Загальне системне забезпечення.

Загальне системне забезпечення.

2. Принципи функціонування банківських комунікаційних систем.

Загальне системне забезпечення.

Комунікаційні системи в банківській сфері відрізняються між собою з огляду на різницю між банківськими установами за розмірами. Структурою, методами ведення банківських справ. На сьогоднішній день в більшості випадків забезпеченням комунікаційних процесів банківської системи є комп’ютерна техніка об’єднана мережею. Що використовують програмно-технічне забезпечення розв’язання банківських задач.

Комунікаційна структура передбачає взаємодоповнюючу даю наступних складових:

- інформаційне забезпечення;

- технічне забезпечення (оснащення);

- програмне забезпечення;

- системи зв’язку та комунікацій (як внутрішні так і зовнішні);

- система безпеки.

Система інформаційного забезпечення інформаційного процесу визначається складом задач, які вирішуються в рамках програмно-технічного комплексу.

Банківські автоматизовані комунікаційні системи передбачаються наступне:

- врахування можливостей розвитку;

- рівномірне проходження інформації за всіма елементами банківської діяльності з метою запобігання виникнення «вузьких місць»;

- відповідність використовуваних комунікаційних технологій по рівню технічних та програмних засобів тощо;

- забезпечення функціонування банківських комунікаційних систем на основі використання економіко-математичних методів.

2. Принципи функціонування банківських комунікаційних систем.

Комунікаційні процеси банківської установи реалізуються через взаємодію раціональних підрозділів банку, філій. Взаємодія функціональних підрозділів банку здійснюється за допомогою руху інформаційних потоків, виявів прямих інформаційних потоків.

Сутність прямих і зворотних інформаційних зв’язків.

В системі комунікації банківської установи велике значення мають функціональні та інформаційні зв’язки з зовнішнім середовищем, які реалізуються на основі використання електронної пошти Національного Банку України, системи електронних платежів НБУ, міжнародних розрахункових систем тощо.

Банківські комунікаційні системи базуються на наступних принципах:

- обов’язковість зворотного зв’язку;

- постійний розвиток:

- сумісність з аналогічними системами;

- інтеграція;

- декомпозиція (можливість покращення організації шляхом поділу).

ТЕМА: Інформаційні комунікації в сфері державних фінансів

1. Інформаційне забезпечення та обслуговування державного бюджету

2. Документально-інформаційні комунікації у податковій сфері

1. Інформаційне забезпечення та обслуговування державного бюджету

Система державного обслуговування державного бюджету пов’язана з його формуванням і використанням передбачає за діяння таких складових як автоматизована система фінансових розрахунків, яка охоплює інтегровані БД-их в рамках яких виконані функції планових розрахунків, функції обліку, функції оперативного аналізу регулювання, контролю та формування звітності.

В даній системі зв’язки охоплюють всі рівні фінансової системи підрайонів фінансових відділів або управління до Мінфіна. Цілі, які виконуються відповідають завданням управління фінансами на всіх рівнях.

Локальні системи державного управління фінансами одного рівня функціонують виконуючи ідентичні функції в залежності від потреб розвитку. Для будь-яких комунікаційних систем одиниці управління державними фінансами визначається потреба в ресурсах, згідно нормативів за окремими підрозділами, закладами соціальної сфери. Рівень обласних управлінь забезпечує формування узагальнених показників потреби в ресурсах за окремими сферами. На рівні Мінфіна акумулюються дані про надходження ресурсів та потребі за окремими регіонами, відбувається збалансування можливих надходжень та витрат, які відображаються у вигляді державного бюджету. Дані про надходження та витрати за окремими регіонами доводяться до органів управління фінансами нижчого рівня, які визначають можливості по прямуванню ресурсів у визначених рамках в окремі сфери економіки та соціальної інфраструктури.

Касове обслуговування виконання державних бюджетів здійснюється державним казначейством та відповідними його регіональними підрозділами. Державне казначейство України здійснює контроль за цільовим використанням коштів у бюджеті, забезпечує здійснення розрахунків на основі використання системи платежів НБУ.

ТЕМА: Комунікації в страховій справі

1. Загальні засади здійснення комунікаційної діяльності

2. Структура комунікаційної системи

3. Склад підсистем в комунікаційній системі страхування

1. Загальні засади здійснення комунікаційної діяльності

Комунікаційна система страхування призначена для збору, зберігання, обробки та передачі інформації про клієнтів, зміни в оточуючому середовищі, що впливають на можливість здійснення страхових виплат контрагентів.

Страхування організації реалізує завдання по здійсненню розрахунків, пов’язаних з вірогідністю настання страхових випадків, обсягів страхових виплат. Крім того паралельно реалізуються функції розрахунку можливостей щодо вкладання акумульованих ресурсів та загальне планування прибутків і видатків.

Важливою складовою комунікаційних систем стахування є можливість здійснення постійного контролю в їх правовому полі та врахування їх в економічній діяльності.

Комунікаційні системи в страхуванні мають приблизну структуру і можуть відрізнятись в залежності від структури страхових компаній, що відрізняються розгалуженням в окремих територіальних рамках, можливістю спеціалізації, що відрізняється в різних страхових компаніях. Спільним для страхових компаній є поділ на підсистеми, що охоплюють окремі територіальні одиниці.

2. Структура комунікаційної системи

Функціональна складова комунікаційних систем страхової компанії, визначається обсягом операцій в рамках здійснення страхової діяльності. Функціональна складова має такі підсистеми:

· Планування- здійснюється через розробку перспективних та поточних планів надходжень та видатків за всіма видами страхування.

· Бухгалтерського обліку та звітності-в сфері обліку господарських операцій, здійснення аналізу та бухгалтерському обліку

· Статистичного обліку та звітності-забезпечує формування зведення статистичних звітів, що використовують для розробки перспективних даних та моделювання господарських процесів

· Правового забезпечення страхової діяльності-передбачає здійснення обліку, зберігання та пошуку правових та інформаційних документів за всіма видами діяльності страхових компаній. Комунікаційні зв’язки охоплюють процеси переведення до відповідальності договірної бази в залежності від зміни в правовому полі.

· Підсистема контролю за виконанням документів-щодо виконання тарифів і нормативів комунікаційних систем передбачення виконання дій при обчисленні та зміні тарифних ставок в залежності від зміни навколишнього середовища та ризику настання страхових випадків

· Підсистема керування кадрами і заробітними платами передбачає збір, обробку даних по наявному кадровому забезпеченні визначенних необхідних змін кадрів, оплаті праці. Передбачає розробку та удосконалення системи працівників та підвищення їх кваліфікаційного рівня.

· Ведення операцій за страховими угодами- в рамках підсистеми на основі отриманих даних формуються аналітичні розробки та розробляються рекомендації щодо ефективності управління страховою компанією.

· Підсистема контролю і аналізу діяльності

ТЕМА: Інформаційна діяльність комунікації в сфері міжнародної діяльності

1. Сутність міжнародних розрахунків

2. Міжнародні розрахункові системи

3. Особливості функціонування міжнародної розрахункової системи

1. Сутність міжнародних розрахунків

Міжнародні розрахунки системи забезпечують виконання операцій пов’язаних з оперативним пересиланням і зберіганням міжбанківських розрахункових документів. Одним з найбільш відомих систем є міжнародна система передачі банківських розрахунків SWIFT – система, яка забезпечує технічне супроводження розрахунків, які виконують комерційні банки різних країн.

2. Міжнародні розрахункові системи

Множина міжнародних розрахунків пов’язана із особливостями законодавчого поля різних країн, рівня розвитку інфраструктури національної банківської системи. Найбільш оптимізованою та нейтральною є міжнародна розрахункова система SWIFT. Виходячи з того, що всі системи обробки банківських операцій поділяються на 2 типи:

1. Пересилання повідомлень контрагентів

2. Виконання взаємних вимог та зобов’язань

Тобто SWIFT відноситься до 1 групи з причин лише виконання нею пересилань банківських розрахунків будь-якого типу. Формування, надсилання може здійснюватися тільки банками, які є абонентами системи.

Головною метою створення та функціонування системи SWIFT є надання користувачам цілодобового доступу до високошвидкісної мережі передачі банківської інформації за умови високого степеню контролю та захисту від не санкціонованого доступу.

Система SWIFT базується на виконанні єдиної умови, що забезпечує формування єдиних підходів до обробки інформації, її захисту і передачі.

Система SWIFT в процесі передачі повідомлень може залучати процеси, на які покладаються завдання розробки та передачі міжнародних банківських повідомлень.

4. Особливості функціонування міжнародної розрахункової системи

Система SWIFT є типовим прикладом використання пакетних підходів до забезпечення передачі інформації. Дані в системі передаються по мережі у вигляді структурованих повідомлень, кожне з яких призначене для виконання певної фінансової операції.

Для кожного під’єднаного вузла та банку система підтверджує приймання повідомлення та його обробку. Система SWIFT використовує єдині для всіх користувачів правила та поняття.

Існують розроблені стандартні типи повідомлень, що спрощує автоматичну обробку повідомлень та розуміння їх користувачем. Кожне повідомлення має визначену категорію та тип. Структура генерованих системою повідомлень визначаються 4 складовими, які дають можливість не тільки зрозуміти зміст, а у перевірити його якість.

ТЕМА: Документально-інформаційні комунікації у податковій сфері

Будь-яка держава з метою забезпечення своїх функцій повинна мати відповідні кошти, які крнцентруються в бюджеті.

Джерелами надходжень є:

· власні доходи держави, які вона отримує від виробничої ьа інших форм діяльності або у вигляді надходжень платежів за ресурси, які згідно чинного законодавства належать державі;

· податки, які спачують юридичні та фізичні особи зі своїх доходів.

Податкова система України складається із системи оподаткування і податкової служби. Система оподаткування – це комплекс чинних у державі законодавчо затверджених видів податків, платежів та розмір їх нарахування.

Податкова служба – сукупність державних органів, які організовують та контролюють надходження податків, податкових та окремих видів неподаткових платежів.

Податкова служва України включає:

· державну податкову адміністрацію;

· державну податкому міліцію.

Комунікаційна система податкової служби має розгалуджену систему та визначає взаємодію як структуру підрозділів так і великої кількості платників податків і державних органів.

Документально-інформаційна мережа охоплює обсях великої кількості звітності нормативно-законодавчих актів і документів згідно яких здійснюється сплата податків. До складу податкової служби входять такі підрозділи:

· роботи з платниками;

· податків та зборів;

· ведення баз даних;

· відділ комп’юторизації;

· аудиту;

· локальних мереж та електроних пошт;

· конрольно-ревізійних перевірок.

Визначені комунікаційні зв’язки визначаються обігом документів за напрямком діяльності служби. Особливістю комунікаційних систем податкової служби є створення і використання єдиного інформаційного фонду, що дає можливість уніфікувати показники та документально формалізувати опис даних.

Найбільш важливою складовою інформаційного забезпеченя податкової служби є інформаційна база. До якої входять: інформаційно-довідкові документи; вхідні та вихідні інформаційні повідомлення.

Перші містять інформацію про розміри ставок за кожним із видів податкових платежів, облікову ставку, додаткові відомості про податкову систему Укрїни в цілому, платників податків, банківські установи,в яких знаходяться розрахункові рахунки платників, державні рахунки та інше.

Одним із нійбільш важливих чинників ефективного функіонування податкової служби податкової служби є своєчасність надходження інформації.

Обмін інформацією в межах податкової системи за допомогою електроної пошти, основним джерелом надходження інформації є:

· платники;

· банківська установа;

· фінансові відділи районної державної адміністрації, крім того з державного комітету статистики України;

· митниця;

· відомства, які здійснюють видачу ліцензій на здійснення експортно-імпортних операцій та інших осовливих видів діяльності.

ТЕМА: Робота з документами, що містять комерційну таємницю

1. Сутніть комерційної таємниці

1. Особливості організаційної роботи з документами, що містять комерційну таємницю

1. Сутніть комерційної таємниці

Комерційна таємниця – це виробнича, науково-технічна, управлінська, фінансова та інша інформація, що використовується для досягнення комерційних цілей і яка вважається конфіденційною.

Сюди відносять: ідеї, винаходи, відкриття, технології, індивідуальні особливасті комерційної діяльності, які дають змугу успішно конкурувати.

Умовами піднесення інформації до комерційної таємниці є:

1. Реальна або потенціальна важливість комерційної інформ доступу до інформації на законних підставах.

2. Відсутність вільного доступу до інформації на законних підставах.

3. Вжиття заходів до власника інформації для її охорони та збереження конфіденційності.

Для забезпечення зберігання конфіденційнрї інформації комерційного підприємства необхідно виконати обов’язкові умови:

· визначити інформацію, що становить комерційну інформацію;

· забезпечити порядок її захисту.

Виконання цих умов дає можливість підприємству формувати законні підстави до притягнення працівників до відповідності щодо розголошення інформації, що містить комерційну таємницю. Ця інформація поділяється на:

· науково-технічну, технологічну;

· ділову.

До науково-технічної інформації належать методи та способи виробництва, технологій здійснення виробничого процесу, напрями модернізації технологічних процесів тощо.

До ділової інформації належать відомості про розмір прибутків, собівартість випущеної продуктості, плани та обсяги реалізації обсягів робіт та послуг, відомості про фінансові аспекти діяльності підприємства.

Плани рекламної діяльності, списки торгівельних та інших клієнтів посередників, конкурентів, відомості про їх фінансове становище і умови чинних контрактів, договорів, контрактів та угод, що готуються до викладання, тощо.

ТЕМА: Документальне супроводження договірних відносин

1. Сутність договору, види договорів.

2. Договори з господарської діяльності.

Договір – це документ, в якому фіксується між сторонами про взаємодію або взаємні зобов’язання. Сторонами договорів можуть бути фізичні особи, працівники підприємства, організації, установи, фірми. Договори укладаються з урахуванням інтересів сторін та у відповідності з чинним законодавством. Як правило проект договору готує сторона ініціатор, контрагент погоджується з інформацією договору, або готує альтернативний проект договору.

З огляду на те що договір – це нормативний документ, при його формуванні слід уникати двохзначних формулювань та нечітких визначень. Підготовлений та належним чином сформований договір підписується. При підписанні кожна сторона повинна обов’язково перевірити повно важність контрагента стосовно підписання договору.

Договори поділяються на:

- з господарської діяльності підприємств;

- трудові договори.

Договори з господарської діяльності – це службові договори, в яких фіксуються угоди між сторонами про встановлення ділових відносин пов’язаних з господарською діяльністю та які регулюють ці відносини.

Такі договори між підприємствами належать до найважливіших засобів, між виробничих зв’язків. Договори з господарської діяльності поділяються на:

- договори на постачання;

- про закупівлю;

- про оренду;

- про розрахунково-касове обслуговування;

- про купівлю-продаж;

- про спільну діяльність;

- кредитні договори;

- договори з приводу майнової діяльності.

Договори з господарської діяльності укладаються на загальних бланках або чистих документах. У випадку якщо договір розміщений на кількох сторінках то їх нумерують, а кількість сторінок зазначають в тексті документа.

Реквізити:

- визначення назви виду документа;

- дата підписання;

- місце складання або видання;

- зазначення заголовку до тексту;

- текст. Текст поділяється на:

· вступна частина – зава сторін між якими укладається договір; посади; ПІП осіб, які підписують договір; в разі потреби наводяться посилання на документа, які засвідчує повноваження особи, що підписують.

· основна частина – пункти: предмет договору, обов’язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність, порядок розірвання договору, «форс мажор», загальна сума договору, термін дії договору, інші умови договору.

- визначення наявності додатків в разі потреби;

- печатка.

Обов’язковою складовою договору є: пункт в якому зазначається юридичні адреси та підписи сторін.

У деяких договорах зокрема тих які стосуються оренди житлових приміщень, матеріальної відповідальності всіх вище перерахованих пунктів може не бути. Зазначення учасників або третіх осіб, що згадуються в договорі здійснюється з Великої букви.

Самостійно: трудові договори, передумови їх укладання, правила оформлення, умови зміни.

ТЕМА: Електронний бізнес.

1. Теоретичні основи здійснення електронного бізнесу.

2. Модель електронного бізнесу.

3. Перспективи електронного бізнесу.

Електронний бізнес – це підприємницька діяльність, що базується на використанні інформаційних ресурсів глобальних мереж з метою отримання прибутку і досягнення соціального ефекту. Основною складовою електронного бізнесу є електронна комерція. Електронна комерція – це бізнес процеси, що здійснюються між процесами за допомогою інформації комунікаційних технологій забезпечення досягнення економічних та фінансових цілей та сприяють зниженню витрат.

Комунікацією серед електронної інформації має бути будь-яка комплексна мережа. Суб’єктами електронної комерції виступають юридичні та фізичні особи, урядові організації.

На сьогоднішній день в системі електронного бізнесу є здійснення маркетингових досліджень технології прийняття рішень, електронних банківських технологій. Національним банком України визначаються засоби, що дають можливість здійснювати операції пов’язані з управлінням рахунками. До них відносять: засоби прийому, обробки, передачі та захисту інформації, про рух коштів. Прикладом такої діяльності є здійснення електронного банкінгу.

Елементи електронного обслуговування платіжних карток.

Склад та обсяг відомостей,що становлять комерційну таємницю підприємства,порядок збереження та доступу до комерційної інформації, а також правила й використання призначає керівник. Органи державної влади і місцевого самоврядування мають права втручатися у визначення та збереження комерційної таємниці,крім випадків передбачених чинним законодавством.

Основною метою захисту конфіденційної інформації є запобігання її розголошення та заволодіння нею конкурентами.

Захист комерційної таємниці полягає у здійсненні наступних заходів:

· Забезпечення обліку та збереження документів, що містять комерційну таємницю.

· Використання організаційно-технічних та інших засобів захисту конфіденційної інформації.

· Обмеження доступу до носіїв конфіденційної інформації.

· Встановлення правил віднесення інформації до комерційної таємниці.

· Розроблення інструкцій щодо дотримання режиму конфіденційності та використання їх особами що мають доступ до конфіденційності інформації.

· Здійснення контролю за дотриманням встановленого режиму охорони комерційних таємниць.

Для обмеження доступу,керівником формується наказ про введення терміну відомостей, що містять конфіденційну інформацію. Визначення положення осіб, що мають доступ, правила роботи, що містять гриф комерційної таємниці.

Відповідальні працівники під розписку знайомляться з документом та додатком.

Особливість діловодства є обов’язок призначення посадової особи,що відповідає за облік використання і зберігання такої інформації, при чому гриф конфіденційності на відміну від грифу таємності засвоює право власності на інформацію, що має підприємство.

У випадку якщо інформація, що становить комерційну таємницю,міститься в документі, що належать підприємствам партнерам то про нерозголошення її повинно бути зазначено у тексті договору між цими підприємствами.

Якщо на документі не проставлено гриф «обмеження доступу» і у тексті не має вказівок на конфіденційність то це означає,що автор,та особи які підписали документ передбачили всі можливі наслідки вільної роботи з ними. Виготовлення документів з грифами «комерційна таємниця» або «таємно» здійснюється централізовано в спеціально відведених приміщеннях,куди не мають доступу сторонні особи. Віддруковані та підписані документи передають для реєстрації посадовій особі, яка відповідає за їх облік,чернетки та варіанти документів знищуються із засвідченням факту знищення записом на копії вихідного документа. Усі документи,що містять конфіденційність інформації,реєструють окремо від інших документів в журналі реєстрації документів з грифом. Вони надходять і їх отримує відповідальна особа, яка обов’язково перевіряє кореспонденцію на цілісність. За відсутності якогось документа складається акт у двох примірниках один з яких відправляють адресантові.

Документу з грифом «Обмеження доступу» формують в окрему справу,на обкладинці в правому верхньому куті позначку «комерційна таємниця» на звороті обкладинка і список працівників,які мають право користуватися документами,внесеними до даної справи,зберігають у сейфі,який опечатується посадовою особою,що відповідає за їх зберігання. Доступ до сейфа іншим працівникам заборонений. Рух документів з грифом номеру документа фіксують у журналі обліку видачі документів.

Документи, що мають такий гриф видають та приймають під розписку. Забороняється:

- вилучати зі справи або переносити в іншу справу такі документи без дозволу керівника та позначок у журналі реєстрації документа у журналі.

- виносити з приміщення без дозволу керівника.

- розмножувати без дозволу.

Усі справи доступ до яких обмежений обов’язково вносять до номенклатури справ підприємства. По закінченні календарного року працівникам признається комісія що зобов’язана:

- перевірити наявність всіх документів

- добрати для зберігання в архіві

- визначити документи для знищення у випадок звільнення працівника, який відповідає за роботу з документами з грифом обмеження доступу проводиться перевірка документів, які числяться за цим працівником та передають їх новопризначеному працівнику.

Акт здачі цих документів затверджує керівник підприємства.

Передаючи справи до архіву складають загальний опис документів що мають гриф обмеження доступу. В приміщення архіву в опечатаних скриньках несанкціонований доступ заборонений.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: