Главная

Популярная публикация

Научная публикация

Случайная публикация

Обратная связь

ТОР 5 статей:

Методические подходы к анализу финансового состояния предприятия

Проблема периодизации русской литературы ХХ века. Краткая характеристика второй половины ХХ века

Ценовые и неценовые факторы

Характеристика шлифовальных кругов и ее маркировка

Служебные части речи. Предлог. Союз. Частицы

КАТЕГОРИИ:






Загальні поняття внутрішньобанківських операцій.




Зміст лекції

До внутрішньобанківських операцій відносять операції з обліку товарно-матеріальних цінностей, малоцінних швидкозношуваних предметів, обліку витрат на утримання персоналу; обліку нарахуваннь і сплати податків та обов’язкових платежів, обліку дебіторської та кредиторської заборгованості за господарськими опе­раціями банку, за розрахунками з працівниками банку, облік капіталу банку, інших господарських операцій.

Запаси товарно-матеріальних цінностей відображаються в бух­галтерському обліку за їх первісною вартістю.

При організації обліку розрахунків за податками та обов’яз­ковими платежами враховуються вимоги чинного законодавства, інших нормативних актів Національного банку України та внутрішніх положень банку щодо порядку обчислення і сплати податків та обов’язкових платежів до бюджету та позабюджетних фондів.

Організація обліку дебіторсько-кредиторської заборгованості за господарською діяльністю банку здійснюється відповідно до внутрішніх вимог банку в розрізі таких видів заборгованості: з придбання господарських матеріалів, іноземної валюти та банківських металів за власний рахунок, за послуги банку, за розрахунками за цінними паперами для банку та іншої заборгованості.

Облік дебіторсько-кредиторської заборгованості за розрахунками з працівниками банку організовується кожною установою банку, виходячи з внутрішніх вимог банку, а саме: облік може вестися в розрізі сум заборгованості працівникам (працівниками) банку на відрядження в межах України і за межами України, на господарські витрати, сум нарахувань працівникам банку за заробітною платою, сум утримань з працівників банку на користь третіх осіб, сум нестач та інших нарахувань на працівників банку та в розрізі сум іншої заборгованості.

Організація обліку за сумнівною дебіторською заборгованістю за господарськими операціями банку, щодо якої існує сумнів повернення, здійснюється в розрізі видів заборгованості та контрагентів (дебіторів) банку. При цьому на суму сумнівної дебіторської заборгованості за господарськими операціями, щодо якої існує ризик неповернення, банком формуються резерви на можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю. Резерви обліковуються за відповідними аналітичними рахунками балансових рахунків, які можуть відкриватися за групами ризику та за видами сумнівної дебіторської заборгованості згідно з внутрішніми вимогами банку.

Організація обліку капіталу банку здійснюється відповідно до нормативних актів Національного банку України та з урахуванням внутрішніх вимог банку на рахунках 5-го класу Плану рахунків комерційних банків.

Капітал — це різниця між загальними сумами активів та зобов’язань комерційного банку. При обчисленні нормативів загальна сума капіталу складається з суми основного капіталу (капітал 1-го рівня) за мінусом суми недосформованих резервів за активними операціями банків, додаткового капіталу (капітал 2-го рівня), субординованого капіталу (капітал 3-го рівня), за мінусом відвернень з урахуванням розміру основних засобів.

Основний капітал банку складається із фактично сплаченого зареєстрованого статутного капіталу, дивідендів, які спрямовані на збільшення статутного капіталу, емісійних різниць, резервних фондів, прибутків минулих років, збитків поточного року.

Додатковий капітал включає загальні резерви банку, результати переоцінки основних засобів і нематеріальних активів, поточні доходи.

До субординованого капіталу включаються кошти, залучені як в національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу на підставі угоди на строк не менше п’яти років зі щорічним зменшенням розміру цих коштів на 20% від їх первинного розміру протягом п’яти останніх років угоди. При організації обліку субординованого боргу необхідно врахувати, що капіталізація процентів за ним не допускається і процентна ставка не може перевищувати розміру ставки рефінансування, яка встановлена Національним банком України.

Балансові рахунки, за якими здійснюється облік капіталу банку, можуть кореспондувати тільки між собою. Лише у разі сплати дивідендів та внесків від акціонерів або збільшення капіталу банку шляхом переоцінки активів рахунки кореспондують з дебіторами і кредиторами та рахунками готівкових коштів.

Організація обліку статутного капіталу банку здійснюється з моменту реєстрації банку і припиняється в день вибуття банку з реєстру Національного банку України.

Не можуть бути використані для формування статутного капіталу бюджетні кошти, кошти, отримані в кредит, та засоби, отри­мані під заставу.

При внесенні коштів акціонерів в іноземній валюті перерахунок у гривню здійснюється на час внеску коштів до статутного капіталу банку. Подальше коригування суми в разі зміни валютного курсу не проводиться.

Майно, яке надається засновниками в рахунок їх внесків до статутного капіталу, повинно бути оцінене за домовленістю зі співвласниками банку при наданні необхідних документів, що засвідчують вартість майна (вартість може бути визначена за взаєм­ним погодженням сторін або розрахована експертно).

Вартість об’єктів інтелектуальної власності та інших нематеріальних активів береться на облік за домовленістю між власниками банку та суб’єктами права власності.

Облік загальних резервів, створених за рішенням акціонерів під різні ризики, здійснюється за балансовим рахунком № 5020 «Загальні резерви» та резервних фондів банку, які створюються згідно із законодавством — за балансовим рахунком № 5021 «Резервні фонди».

Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не меншим 5% від прибутку банку до досягнення ним 25% розміру регулятивного капіталу банку.

Результат поточного року формується за рахунок чистого при­бутку, який визначається як різниця між доходами і видатками, що визнаються за правилами фінансового обліку, і відображається в обліку в останній робочий день звітного року за балансовим рахунком № 5040 «Прибуток чи збиток, що очікує затвердження» до розподілу прибутку за рішенням зборів акціонерів.

Організація обліку результатів переоцінки основних засобів та нематеріальних активів здійснюється за балансовими рахунками 51 розділу «Результати переоцінки» Плану рахунків.

Організація контролю внутрішньобанківських операцій забезпечується сукупністю процедур щодо дотримання нормативних актів чинного законодавства, Національного банку України та внутрішніх положень банку при здійсненні таких операцій.

Організація обліку усіх доходів і витрат банку здійснюється за рахунками 6-го і 7-го класів, незалежно від порядку їх оподаткування.

Організація обліку валових доходів і валових витрат належить до управлінської звітності і здіснюється кожним банком за самостійно обраною системою як позасистемно, так і за рахунками 8-го класу «Управлінський облік». Дані 8-го класу не враховуються у фінансових звітах банку. Деталізація рахунків, які відкри­ваються на 8-му класі, визначається кожним банком самостійно.

Доходи, які отримуються в результаті здійснення внутрішньобанківських операцій, відносяться до небанківських операційних доходів.

Витрати, пов’язані із забезпеченням діяльності банку, відносяться до адміністративних витрат. До них належать: витрати на утримання персоналу (заробітна плата, премії, інші виплати); сплата податків та інших обов’язкових платежів, інші експлуатаційні витрати.

Інші небанківські операційні доходи (витрати) виникають у процесі здійснення небанківських операцій, але забезпечують банківську діяльність і є складовою цієї діяльності.

До них належать доходи від продажу окремих небанківських послуг (аудиторські послуги, підтримка програмного забезпечення, консультації нефінансового характеру тощо), доходи від оренд­них операцій та ін.

Аналітичний облік організовується банком за видами дохо­дів і витрат, необхідних для проведення аналізу та порівняль­ної характеристики проведених адміністративних доходів (вит­рат) банку.

Так, аналітичний облік витрат на оплату основної і додаткової заробітної плати може організовуватися за такими видами:

· заробітна плата за відпрацьований час;

· оплата щорічних відпусток;

· премія за виробничі показники;

· заробітна плата працівникам за час їх навчання на курсах підвищення кваліфікації;

· доплата різниці в посадових окладах при заміщенні;

· оплата понаднормового часу охоронникам;

· доплата водіям за класність;

· заробітна плата за роботу у вихідні, святкові (неробочі) дні та надурочно.

Інші витрати на утримання персоналу можуть бути класифіковані так:

¾ винагорода за підсумками роботи за рік;

¾ винагорода за вислугу років;

¾ вихідна допомога при скороченні штату;

¾ компенсація за ушкодження здоров’я, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків;

¾ витрати на оплату лікарняних листків у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

Аналітичний облік за господарськими та іншими експлуатаційними витратами можна класифікувати так:

n канцелярські витрати;

n витрати на придбання малоцінних та швидкозношуваних предметів;

n витрати на папір;

n витрати на паливно-мастильні матеріали;

n витрати на стоянку, паркування автотранспорту;

n витрати на охорону транспортних засобів;

n витрати на пожежну охорону;

n інші витрати.

Облік витрат за внутрішньобанківськими операціями організовується за такими групами балансових рахунків:

№ 740 «Витрати на утримання персоналу»;

№ 741 «Сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток»;

№ 742 «Витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів»;

№ 743 «Інші експлуатаційні та господарські витрати»;

№ 744 «Витрати на телекомунікаційні витрати;

№ 745 «Супутні небанківські операційні витрати»;

№ 748 «Інші небанківські операційні витрати за операціями з філіями та іншими установами банку»;

№ 749 «Інші небанківські операційні витрати».

Облік капіталу банку здійснюється за рахунками 5-го класу Плану рахунків.

Зареєстрований статутний капітал банку обліковується за такими балансовими рахунками групи 500 «Статутний капітал банку»:

№ 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку»;

№ 5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку».

На загальну суму зареєстрованого статутного капіталу банк випускає акції, стає їх емітентом і зобов’язується виконати обов’язки, що виникають з умов їх випуску.

Аналітичний облік за випущеними акціями здійснюється за видами акцій.

Суми несплаченої частини збільшення статутного капіталу обліковуються за балансовим рахунком № 5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку».

Внески акціонерів за незареєстрованим статутним фондом обліковуються за балансовим рахунком № 3630 «Внески за незареєстрованим статутним фондом».

Відображення операцій у бухгалтерському обліку за рахунками групи 500 «Статутний капітал банку» здійснюється тільки на балансі головного банку (юридичної особи) в розрізі філій та представництв. Порядок проведення розрахунків філіями одного банку щодо передання коштів статутного капіталу розробляється банком самостійно.

За різних обставин може виникати необхідність викупу акцій банку, що перебувають в обігу та належать акціонерам банку.

Облік власних акцій, викуплених в акціонерів для подальшого перепродажу або анулювання в установленому порядку, здійснюється за балансовим рахунком № 5002 «Власні акції, які придбані в акціонерів» за видами акцій.

У разі продажу акцій інвестору за ціною, вищою від номінальної вартості, емісійна різниця між ціною розміщення акцій та їх номінальною вартістю враховується за балансовим рахунком № 5010 «Емісійні різниці» в розрізі привілейованих та простих акцій.

На дату оголошення Загальними зборами акціонерів або Радою банку дивідендів здійснюється нарахування дивідендів:

· на рахунок № 3631 «Кредиторська заборгованість перед акціо­нерами банку за дивідендами», у разі сплати дивідендів акціонерам;

· на рахунок № 5003 «Дивіденди, які направлені на збільшення статутного капіталу», у разі прийняття рішення про капіталізацію дивідендів.

Облік результатів переоцінки здійснюється за такими балансовими рахунками розділу 51 «Результати переоцінки»:

¨ № 5100 «Результати переоцінки основних засобів»;

¨ № 5101 «Результати переоцінки нематеріальних активів».

Згідно з «Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів комерційних банків України», затвердженою постановою НБУ від 11.12.2000 р. № 475 банки здій­снюють переоцінювання основних засобів та нематеріальних акти­вів за справедливою вартістю на дату складання балансу, щодо яких є активний ринок.

Якщо балансова вартість активу в результаті переоцінки збільшується, то сума збільшення відображається як зростання додаткового капіталу, і навпаки, уцінка основних засобів здійснюється за рахунок дооцінки за цим об’єктом, а при недостатності суми дооцінки — за рахунок витрат банку за рахунком № 7499 «Інші небанківські операційні витрати» окремий аналітичний рахунок «Переоцінка основних засобів».

З метою правильного відображення в обліку результатів до-
оцінки (уцінки) об’єктів основних засобів та нематеріальних активів банки мають накопичувати інформацію щодо раніше здійснених дооцінок (уцінок) за цим об’єктом.

 

2. Облік особового складу працівників, первинного обліку робочого часу, планування робіт із обліку праці та її оплати.

 

Для забезпечення функціонування банку в кожній його установі розробляється штатний розклад працівників та схема посадових окладів, яка передбачає встановлення за кожною посадою нижньої та верхньої межі (вилки) посадового окладу. Залежно від категорії працівників застосовуються різні підходи до визначення розмірів посадових окладів. Конкретний розмір посадового окладу працівника залежить від його кваліфікаційно-професійного досвіду, складності виконуваних ним робіт та функцій, рівня відповідальності та фінансових можливостей банку. Для операційно-касових працівників, які можуть бути переведені на відрядну форму оплати праці, посадові оклади встановлюються на рівні законодавчо визначеної мінімальної заробітної плати.

Відрядна форма оплати праці вводиться з метою підвищення ефективності та продуктивності праці операційно-касових пра­цівників, підвищення їх заінтересованості в результатах праці, творчої активності, розширення переліку банківських послуг та поліпшення якості обслуговування клієнтів.

Вона грунтується на наявності прямої залежності між розмірами заробітної плати працівника та обсягами виконаних ним робіт, оцінених за кількістю здійснених ним умовних операцій відповідно до внутрішнього положення про порядок обліку кіль­кості операцій.






Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском:

vikidalka.ru - 2015-2024 год. Все права принадлежат их авторам! Нарушение авторских прав | Нарушение персональных данных