Д.Серля, Д.Вундерліха й А.Дитмара

Альтернативою такому ізоляціоністському підходу (вивченню мовлення) були спроби соціолінгвістів і психолінгвістів пов’язати мовну комунікацію й соціальну взаємодію комунікантів. Є сенс розглянути модель комунікативного акту, збудовану А.Дитмаром. Вона походить з моделей Д. Серля й Д.Вундерліха. на відміну від моделі Якобсона, фактори комунікативного акту представлені класами однорідних величин:

1) Фактор „ситуації спілкування”: місце й час комунікації; роль Х та У комунікантів; предмети зовнішнього середовища, візуально сприймані комунікантами.

2) Передумови рольової мовної поведінки: спільні (знання теми й суспільних норм, припущення про перцептивні, фізичні, психологічні здатності й стани на момент спілкування, розуміння комунікантами своєї ролі й ролі партнера, рольові очікування комунікантів стосовно один одного.

3) Екстравербальна поведінка – використання позамовних знаків у спілкуванні: відношення вербальної поведінки до невербальної, усвідомлення невербальної поведінки як комунікативної, свідомо використаної.

4) Лінгвістичні й паралінгвістичні якості повідомлення: прагматичні, фонового-синтаксичні, логічні й когнітивні властивості висловлювань.

5) Вид відношень між висловленнями комунікантів: адресат просить чи відмовляє, дає пораду, стає невпевненим у чомусь, переконує й т. ін. (мова йде про прагматичні аспекти висловлень).

У Дитмара зроблено спробу використати теорію ролей у її соціально-психологічному варіанті. Мета побудови моделей – дати апарат для опису й при можливості пояснення мовної й немовної поведінки, що спостерігається.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: