Теми лабораторних занять

Немає

8. Самостійна робота

До самостійної роботи студентів щодо вивчення дисципліни «Поівняльне правознавство» включаються:

1. Обов’язкове знайомство з науковою літературою відповідно зазначених у програмі тем;

2. Внесення до конспекту розгорнутого плану відповіді на встановлені питання до кожного

семінарського заняття, згідно програми курсу.

3.Обов’язкове конспектування матеріалів до тем, винесених на самостійний розгляд

студентів, згідно тематичного плану дисципліни;

4. Консультації з викладачем протягом семестру.

5. Пошукова робота з Інтернет ресурсами.

6. Підготовка до міжсеместрового контролю.

7. Підготовка до заліку та іспиту.

Виконуючи самостійну роботу, студент знайомиться з рекомендованою в робочій програмі курсу літературою, яку він бере в бібліотеці чи в Інтернет ресурсах.. Прочитані матеріали студент акумулює у власному конспекті у вигляді коментарів та нотаток до кожного пункту плану семінарського заняття та до окремих тем, винесених в робочій програмі на самостійне ознайомлення.

Конспект із виконаним завданням подається викладачу на перевірку під час проведення відповідного семінарського заняття, або в інший, визначений викладачем час.

Загальний підсумок самостійної роботи з вивчення курсу студент показує під час складення іспиту.

Питання з кожної тами, які треба розглянути та законспектувати, вказані у таблиці.

9. Індивідуальні завдання.

немає

Методи контролю

Форми вимірювання результатів навчання

11. Розподіл балів, які отримують студенти

1 семестр

Шкала оцінювання: національна та ECTS

13. Рекомендована література

Базова

1. Бехруз Х. Введение в сравнительное правоведение: Учеб.пособие. – Одесса, 2002.

2. Давид Р., Жоффре-Спиноза К. Основные правовые системы современности. – М., 1998.

3. Дамирли М.А. Сравнительное правоведение: Ч.1. Статус, предмет и система/ М.А. Дамирли. – Одесса: Фенікс, 2013. – 174 с.

4. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Учеб.-практ. пособие. – М., 2002.

5. Саидов А.Х. Введение в сравнительное правоведение.– М.,1988.

6. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности):Учебник //Под ред. В.А.Туманова. – М., 2000.

7. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения.– М.,1996.

8. Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. – Т.1. – Основы. – М.,2000.

Допоміжна

Тема 1.

1. Bogdan M. Comparative law. – Kluwer, 1994.

2. Gutteridge H.C. Comparative law: Introduction to the comparative method of legal study and research. – L.: Cambridge, 1971.

3. Hall J. Comparative law and social theory. Baton Rouge: Louisiana state university press, 1963.

4. Бигич Е.Л. Сравнительное правоведение: природа и современные взгляды // Ежегодник сравнительного правоведения. – 2001. – С. 66-72.

5. Бигич О.Л. Порівняльне правознавство як самостійна наукова дисципліна // Правова держава. – Вип. 12. – 2001. – С. 594-600.

6. Давид Р. Сравнительное право // Очерки сравнительного права / Отв. ред. В.А. Туманов. – М.: Прогресс, 1981. – С. 19-36.

7. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М., 1999.

8. Дамирли М.А. Право и История: эпистемологические проблемы (Опыт комплексного исследования проблем предмета и структуры историко-правового познания). – СПб., 2002.

9. Дамирли М.А. Система науки гражданского права и проблемы ее компаративистской составляющей (критический анализ) // Часопис цивілістики. – 2006. – Вип. 3. – С. 21-30.

10. Дамирли М.А. Теоретико-методологические проблемы сравнительного правоведения: попытка актуализации и некоторые размышления // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. – 2006. – Вып. 3. – С. 47-53.

11. Дамірлі М.А. Порівняльне правознавство і порівняльне релігієзнавство: питання співвідношення і взаємодії // Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії. – О.: «Фенікс». – 2006. – С. 72-75.

12. Европейское право. Учебник для вузов / Под общ. Ред. Л. М. Энтина. – М.: Изд-во НОРМА, 2000.

13. Егоров А.В. Правовая доктрина как объект сравнительного права // Право и политика. – 2004. – № 9. – С. 10-15.

14. Кашкин С.Ю. Введение в право Европейского Союза. Учебное пособие / Под. ред. С.Ю. Кашкина. – М.: Изд-во Эксмо, 2005.

15. Ковалевский М. Сравнительная история религий как предмет преподавания // Вестник Европы. – 1909. – № 8. – С. 843-851.

16. Козлов В.А. Проблемы сравнительного правоведения // Правовдение. – 1976. – № 5. – С. 17-24.

17. Кох Х., Магнус У., Винклер фон Моренфельс П. Международное частное право и сравнительное правоведениею – М.: Международные отношения, 2001.

18. Кресін О.В. Порівняльне правознавство: Вітчизняні та зарубіжні спеціалізовані центри дослідження і викладання: Довідник / За ред. В.Н. Денисова. – К., 2005.

19. Лисенко О.М. До питання про природу порівняльного правознавства // Держава і право. – Вип. 7. – К., 2000. – С. 18-23.

20. Малиновский А.А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права.– М.: Междунар. отношения, 2002.

21. Малько А.В. Сравнительное правоведение / А.В. Малько, А.Ю. Саломатин. – М.: Норма, 2008.

22. Мартиненко П.Ф. Порівняльне правознавство: онтологічний статус // Вісник Київського університету. Суспільно-політичні науки. – 1991. – Вип. 3. – С. 106-116.

23. Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. – М.: ООО «Городец-издат», 2002.

24. Марченко М.Н. Курс сравнительного правоведения. – М.: ООО «Городец-издат», 2002.

25. Марченко М.Н. Объект и предмет сравнительного права // Вестник Московского государственного университета: Серия 11: Право. – 1999. – № 2. – С. 43-54.

26. Нерсесянц В.С. Сравнительное правоведение в системе юриспруденции // Государство и право. – 2001. – № 6. – С. 5-15.

27. Новиков В.Д. Обсуждение проблем сравнительного правоведения // Ученные записки Всесоюзного научно-исследовательского института советского законодательства. – М., 1971. – Вып. 24. – С. 196-213.

28. Осакве К. Размышление над природой сравнительного правоведения: наука или метод? // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перпективи розвитку. – 2006. – С. 16-21.

29. Осакве К. Размышление о природе сравнительного правоведения: некоторые теоретические вопросы // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. – 2006. – Вып. 3. – С. 54-71.

30. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и Особенная части: Учеб.-практ. пособие. – 2-ое изд., перераб. и доп. – М.: Дело, 2002.

31. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и Особенная части: Учеб.-практ. пособие. – 2-ое изд., перераб. и доп. – М.: Дело, 2002.

32. Очерки сравнительного права / Отв. ред. В.А. Туманов. – М.: Прогресс, 1981.

33. Порівняльне правознавство у системі юридичних наук: проблеми методології / Кресін О.В. (керівник авт. кол.) та ін. – К., 2006.

34. Рейнстайн М. Предмет и задачи сравнительного правоведения // Очерки сравнительного права / Отв. ред В.А. Туманов. – М., 1981. – С. 87-103.

35. Сабо И. Теоретические проблемы сравнительного правоведения / Сравнительное правоведение / Отв. ред. В.А. Туманов. – М.: Прогресс, 1978. – С. 54-75.

36. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности). – Учебник / Под редакторши В.А. Туманова. – М., 2000.

37. Сравнительное конституционное право: Учебное пособие / Отв. ред. В.Е. Чиркин. – М.: Международные отношения, 2002.

38. Сравнительное правоведение / Отв. ред. В.А. Туманов. – М.: Прогресс, 1978.

39. Тилле А.А. Социалистическое сравнительное правоведение. – М.: Юридическая литература, 1975.

40. Тилле А.А. Швеков Г.В. Сравнительный метод в юридических дисциплинах. – М.: «Высшая школа», 1978.

41. Тихомиров А.Д. Юридическая компаративистика: философские, теоре­ти­ческие и методологические проблемы. – К., 2005.

42. Тихомиров Ю. О теории сравнительного правоведения // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перпективи розвитку: Зб. наук. статей. – К., 2006. – С. 50-62.

43. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М., 1996.

44. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М., 1996.

45. Тихомиров Ю.А. Проблемы сравнительного законоведения // Государство и право. – 1993. – № 8. – С. 43-51.

46. Цвайгерт К. Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т. – М.: Международные отношения, 1998. – Т. 1.: Основы.

47. Цвайгерт К. Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т. – М.: Международные отношения, 1998. – Т. 1.: Основы.

48. Черноков А.Э. Введение в сравнительное правоведение: Учебное пособие. – Спб.: ИВЭСЭП, Знание, 2004.

49. Чиркин В.Е. Сравнительное правоведение и сравнительное государствоведение: взаимосвязи, общее, особенное // Ежегодник сравнительного правоведения, 2001. – М.: Норма, 2002. – С. 31- 37.

50. Шаповал В.В. Сравнительное конституционное право. – К.: ИД «Княгиня Ольга», 2007.

Методологія порівняльного правознавства.

1. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права // Очерки сравнительного права / Отв. ред. В.А. Туманов. – М., 1981. – С. 72-78.

2. Бехруз Х. Основы цивилизационного подхода в сравнительном правоведении. – О.: Фенікс, 2007.

3. Боруцка-Арцтова М. Методологические проблемы сравнительных исследований в правовых и иных общественных науках // Сравнительное правоведение / Отв. ред. В.А. Туманов. – М.: Прогресс, 1978. – С. 127-141.

4. Вопросы применения сравнительного метода в исследованиях истории государства и права / Под ред. Хамза Г., Каллаи И. – Будапешт, 1977.

5. Врублевски Е. Методологические проблемы сравнительного анализа правовых систем // Сравнительное правоведение / Отв. ред. В.А. Туманов. – М.: Прогресс, 1978. – С. 142-155.

6. Врублевски Е. Проблема несравнимости в правовой компаративистике // Сравнительное правоведение / Отв. ред. В.А. Туманов. – М.: Прогресс, 1978. – С. 156-171.

7. Дамирли М.А. Теоретико-методологические проблемы сравнительного правоведения: попытка актуализации и некоторые размышления //Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. – 2006. – Вып. 3. – С. 47-53.

8. Егоров А.В. Сравнительно-правовой метод и установление содержания иностранного права //Журнал российского права. – 2005. ­– № 8. – С. 109-114.

9. Зивс С.Л. О методе сравнительного исследования в науке о государстве и праве // Советское государство и право. – 1964. – № 3. – С. 23-35.

10. Иванов В.В. Сравнительно-исторический метод. Соотношение истории и современности как методологическая проблема. – М.: «Наука», 1973.

11. Имбер Ж. Исторический метод в сравнительном правоведении // Проблемы сравнительного правоведения. – М., 1981. – С. 72-80.

12. Казимирчук В.П. Право и методы его изучения. – М.: Юридическая литература, 1965.

13. Каленски П. Методы социологического исследования в сравнительном правоведении // Сравнительное правоведение / Отв. ред. В.А. Туманов. – М.: Прогресс, 1978. – С. 236-246.

14. Калинин С.А. О методологии изложения эволюции сущности права // Право и политика. – 2003. – № 11. – С. 4-12.

15. Ковалевский М.М. Историко-сравнительный метод в юриспруденции и приемы изучения истории права. – М.: Типография Ф.Б. Миллера, 1880.

16. Краснянский В.Э. Элементы сравнительно-юридического метода // Правоведение. – 1970. – № 3. – С. 25-31.

17. Крывцова И.С. Развитие методологии сравнительного правоведения под воздействием идей синергетической парадигмы // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку (Сбірн. наук. стат.) / За ред. Ю.С. Шемшученка, О.В. Кресіна. – К., 2006. – С.160-166.

18. Крывцова И.С. Эвристическая ценность идей синергетики в сравнительно-правовом познании // Міжнародний науковий журнал «Порівняльно-правові дослідження». – 2007. – № 1-2. – С. 71-75.

19. Кривцова І.С. Прогнозування еволюції правових систем в контексті синергетики: деякі теоретико-методологічні проблеми // Південноукраїнський правовий часопис. – 2007. – № 2. – С. 86-89.

20. Лукич Р. Методология права/ Под ред. Д.А. Керимова. – М.: Прогресс, 1981.

21. Масленников М.М. Методологическое значение сравнения в научном познании. – Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1968.

22. Махненко А.Х. О методе сравнительного правоведения в исследовании и преподавании государства и права зарубежных стан // Известия вузов. Серия: Правоведение. – 1967. – № 1. – С. 95-103.

23. Методологические проблемы общественных наук: Сборник научных трудов / Под ред. Козюбры Н.И. – К.: Наукова думка, 1985.

