12: СТРОКИ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ

Питання для обговорення

1. Поняття та види строків у цивільному праві. Строки та тер-
міни.

2. Строки здійснення цивільних прав.

3.Строки виконання цивільних обов’язків.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: