Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Процесуальні і криміналістичні заходи сприяння забезпеченню прав особи при проведенні зніття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж




На мій погляд основними заходами, що повинні сприяти забезпеченню прав особи при проведенні такої специфічної слідчої дії, як зняття інформації з каналів зв’язку, є:

1) прокурорський нагляд і судовий контроль за законністю проведення зняття інформації з каналів зв’язку;

2) законодавче визначення межі ознайомлення осіб з матеріалами проведення даної слідчої дії;

3) порядок збереження та знищення матеріалів зняття інформації з каналів зв’язку;

4) додержання морально-етичних норм при проведенні даної слідчої дії. Розглянемо ці заходи докладніше.

Гарантією законності проведення даної слідчої дії, а тому і гарантією дотримання прав осіб, з каналів зв’язку яких буде зніматися інформація, а також інших осіб, приватне життя яких мимоволі потрапляє в поле зору слідчого, є прокурорський нагляд та судовий контроль.

Прокуратура згідно п. 3 ст. 5 Закону України „Про Прокуратуру” [44] здійснює нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Пункт 2 ст. 4 даного Закону визначає одним із завдань прокурорського нагляду захист від неправомірних посягань гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина

На теперішній час Конституція України, а саме ч.3 ст.121, контрольними функціями щодо органів, що проводять досудове слідство, наділяє саме прокуратуру.

Хоча, як показує практика зарубіжних країн, саме суд виконує нагляд за ходом прослуховування переговорів. Проведення прослуховування в США передбачає вимогу від прокурора повідомляти суд про хід прослуховування переговорів через регулярні проміжки часу (кожні 10 днів), у повідомленнях вказувати короткий зміст перехоплених переговорів. Якщо суддя невдоволений ходом прослуховування, він може винести ухвалу про зупинення заходу. По закінченню санкціонованого прослуховування оригінали записів негайно представляються в суд, де вони опечатуються і зберігаються в певних умовах до тих пір, поки суд не розпорядиться ними.

Оскільки чинним кримінально-процесуальним законодавством передбачено, що дозвіл на проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, то за логікою він повинен і перевіряти законність виконання свого рішення, тобто здійснювати судовий контроль за ходом слідчої дії Але чимало вчених-процесуалістів і практиків як України, так і Російської Федерації, дійшли висновку, що практично функції судді з перевірки законності проведення слідчої дії прирівняні до тих самих функцій прокурора. Але якщо прокурор в силу специфіки роботи знає всі матеріали кримінальної справи, то суддя знайомиться з ними фрагментарно, в межах однієї слідчої дії [30, с. 73].

Також, у зв’язку з дачею дозволу на зняття інформації транспортних телекомунікаційних мереж слідчим суддею, постає ще одне питання: до якого органу має подавати скаргу особа, якщо вважає, що проведенням зняття інформації з каналів зв’язку було незаконно порушено її конституційні права? Яка посадова особа має право визнати рішення слідчого судді про дозвіл на проведення зняття інформації з каналів зв’язку незаконним? КПК України передбачає, що вже на стадії отримання дозволу на проведення даної слідчої дії, дозвіл про зняття інформації з каналів зв’язку оскарженню не підлягає

З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст.124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Статтею 55 Конституції України кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує [43, с. 15].

У зв’язку з цим, а також згідно системи судів загальної юрисдикції, що закріплена в ст.14 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”[42] напевно своє право на оскарження рішення голови апеляційного суду щодо зняття інформації з каналів зв’язку, особа може реалізувати лише у Верховному Суді України

Між тим, на нашу думку, забезпечити додержання конституційних прав громадян або поновити у разі незаконного їх порушення (якщо це, звичайно, можливо) зобов’язані всі без винятку органи влади, в тому числі суб’єкти, які здійснюють провадження у кримінальній справі

Наступним, досить дискусійним, і таким, що потребує законодавчого доопрацювання, ми вважаємо питання права особи бути ознайомленою з результатами проведення щодо неї зняття інформації з каналів зв’язку

Ст.221 КПК України передбачає, що обвинувачений має право на ознайомлення з усіма матеріалами кримінальної справи як особисто, так і за допомогою захисника. В Кримінально-процесуальному кодексі неодноразово наголошується на те, що пред’являються для ознайомлення всі матеріали слідства.