24. Методологические проблемы юридической науки. – К.: Наукова думка, 1990.

25. Мицкевич Л.А. Синергетические основы метода правового сравнения // Ежегодник сравнительного правоведения, 2001. – М.: Норма, 2002. – С. 58-65.

26. Осакве К. Сравнительное правоведение в схемах: Общая и Особенная части: Учеб.-практ. пособие. – 2-ое изд., перераб. и доп. – М.: Дело, 2002.

27. Петери З. Задачи и методы сравнительного правоведения // Сравнительное правоведение / Отв. ред. В.А. Туманов. – М.: Прогресс, 1978. – С. 76-90.

28. Попеску С. Цели и методы сравнения в праве // Сравнительное правоведение / Отв. ред. В.А. Туманов. – М.: Прогресс, 1978. – С. 203-210.

29. Проблемы методологии и методики правоведения. – М.: «Мысль», 1974.

30. Саидов А.Х. О сравнимости современных разнотиповых правовых систем // Советское государство и право. – 1984. - № 1. – С. 126-130.

31. Сталев Ж. Сравнительный метод в социалистической правовой науке // Сравнительное правоведение / Отв. ред. В.А. Туманов. – М.: Прогресс, 1978. – С. 15-53.

32. Сырых В.М. Метод правовой науки: основные элементы, структуры. – М., 1980.

33. Тилле А.А. Швеков Г.В. Сравнительный метод в юридических дисциплинах. – М.: «Высшая школа», 1978.

34. Тихомиров А.Д. Юридическая компаративистика. Философские, теоретические и методологические проблемы. – К., 2005.

35. Эминеску И. К вопросу о сравнимости различных правовых систем // Сравнительное правоведение / Отв. ред. В.А. Туманов. – М.: Прогресс, 1978. – С. 172-202.

Понятійно-категоріальний апарат порівняльного правознавства.

36. Багадій М. Поняття та елементи правової системи // Право України. – 2004. – №12. – С. 32-36.

37. Сорокин В.В К понятию правовой системы // Известия высших учебных заведений: Правоведение. – 2003. – № 2. – C. 4-14.

38. Гаврилов В.В. Развитие концепции правовой системы в зарубежной правовой доктрине второй половины XX- начала XXI века // Московский журнал международного права. – 2004. – № 4. – С. 19-35.

39. Зайчук О. Середовище права та формування правових систем сучасності // Право України. – 2003. – №12. – С. 37-40.

40. Кухарчук Г.В. Некоторые теоретико-методологические вопросы исследования понятия правовой системы // Правоведение. – 1998. – № 2. – С. 46-50.

Тема 2. Класифікація правових систем сучасності.

1. Бехруз Х. Типология правовых систем современности (критерии классификации правовых систем) // Актуальные проблемы государства и права: Зб. наук. праць. – Вип. 12. – Одесса, 2002.

2. Буткевич В.Г. Соотношение внутригосударственного и международного права. – К.: Вища школа, 1981.

3. Ведерникова О.Н. Современные уголовно-правовые системы: типы, модели, характеристика // Государство и право. – 2004. – №1. – С. 68-76.

4. Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. – К.: Вища школа, 1980.

5. Гаврилов В.В. Предпосылки взаимодействия международной и национальной правовых систем // Право и политика. – 2004. – № 9. – С. 76-82.

6. Гармонізація права і розвиток демократії у перехідний період // Українсько-європейський журнал міжнародного та порівняльного права. – 2000. – Т.1, Вип. 1. – С. 1-4.

7. Дамирли М.А. Сравнительное правоведение: Ч.1. Статус, предмет и система/ М.А. Дамирли. – Одесса: Фенікс, 2013. – 174 с.

8. Джебрин Дж. Дж. Имплементация норм международного права во внутригосударственном законодательстве (на примере арабских стран): Автореф. к.ю.н. – К., 1984.

9. Диас-Мелиан де Ханиш М.В. Основы и природа правовой интеграции // Правоведение. – 2001. - № 6. – С. 173-178.

10. Иванов Г.И. Социальная сущность теорий конвергенции. – М.: Политиздат, 1975.

11. Іванченко О. Огляд зарубіжних правових доктрин концепції правової системи у другій половині XX ст. // Актуальні проблеми європейської інтеграції. – Вип. 3. – 2008. – С. 61-68.

12. Кибальник А.Г. Тенденции развития мировых уголовно-правовых систем // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2007. – № 2. – С. 212-222.

13. Кнапп В. Крупные системы права в современном мире // Сравнительное правоведение: Сб. статей. – М., 1978. – С. 211-235.

14. Краснянский В.Э. Классификация правовых систем // Известия вузов. Серия: Правоведение. – 1969. – № 5. –С. 41-46.

15. Кухарчук Г.В. Некоторые теоретико-методологические вопросы исследования понятия правовой системы // Правоведение. – 1998. – № 2. – С. 46-50.

16. Лейст О.Э. Сущность и исторические типы права // Вестник Московского государственного университета. Серия 11: Право. – 1992. – № 1. – С. 3-12.

17. Маркова-Мурашова С.А. Правовая система: проблемные аспекты эволюции // История государства и права. – 2007. – № 8. – С. 2-3.

18. Мироненко А.Н. Сущность, типы и формы права. - Николаев, 1970.

19. Мукиенко И.Н. Типология современных правовых систем: критерии и сравнительная характеристика // История государства и права. – 2007. – № 3. – С. 36-38.

20. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002.

21. Осакве К. Типология современного российского права на фоне правовой карты мира // Государство и право. – 2001. – № 4. – С. 2-22.

22. Правовые системы современности. Глобализация. Демократизм. Развитие / В.С. Журавский, О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко, Н.М. Онищенко. – К., 2003.

23. Правовые системы стран мира. Энциклопедийный справочник / Отв. ред. Сухарев А.Я. – М.: Норма, 2001.

24. Рожкова Л.П. Принципы и методы типологии государства и права. – Саратов, 1985.

25. Стойко Н.Г. Типологическое изучение английского, германского, французского и российского уголовного процесса // Известия вузов. Правоведение. – 2005. – № 3. – С. 118-129.

26. Супотаев Н.А. Опыт классификации правовых систем освободившихся стран // Советское государство и право. – 1988. – № 12. – С. 31-37.

27. Тихомиров Ю.А. Право: национальное, международное, сравнительное // Ежегодник Российского права 1999. – 2000. – С. 192-202.

Тема 3. Романо-германська (континентальна) правова сім’я

1. Абдулхакова Е.М. Фидуций в романо-германском праве //Международное публичное и частное право. – 2004. – № 1. – С. 38-39.

2. Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования. – М.: Изд-во МГУ, 1998.

3. Василецький В.Ю. Проблеми співвідношення нормативно-правових і прецедентно-правових засад в англосаксонській та романо-германській правових системах // Держава і право: Юридичні і політичні науки. – 2007. – Вип. 35. – С. 100-104.

4. Вересова Н.А. Конституционный прецедент в странах романо-германской группы права // Власть. – 2006. – № 11. – С. 77-79.

5. Вишневский А.А. Каноническое право в Западной Европе. – М.: РУДЕН, 1994.

6. Власова Г.Б. Возрастание значения судебной практики в системе источников романо-германской правовой семьи // Юристъ - правоведъ. – 2008. – № 4. – С. 77-80.

7. Голландская правовая культура. – М., 1998.

8. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – М., 1999.

9. Жалинский А. Рерихт А. Введение в немецкое право. – М.: Спарк, 2001.

10. Задорожний Ю. Роль римського права у контексті формування правової доктрини в країнах романо-германської правової сім'ї // Право України. - 2006. – № 11. – С. 41-44.

11. Задорожний Ю.А. Римське право – доктринальна першооснова права та юридичної науки в країнах романо-германської правової сім'ї та Україні: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01. – К., 2008.

12. Колесникова С.Г. О проникновении института доверительной собственности (траста) в систему романо-германского права // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2007. – № 5. – С. 29-40.

13. Марченко М.Н. Вторичные источники романо-германского права: прецедент, доктрина // Вестник МГУ. – Сэр. 11: Право. – 2000. – № 4. – С. 52-63.

14. Марченко М.Н. Источники романо-герман­ского права: понятие, виды, классификация // Вестник МГУ. – Сэр. 11: Право. – 2000. – № 2. – С. 14-28.

15. Марченко М.Н. Обычай в системе источников романо-германского права // Вестник Московского университета / Сер. 11: Право. – 2000. – №5. – C. 37-53.

16. Марченко М.Н. Отличительные особенности романо-германского права // Вестник МГУ. – Сэр. 11: Право. – 2000. – № 1. – С. 26-42.

17. Марченко М.Н. Сочетание в правовой системе Евросоюза элементов романо-германского и англо-саксонского права (общие черты и отличия) // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. – 2008. – № 3. – С. 24-31.

18. Моддерман В. Рецепция римского права. – СПб., 1888.

19. Муромцев С.А. Рецепция римского права на Западе. – М., 1886.

20. Погребняк С. Вплив судової практики на юридчні акти в романо-германській правовій сім'ї // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – №4. – С. 92-99.

21. Подольская Н.А. Прецедент как источник права в романо-германской правовой семье // Вестник Московского университета. Серия 11: Право. – 1999. – № 6. – С. 80-88.

22. Правовая система Нидерландов. – М.: Изд-во Зерцало, 1998.

23. Талапина Э. Восемь мифов о французском праве. И к ним восемь "но" // Закон. – 2003. – №6. – C. 105-108.

24. Харитонова О.І, Харитонов Є.О. Порівняльне право Європи. Основи порівняльного правознавства: Європейські традиції. Видання друге, доповнене. – Х.: «Одіссей», 2006.

25. Цвайгерт К. Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т. – М., 1998. – Т. 1.: Основы.

26. Чекин А.Н. Правовая культура на примере стран романо-германской и англосаксонской правовых семей // История государства и права. – 2006. – № 10. – С. 37-39.

Тема 4. Англо-американська правова сім’я.

1. Арчер П. Английская судебная система. – М.: Проспект, 1959.

2. Берном У. Правовая система Соединенных Штатов Америки. – М., 2006.

3. Боботов С. В., Жигачев И. Ю. Введение в правовую систем США. – М., 1977.

4. Богдановская И.Ю. Прецедентное право. – М., 1993.

5. Богдановская И.Ю. Систематизация английских законов: консолидация против кодификации // Советское государство и право. – 1986. - № 2. – С. 98-103.

6. Богдановская И.Ю. Судебный прецедент как категория «общего права» // Право и политика. – 2002. – №7. – C. 18-23.

7. Василецький В.Ю. Проблеми співвідношення нормативно-правових і прецедентно-правових засад в англосаксонській та романо-германській правових системах // Держава і право: Юридичні і політичні науки. – 2007. – Вип. 35. – С. 100-104.

8. Гаврилов В.В. Место и роль международного права в правовой системе Великобритании // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2008. – № 4. – С. 209-217.

9. Гук П.А. Судебная практика как источник права // Правовая политика и правовая жизнь. – 2002. – № 3. – С. 70-76.

10. Давид Р., Жоффре-спинози К. Основные правовые системы современности. – М., 1999.

11. Дженкинс Э. Английское право. Источники права. Судопро­изводство. – М., 1947.

12. Есаков Г.А. Уголовно-правовая семья общего права: «дочерние» правопорядки // Политика и общество. – 2007. – № 6. – С. 22-28.

13. Корецкий В.М. Очерки англо-американской доктрины и практики международного частного права. – М.: Юриздат, 1948.

14. Косарев А.И. Англосаксонская и романо-германская формы буржуазного права. – Калинин, 1977.

15. Кросс Р. Прецедент в английском праве / Под ред. Решетникова Ф.М.. – М.: Юридическая литература, 1985.

16. Кучин М.В. Судебный прецедент в системе общего и континентального права // Российский юридический журнал. – 2006. – № 2. – С. 61-74.

17. Лафитский В.И. Основы конституционного строя в США. – М.: Норма, 1998.

18. Малишев Б.В. Винятки з англійської доктрини обов'язковості судового прецеденту // Держава і право: Юридичні і політичні науки. – 2001. – Вип. 11. – C. 23-28.

19. Малишев Б.В. Прецедентна норма англій­сько­го права (теоретичні аспекти) //Держава і право: Юридичні і політичні науки. – 2001. – Вип. 10. – C. 47-53.

20. Малишев Б.В. Судовий прецедент і зловживання судовою владою: досвід правової системи Англії // Держава і право: Юридичні і політичні науки. – 2005. – Вип. 27. – С. 25-29.

21. Малишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії: Монографія. – К.:Праксіс, 2008.

22. Меленко С.Г. Роль консолідації в системі прецедентного права (на прикладі Великобританії) // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. – 1999. – Вип. 48. – C. 56-59.

23. Петрова Е.А. Основные исторические этапы развития американского права // История государства и права. – 2006. – № 5. – С. 35-38.

24. Погребняк С. Вплив судової практики на юридичні акти в англо-американському праві // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 2. – С.24-34.

25. Романов А.К. Правовая система Англии: Учеб. пособ. – М., 2000.

26. Суслопарова Ю.В. Предпосылки становления английской правовой традиции как структурного элемента правовой традиции Запада (цивилизационный подход) // Политика и общество. – 2007. – № 8. – С. 24-28.

27. Фридмен Л. Введение в американское право. – М., 1993.

28. Цвайгерт К. Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2 т. – М., 1998. – Т. 1.: Основы.

29. Шумилов В. М. Правовая система США. – М., 2003.

Тема 8. Релігійна правова сім´я.

1. Барселла М. Уроки иудаизма: ценности, традиции, эпизоды. – Иерусалим: Амана, 1989.

2. Берман Г.Дж. Вера и закон: примерение права и религии. – М.: Ad Marginem, 1999.

3. фан ден Берг Л.В.С. Основные начала мусульманского права согласно учению имамов абу Ханифы и Шафии. – СПб.: изд. В. Гиргаса, 1882.

4. Бехруз Х. Исламские традиции права: Монография. – Одесса: Юридическая литература, 2006.

5. Вовк Д.О. Право і релігія: Автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01. – Х., 2008.

6. Володина Н.В. Иудейская государственно-правовая система // Современное право. – 2006. – № 11. – С. 111-114.

7. Володина Н.В. Иудейская государственно-правовая система // Современное право. – 2006. – № 12. – С. 106-110.

8. Воробьев В.П. Израиль: государство и религия //Московский журнал международного права. – 2002. – №4. – C. 133-160.

9. Воробьев В.П. Государство Израиль: вопросы идентичности // Московский журнал международного права. – 2001. – №4. – C.117-142.

10. Воробьева Е.В. Конституционно-правовые и политические институты Государства Израиль // Московский журнал международного права. – 2007. – № 4. – С. 195-215.

11. Гельфенбуйм, И. Судоустройство Государства Израиль // Российская юстиция. – 2002. – № 3. – C. 63-65.

12. Головащенко С. Право в Ветхом Завете // Религия и право. – 2000. – №4. – C.20-23.

13. Горохов С. Индуизм, общество, государство // Азия и Африка сегодня. – 1999. – № 12. – С. 13-19.

14. Гречанюк С.В. Проблеми застосування мусульманського права // Держава і право: Юридичні і політичні науки. – 2005. – Вип. 28. – С. 135-141.

15. Гусева Н. Индуизм. – М., 1977.

16. Дамирли, М.А. Порівняльне правознавство і порівняльне релігієзнавство: питання співвідношення і взаємодії // Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії. – О.: «Фенікс». – 2006. – С. 72-75.

17. Джероза Л. Каноническое право. – М., 1996.

18. Жданов Н.В. Исламская концепция миропорядка. – М: «Международ. отношения», 2003.

19. Ислам: проблемы идеологии, права, политики и экономики: Сборник статей. – М.: Наука, 1985.

20. Керимов Г.М. Шариат и его социальная сущность. – М.: Наука, 1978.

21. Козлов Т.Л. Религиозная правовая традиция. Иудейское право // Юридические науки. – 2008. – № 2. – С. 14-20.

22. Крашенинникова Н.А. Индусское право. История и современность. – М.: Моск. ун-т, 1982.

23. Крылов Д.А. Каббала, Шехина и София: общее и особенное // Личность. Культура. Общество. – 2007. – № 2. – С. 240-249.

24. Львова О.Л. Місце прав людини в мусульманському праві // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 3. – С. 26-32.

25. Марченко М.Н. Иудейское право и его основные особенности // Вестник Московского университета. – 2000. – № 6. – C. 49-66.

26. Марченко М.Н. Основные источники иудейского права // Вестник Московского университета / Сер. 11: Право. – 2001. – № 2. – C. 36-47.

27. Марченко М.Н. Основные формы взаимосвязи и взаимодействия иудейского религиозного права с израильским светским правом в процессе разрешения общих проблем // Вестник Московского университета. – 2001. – № 4. – C. 63-78.

28. Менахем Э. Еврейское право. – Т. 1. История, источники, принципы. – Иерусалим: б-ка Алия, 1991.

29. Міма І.В. Визначення поняття, змісту та місця канонів у системі релігійних норм // Правова держава. – 2006. – Вип. 17. – С. 407-415.

30. Міма І.В. Особливості вивчення місця релігійних норм у правовій системі // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 3. – С. 57-63.

31. Рабінович С. Концепція прав людини у сучасному католіцизмі: загальнотеоретична характеристика // Юридична Україна. – 2004. – № 2. – С. 13-22.

32. Сигалов К.Е. Религиозное бытие права // Юридический мир. – 2008. – № 7. – С. 71-74.

33. Сигалов М.К. Целеустановки логики правосознания иудейского права // История государства и права. – 2006. – № 9. – С. 39-41.

34. Стависский П. Будет ли в Израиле Конституция и Конституционный Суд? // Юридический вестник. – 2002. – № 4. – C. 131-136.

35. Сухов А. Иудаизм и християнство. – Одесса, 1925.

36. Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право: вопросы теории и практики. – М.: Наука, 1986.

37. Сюкияйнен Л.Р. Шариат и мусульманко-правовая культура. – М., 1997.

38. Телушкин Р. Еврейский мир. Важнейшие знания о еврейском народе, его истории и религии. – М., 1998.

39. Хайдарова М.С. Основные направления и школы мусульманского права // Мусульманское право. – М., 1984. – С. 38-48.

40. Чичнева Е.А. Взаимосвязь права и религии в сравнительных исследованиях российского и западного права // Философские науки. – 2003. – № 1. – C. 125-136.

41. Шестаков Л.Н. Ислам и права человека // Вестник МГУ. – Сер. Право. – 1997. – № 5. – С. 60-74.

42. Элон М. Еврейское право. – СПб.: Юрид. центр пресс, 2002.

Тема 6. Далекосхідна правова сім’я.

1. Анисимцев Н.В. Правовая система Японии // Юридический мир. – 2003. – № 6. – С. 38-42.

2. Богуславский М. М. Проблемы международного частного права в законодательстве и договорно-правовой практике КНР // Советское государство и право. – № 3. – 1987. – С.101-109.

3. Воробьев М. В. Японский кодекс «Тайхо Ёро рё» и право раннего Средневековья. – М., 1990.

4. Гудошников Л. М. Восстановление и развитие законодательства КНР в процессе реформ // Журнал российского права. – № 2. – 2002. – С. 128-136.

5. Двигай Тай-хун. Правовая система КНР. – М., 1993.

6. Дудченко В.В. Місце і роль звичаїв у правовій культурі Японії // Митна справа (Митний комплект). – 2007. – № 5. – С. 64-67.

7. Еремин В.Н. К вопросу о типологической характеристике современного японского права // Советское государство и право. – 1977. – № 3. – С. 101-104.

8. Имамов Э.З. К характеристике правосознания и права КНР // Советское государство и право. – 1988. – № 4. – С. 107-111.

9. Инако Цунэо. Современное право Японии. – М.: Прогресс, 1981.

10. Куманин Е.В. Китайское право в условиях реформ // Совет­ское государство и право. – № 9. – 1988. – С. 91-99.

11. Куманин Е.В. Юридическая политика и правовая система Китайской Народной Республики. – М., 1990.

12. Митина Т. Обеспечение правопорядка в Китае // Профессионал. – 2004. – № 4. – С.40-41.

13. Молодякова Э. Япония: законодательная база трудовых отношений // Трудовое право. – 2001. – № 2. – C. 68-71.

14. Пащенко Е.Г. Экономическая реформа в КНР и граждан­ское право. – М., 1997.

15. Пиляева В.В. Гражданское и торговое право Японии. – М., 2001.

16. Поляков А.С. Японское право: аксиологические аспекты // Актуальні проблеми держави і права. – 2008. – Вип. 40. – С. 197-202.

17. Радуль-Затуловский Я.Б. Конфуцианство и его распростра­нение в Японии. – М., 1947.

18. Современное право Китайской Народной Республики. – М., 1985.

19. Юй Лимэй. Законодательство КНР и Пакты о правах человека // Юрист-международник. – 2004. – № 1. – С. 52-55.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: