ТОР 5 статей: Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы КАТЕГОРИИ:
|
Характиризувати чавуниЧавун – сплав феруму з карбоном понад 2 % (за масою) та іншими елементами, який характеризується наявністю метастабільного (цементитного) або стабільного (графітного).карбону (вуглецю) Застосовують такі види чавуну (ДСТУ 2891–94): білий (неграфітизований), графітизований, ковкий, з пластинчастим графітом (сірий), з кулястим графітом, чушковий, нелегований,, низьколегований (3 %), середньолегований (3…10 %), високолегований (понад 10 %)), модифікований, зносостійкий, термостійкий, жаростійкий, корозієстійкий, ерозієстійкий, антифрикційний, холодостійкий. 6.1. Що означає літера «К» у марці сталі 17К? Зазначена сталь належить до котельної. 6.2 Що означає літера «Л» у марці сталі 35Л? Зазначена сталь має підвищені ливарні властивості. 6.3 Що означає цифри «12» у марці сталі 12Х18Н10? Вміст у сталі вуглецю – 0,12 % (за масою).
7. Характиризувати полімери й пластмаси. Полімери – це речовини, відносна молекулярна маса яких становить від кількох тисяч до багатьох мільйонів; молекули полімерів містять велику кількість мономерних ланок, які регулярно або нерегулярно чергуються та з’єднані між собою хімічними зв’язками. Пластичні маси (пластмаси) – це матеріали на основі полімерів, які містять різні речовини, щозмінюють властивості чистого полімеру (наповнювачі, пластифікатори, стабілізатори, пігменти тощо). Розрізняють термопластичні й реактопластичні полімери та пластмасина їх основі. Термопласти – це речовини, які розм’якшуються під час нагрівання й твердіють під час охолодження, а реактопласти – речовини, одноразове перероблення яких у вироби супроводжується необоротною хімічною реакцією, що призводить до утворення неплавкого й нерозчинного матеріалу. Усі полімери та пластмаси можна склеювати, а термопласти – і зварювати. Полімери та пластмаси досить стійкі до більшості електролітів (за винятком сильних окисників і концентрованої сірчаної кислоти) і здебільшого можуть бути повноцінними замінниками металів. Найбільшого поширення в хімічному апарато- й машинобудуванні набули поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид, фаоліт, політетрафторетилен та інші полімери, а також пластмасина їх основі. Поліетилен – це термопластичний полімер, з якого виготовляють невеликі апарати, трубопроводи й повітроводи. Він добре піддається формуванню, штампуванню, механічному обробленню, зварюванню, має задовільну стійкість у багатьох середовищах, але малу термостійкість (не більше 60 ºС). Руйнується під дією сильних окисників (азотної кислоти, концентрованої сірчаноїкислоти та ін.), а поверхнево-активні речовини сприяють розтріскуванню поліетилену. Поліпропілен – це термопластичний полімер за багатьма показниками аналогічний поліетилену, але більш термостійкий (до 150 ºС) і менш морозо-стійкий (до мінус 5…25 ºС). Полівінілхлорид (ПВХ) – термопласт, з якого виготовляють невеликіапарати, електролізні ванни, трубопроводи й повітроводи. Температура застосування деталей з ПВХ – від мінус 10 до 60 ºС. Полівінілхлорид стійкий у кислотах (сірчаній – до 90 %, соляній, плавиковій, оцтовій та ін.), у лугах, солях, нафтопродуктах, органічних розчинниках (крім ароматичних і хлорованих вуглеводнів). Олеум, азотна кислота (понад 30 %) та інші сильні окисники руйнують ПВХ. Фаоліт – це термореактивна пластмаса на основі феноло-формальдегідноїсмоли й кислотостійкого наповнювача (азбесту, графіту, тальку). Застосовуютьдля виготовлення ємнісних і колонних апаратів та деталей трубопроводів. Фаоліт стійкий у розчинах рідких мінеральних і органічних кислот, а також органічних розчинників. Температура його застосування – від мінус 30 до 130 ºС. Політетрафторетилен (ПТФЕ) (застаріла назва – фторопласт-4) невбирає воду, негорючий, не розчиняється й майже не набухає в розчинниках, абсолютно стійкий у кислотах, окисниках і розчинах лугів. Політетрафторетилен має значну ударну в’язкість, міцність, термостійкість (до 250 ºС) і морозостійкість (до мінус 250 ºС); ПТФЕ руйнують лише розплавлені лужні метали, їх розчини в аміаку та елементарний фтор за високих температур і тисків. Із ПТФЕ виготовляють деталі апаратів, труби та елементи трубопроводів, прокладки, а також апарати малої ємності.
8. Характиризувати графіт і матеріали на його основі, кераміку, скло, фарфор, кам’яне литво. Графіт. Це мінерал, найбільш стійка кристалічна поліморфна модифікація самородного карбону (вуглецю). Має значні хімічну й термічну стійкість, а також високу теплопровідність. Він відрізняється пористістю, тому графіт для виготовлення щільних виробів часто просочують різними смолами. Так, широко поширений термореактивний матеріал на основі графіту – антегміт – застосовують для виготовлення теплообмінників (трубних, блокових, пластинчастих та ін.), корпусів насосів, труб і деталей трубопроводів. Кераміка. Керамічні вироби виготовляють із спеціальних сортів глинформуванням і наступним випалюванням. Вони стійкі до мінеральних кислот (за винятком плавикової), до всіх органічних розчинників і меншою мірою –до розчинів лугів. Керамічні вироби досить довговічні й виходять з ладу лише внаслідок механічного руйнування. З кераміки виготовляють невеликі ємнісні апарати (бачки,), поверхневі абсорбери,невеликі_колонні апарати, трубопроводи та трубопровідну арматуру. Широко застосовують керамічні вироби для футерування апаратів і керамічні насадки для масообмінних апаратів. Фарфор. Це щільний водо- й газонепроникний керамічний матеріал, який вирізняється високою хімічною стійкістю й нечутливістю до різких коливань температури. З нього виготовляють насоси, клапани, насадки масообмінних апаратів. Використання фарфору обмежено високою вартістю та складністю виготовлення з нього виробів великих розмірів. Скло. Це прозорий крихкий матеріал, створений у процесі застигання розплаву, який містить склотвірні компоненти (зазвичай оксиди силіцію, бору, алюмінію, фосфору, титану та ін.) та оксиди металів (літію, калію, натрію, кальцію, магнію, свинцю та ін.). Зі скла виготовляють невеликі апарати, призначені для перероблення та одержання особливо чистих речовин. Недоліки скла як конструкційного матеріалу – крихкість і чутливість до різких коливань температури. Силікатне й боросилікатне стекла витримують температуру до 400 ºС, а кварцове – до 1000 ºС. Емаль. Це міцний склоподібний покрив, що наносять на поверхню металевих, керамічних і скляних виробів електрохімічним способом для захисту їх від корозії, зношування, високих температур тощо. На відміну від більшості неметалевих покривів емалеві покриви мають досить високу теплопровідність. Емальовану апаратуру застосовують для оброблення агресивних речовин, а також для одержання особливо чистих речовин. Емалеві покриви дають змогу суттєво зменшити використання високолегованих сталей, які мають високу вартість. Кам’яне литво. Це елементи обладнання, виготовлені литтям розплавлених гірських порід (базальту, діабазу), а також металургійних шлаків і золи. Високі хімічна стійкість, механічна міцність і зносостійкість обумовили використання кам’яного литва для виготовлення поштучних кислотостійких івогнестійких футерувальних виробів. З плавленого діабазу виготовляють такожі різні фасонні деталі обладнання: елементи апаратів, мішалки, труби та ін.
9.1. Що означає літера «Т» у марці сталі 08Х18Н10Т? Вміст у сталі титану – до 1,5 % (за масою). 9.2. Яку сталь називають високолегованою? Леговану сталь, у якій сумарний вміст легуючих компонентів за верхньою границею понад 10 % (за масою) при вмісті одного з них понад 5 % (за масою).
10 Описати вхідний контроль і зберігання матеріалів Кожна партія металопродукції, що надходить на підприємство-виробник апаратів (листового, сортового, фасонного прокату, труб, металевих виробів, литих і кованих заготованок тощо), згідно з ДСТУ 3058–95 має супроводжуватися документом, який містить: найменування і (або) товарний знак підприємства виробника металопродукції; марку сталі,хімічний склад сталі; результати випробувань, відомості про режим термічногооброблення, штамп відділу технічного контролю. Уся металопродукція підлягає маркуванню. При цьому марковання наносять безпосередньо на металопродукцію, Марковання металопродукції, яка не підлягає пакуванню, а також мета лопродукції, зв’язаної в пачки наносять на ярлик, верхній листпачки або зовнішній кінець рулону. За згодою між виробником і споживачем наносять додаткове кольоровемарковання фарбою на торець металопродукції згідно з вимогами стандартівна конкретні марки сталі. Металопродукція, що поставляється, може бути піддана захисту від корозії (для цього використовують масла, мастила та інгібітори корозії згідно з ГОСТ 9.014–78, індустріальне масло згідно з ГОСТ 20799–88, а також вологонепроникний папір). Зберігають металопродукцію в закритих та відкритих складах. При цьому слід уникати механічних пошкоджень металопродукції, попадання на неї бруду та атмосферних опадів.
Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:
|