Винятком є заборона надання можливості ознайомитись із матеріалами про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню, що визначається на розсуд слідчого, прокурора. Про відмову зазначається у постанові слідчого, прокурора, копія якої надсилається особі, яка заявила клопотання (підозрюваний, законний представник, захисник, потерпілий).

Отже обвинувачений та його захисник під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи в порядку, передбаченому ст.221 КПК України має можливість ознайомитися з результатами зняття інформації з каналів зв’язку як слідчої дії.

 

Але ж особою, з каналів зв’язку якої може зніматися інформація в порядку ст. 263 КПК України може бути також і підозрюваний у справі, якому в процесі розслідування не було пред’явлено повідомлення про підозру ст. 276 КПК, а також інші особи, з якими підозрюваний чи обвинувачуваний обмінювалися інформацією за допомогою засобів зв’язку. В поле зору слідчого також теоретично можуть потрапити особи, які, наприклад, проживають разом з підозрюваним чи обвинувачуваним і користуються тими самими засобами зв’язку, з яких знімається інформація. Право знати, що з їх каналів зв’язку знімалася інформація, цим особам законодавчо не забезпечене

На мою думку, ввівши в законодавство норму про обов’язкове інформування особи, з каналів зв’язку якої знімалася інформація та ознайомлення її з матеріалами проведення слідчої дії лише сприяло б забезпеченню права особи на оскарження незаконних дій службових чи посадових осіб, перевищення ними своїх повноважень. Можливо, така законодавча новела призвела б до різкого зростання числа скарг до прокуратури та суду з приводу перевірки законності проведення зняття інформації з каналів зв’язку, але з іншого боку вона мала б і превентивний характер, забезпечувала б усвідомлювання громадянами, що правоохоронні органи мають в своєму арсеналі адекватні засоби для боротьби зі злочинністю.

В Законі України „Про оперативно-розшукову діяльність” зазначено, що у випадках порушення прав і свобод людини в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювались оперативно-розшукові заходи, не підтвердилась, орган, що здійснював оперативно-розшукову діяльність зобов’язаний невідкладно поновити порушені права і відшкодувати заподіяні матеріальні та моральні збитки в повному обсязі (ч.8 ст.9 Закону). Також ч.9.ст.9 даного Закону передбачається, що громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення оперативно-розшукової діяльності, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії. Але дані норми, на нашу думку, мають виключно декларативний характер, оскільки, як вже було сказано ні кримінально-процесуальним законодавством, ні законодавством, що регулює оперативно-розшукову діяльність, інформування особи про проведення відносно неї оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що проводилися таємно від даної особи, не передбачено.

 

Постанові Пленуму Верховного Суду України „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 01.11.1996 року, зазначено, що матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою відповідно до ст.62 Конституції лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного. З цього можна зробити висновок, що матеріальна чи моральна шкода, завдана при здійсненні правосуддя органами дізнання, слідства, в тому числі і незаконним зняттям інформації з каналів зв’язку, взагалі не відшкодовується. Зазначене положення Постанови Пленуму, на наш погляд, суперечить не тільки нормі ч.8 ст.9 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”, але й Конвенції про захист прав і основних свобод людини

 

Так, п.5 ст.5 Конвенції гарантує кожному (а не тільки особі, що визнана судом невинуватою) право на компенсацію, якщо було порушено право на свободу та особисту недоторканість.

 

Частина 12 ст. 9 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” передбачає, що одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і повинні бути знищені. На наш погляд, дана норма справедлива і щодо інформації, одержаної внаслідок слідчої дії – зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Пропонуємо поставити слідчому за обов’язок інформацію, яка знята з каналів зв’язку і не стосується справи, що розслідується, знищувати негайно, якщо вона міститься на окремому носії інформації.

Часткове знищення інформації на матеріальному носії, навіть якщо вона не відноситься до справи, на наш погляд, неможливе, оскільки пізніше може постати питання достовірності фактичних матеріалів технічного документування, а саме встановлення факту монтажу. На наш погляд, у такому випадку, слідчий повинен виготовити дублікат, наприклад, звукозапису, але не ідентичний, а, так звану, робочу копію. Для цього він повинен вибирати з першоджерела лише інформацію, що стосується провадження. У такому випадку буде забезпечена таємниця приватного життя особи, телефонних переговорів, які не стосуються кримінального провадження і не підлягають розголошенню. А з іншого боку, первинний носій інформації, що повинен зберігатися у слідчого, може виступати при виникненні потреби доказом того, що слідчий в ході виготовлення робочої копії і занесення отриманих даних до протоколу дослідження інформації, знятої з каналів зв’язку, не приховав інформацію, яка, наприклад, свідчить на користь підозрюваного чи обвинуваченого.

Ситуації, коли знята з каналів зв’язку інформація містить дані про інший вчинений, або такий, що готується злочин, ми вже частково торкалися. Як вже зазначалося, я вважаю доцільним обмежити проведення даної слідчої дії лише у межах розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів У випадку, коли „попутно” стає відомою інформація про тяжкий чи особливо тяжкий злочин, виникає питання про необхідність повторного отримання санкції суду на зняття інформації з каналів зв’язку. Доцільним ці дані використовувати у якості підстави для порушення іншої кримінальної справи, в ході розслідування якої при наявності фактичних і юридичних підстав негайно приступити до провадження зняття інформації з каналів зв’язку в межах розслідуваної кримінальної справи. Тобто, вбачається проведення слідчої дії в ході розслідування однієї кримінальної справи, результати якої можуть виступати доказами у іншій кримінальній справі є грубим порушенням законодавства.

Є.В. Пугачов, проаналізувавши більш ніж 1500 оперативно-технічних заходів і слідчий дій, направлених на прослуховування телефонних переговорів, зазначає, що розмови осіб, не причетних до вчинення злочину, інколи контролюються в таких випадках:

- коли телефонним апаратом, що зареєстрований на особу, інформація з каналів зв’язку якої повинна зніматися, користується особа, якій він наданий у тимчасове користування;

- якщо особа крім розмов, що стосуються протиправної діяльності, здійснює розмови, що стосуються її приватного життя, службових відносин тощо;

- каналом зв’язку, з якого знімається інформація користуються також і сторонні особи (канали міської телефонної служби) і т.ін.

Далі Є.В. Пугачов робить висновок, що коли аналіз отриманої з каналів зв’язку інформації дозволяє зробити висновок, що користування каналами зв’язку, з яких знімалася інформація здійснювалося не особою, щодо якої була винесена постанова суду, то таку інформацію не можна використовувати ні в кримінальному процесі, ні в оперативно-розшуковій діяльності. Інакше ці дії будуть розцінені як пряме порушення конституційних прав особи. Виключенням є та інформація, яка містить дані про злочинну діяльність цієї особи. В такому випадку для продовження проведення зняття інформації з каналів зв’язку необхідне судове рішення, винесене на підставі представлених в суд матеріалів [41, с. 25].

 

 

Важливе значення в ході розкриття і розслідування злочинів має додержання морально-етичних норм, прийнятих в суспільстві. У діяльності слідчого морально-етичні положення використовуються як засіб соціальної орієнтації під час розслідування злочину, необхідний для морально-етичного обґрунтування вибору слідчої дії, методів і прийомів, які будуть використовуватися. Вони виступають морально-етичним критерієм допустимості слідчих дій і тактичних прийомів Стосовно зняття інформації з каналів зв’язку, на наш погляд, за аналогією з іншими слідчими діями, не допускається зняття інформації з каналів зв’язку, якщо підозрюваний чи обвинувачений обмінюється інформацією за допомогою каналів зв’язку із захисником Це обумовлено передбаченим статтею 47 КПК України правом захисника мати з підозрюваним чи обвинуваченим конфіденційні побачення.

 






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных