Змагання і змагальна діяльність у підготовці спортсменів.

Регламентація, способи проведення і види спортивних змагань

Спортивні змагання регламентуються правилами, специфічними для кожного виду спорту. Правила змагань визначають: організацію змагань у даному виді спорту, види змагань і способи їх проведення; особливості місць змагань, інвентарю й обладнання; склад суддівської колегії та її обов’язки; правила суддівства; правила поведінки та дій учасників.

У правилах змагань можна виділити дві групи регламентації дій спортсменів за часом і простором:

а) пункти правил, що об’єктивно характеризують параметри, які вимірюються в ході змагань: час гри, бою, поєдинку; час виходу на поміст, доріжку, сектор; перерви.

б) пункти правил, що характеризуються суб’єктивними визначеннями судді:

- в об’єктивних величинах: тривалість тайму (футбол), правила 3, 5, 10 с (баскетбол);

- в суб’єктивних параметрах: висота підкидання м’яча (при розігруванні), відстань до суперника при виконанні штрафних ударів.

Дотримування правил змагань спортсменами та суддями має велике виховне значення, тому що правила визначають норми поведінки-спортсменів у спортивній боротьбі, вміщують перелік заборонених дій. Правила змагань впливають на розвиток техніки і тактики виду спорту і, як наслідок, – на вдосконалення методики тренування спортсменів.

Найбільш часто зустрічаються такі способи проведення змагань: круговий, відбірково-круговий, спосіб прямого вибування, змішаний. Вибір того чи іншого способу проведення змагань залежить від виду спорту і традицій проведення змагань в цьому виді; цілей змагань; кількості учасників і місця проведення; можливостей суддівської колегії і часу, відведеного на проведення змагань; традицій місця проведення змагань. «Положення про змагання» визначають: назву змагань, мету і завдання, допуск (вік, кваліфікація, належність до ДСО), характер змагань (командні, особисті), час і місце проведення, умови прийому учасників і суддів (матеріальні зобов’язання) і т.д.

Спортивні змагання можуть бути особистими, особисто-командними, командними, підготовчими, модельними, контрольними.

Спортивні змагання можуть проводитись як матчеві зустрічі між двома або декількома командами (колективами фізкультури, спортивними клубами, містами, країнами). Від вибору системи змагань залежить ефективність існування сучасного спорту (результативність, видовищність, система підготовки, розвиток).

Характерною особливістю сучасного спорту є проведення комплексних змагань, до програми яких включають декілька видів спорту. Найбільш масштабними серед них є Олімпіади, Спартакіади, регіональні ігри, Універсіади. Популярною в спортивних іграх є багатоетапна система «плей-офф» (серія стикових ігор).

Структура і зміст змагальної діяльності в спорті.

Змагальна діяльність в спорті має поліструктурний характер, її слід розглядати крізь призму процесуально-функціональних або цільово-результативних стосунків.

Процесуально-функціональні стосунки:

- суб’єкт, який наділений активністю – спортсмен;

- об’єкт, предмет, на який спрямована активність суб’єкта – визначений вид спорту;

- сама активність – засоби досягнення цілі.

Слід сказати, що в змагальній діяльності діалектично пов’язані суб’єкт-об’єктні та суб’єкт-суб’єктні стосунки, які полягають в тому, що спортсмен, активно діючи на об’єкт, тим самим перетворює та удосконалює самого себе.

Змагальній діяльності (ЗД) в спорті, як і будь-якій іншій діяльності людини, властиві цільово-результативні відношення: ціль – засіб – результат.

Метою ЗД, тобто моделлю того, що буде досягнуто в процесі змагань, є спортивний результат або перемога як результат.

Інформаційний аспект змагальної діяльності. З традиційної точки зору спортивний поєдинок розглядається в теорії тренування як фізична взаємодія спортсменів або спортсмена та спортивного знаряддя. Результативність ЗД залежить не тільки від добре розвиненої моторики, але і від своєчасного сприйняття та адекватної переробки інформації.

У процесі змагальних поєдинків удавані дії суперників, партнерів із команди, невизначеність моменту їхнього початку, просторовий та часовий ліміти змагань ускладнюють швидкість і адекватність сприйняття та переробки інформації, а отже і прийняття рішення.

Умови змагальної діяльності. Спортсмен повинен враховувати не тільки наперед відомі обставини поєдинку, а й нові обставини, а також рішення, які приймає суперник і які спортсмену невідомі.

У ряді видів спорту (єдиноборства, ігри) екстремальність умов змагань визначається ускладненням сприймання інформації, прийняття рішень та реалізації дій через значну мінливість ситуацій, просторових та часових обмежень, визначених правилами, а також фальшивість та недостатність інформації, невизначеність моменту початку дій. При цьому слід враховувати, що екстремальність умов змагань навмисно поглиблюється суперником. Все це ускладнює як оцінку спортсменом змагальної ситуації, що склалась, так і виконання спеціалізованих дій, ставить підвищені вимоги до його функціональних можливостей, підсилює психічну напруженість його змагальної діяльності.

Великий вплив ЗД на організм спортсмена пов’язаний і з її екстремальними руховими режимами (максимальна швидкість рухів та дій, прояв максимальної сили і витривалості, координаційна ускладненість дій з елементами ризику та ін.) та з нервово-емоційною напругою стресового впливу, пов’язаного з соціальним статусом змагань, їхнім престижем.

Так, протягом однієї гри гандболіст вищої кваліфікації долає загалом 5-6 км, при цьому 75% цієї відстані припадає на прискорення та ривки (до 8-15 м) з максимальною і коломаксимальною для цього гравця швидкістю. В ході нападу гандболіст виконує 90-100 передач м’яча своїм партнерам, 8-15 кидків м’яча в ворота суперника (як в опорному, так і в безопорному положенні) в умовах жорсткого двобою з гравцями протидіючої команди, близько 100 різних наступальних та удаваних дій. В обороні гандболіст проводить понад 150 силових двобоїв із гравцями команди суперника, яка нападає, близько 100 дій, які підстраховують партнерів, 20-25 дій, які блокують кидки м’яча суперниками в ворота. В середньому за одну хвилину гри гандболіст виконує до 20 пересувань на майданчику і бере участь у розігруванні 7-10 ігрових ситуацій.

Соціальний престиж спортивних змагань, висока мотивація досягнення результату, ритуальність, присутність глядачів та інші чинники теж обумовлюють екстремальність ЗД, стресовий характер впливу на організм спортсмена, що змагається. Всі ці чинники, характерні для змагальної боротьби, максимально проявляються в умовах особливо відповідальних змагань.

Орієнтація в просторі й часі, сприйняття та переробка інформації, прийняття рішення та здійснення дій у змаганнях ускладнені дуже рухомим емоційним фоном. При цьому слід підкреслити багаторазову (в одних змаганнях) контрастність емоцій, пов’язану зі стресовим, а іноді і екстремальним впливом на організм спортсмена. Маються на увазі безкомпромісність змагань, що проходять у присутності багаточисельних і не завжди доброзичливих уболівальників, суб’єктивність оцінки суперників та суддів, необхідність багаторазового розвитку максимальних фізичних та психічних зусиль.

Учасників змагань слід розглядати як таких, що вступили в рефлексивну взаємодію. Термін «рефлексивний» свідчить, що кожен з учасників змагань подумки віддзеркалює в своїй свідомості міркування інших учасників змагань: суперників, партнерів по команді, суддів.

Кожен спортсмен планує свою стратегію і тактику змагань із врахуванням своїх реальних можливостей та реально існуючого плацдарму. Поняття плацдарму охоплює широке коло різноманітних відомостей про конкретні змагання: умови, обставини і хід змагань; правила і систему розіграшу; масштаб і значимість результату; особливості суперників, партнерів, суддівства, вболівальників; стан спортивної бази, кліматичних умов, час змагань.

Необхідно враховувати, що кожен спортсмен суб’єктивно віддзеркалює плацдарм у своїй свідомості, начебто на схемі, котрою і користується при прийнятті рішень. Чим схема ближча до реального плацдарму, тим адекватніше сприйняття інформації про ситуації поєдинку, більше можливостей прийняття правильного рішення та його реалізації в результативній змагальній діяльності.

Доктрина змагальної діяльності спортсмена визначає зміст та характер рефлексивного відображення цілі і кожної схеми, які своєю чергою диктують спортсменові шляхи вирішення конкретних завдань двобою в ситуаціях поєдинку, старту, змаганнях.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: