Особливості групової роботи з підлітками

РОЗДІЛ 3. ПСИХОКОРЕКЦІЙНА РОБОТА В ОКРЕМИХ ВІКОВИХ ПЕРІОДАХ.

Тема 4. Особливості психокорекційної роботи з підлітками та старшокласниками.

Основні психологічні проблеми підліткового віку. Причини важковиховуваності

Психолого-педагогічні підходи у психокорекції підлітків з різними акцентуаціями характеру.

Корекція відхилень поведінки у підлітків.

Особливості групової роботи з підлітками

· Тренінг для підлітків„Як уникнути тиску з боку однолітків. Асертивна поведінка”

· Психологічна допомога старшокласникам у виборі майбутньої професії та розвитку часової перспективи.

Проблема важких підлітків -одна з центральних психолого-педагогічних проблем. Зростання підліткової злочинності збільшується темпами, що помітно випереджають темпи зростання правопорушень в інших вікових групах. 70% злочинів скоюється особами до 30 років.

Оцінка будь-якої поведінки завжди передбачає її порівняння з якоюсь нормою, проблемну поведінку часто називають девіантною.

Девіантна поведінка – це система вчинків чи окремі вчинки, що протирічать прийнятим в суспільстві правовим чи моральним нормам.

Девіантна поведінка ділиться на дві великі категорії.

По-перше – це поведінка, відхилена від норм психічного здоров’я, при наявності вираженої чи невираженої психопатології.

По-друге – це антисоціальна поведінка, що порушує якісь соціальні і культурні норми, особливо правові. Коли такі вчинки порівняно незначні, їх називають правопорушеннями, а коли серйозні і караються – злочинами. Відповідно говорять про делінквентну (протиправну) і кримінальну (злочинну поведінку.

Існує три групи факторів, які можуть спричинити виникнення девіантної поведінки:

- біологічні,

- психологічні,

- соціальні

Біологічні– статеве дозрівання, яке пов’язане з нестійкістю різних фізіологічних систем, незбалансованістю нервової і гуморальної систем

- в підлітковому віці найчастіше проявляються різні психічні захворювання;

мінімальні мозкові дисфункції, тобто незначні порушення нормального процесу дозрівання мозкових структур. Такі порушення можуть виникнути внаслідок родових травм, впливу інфекцій, токсичних речовин, радіоактивного опромінення як до народження дитини, так і після народження. В дітей з ММД підвищена рухливість, вони гіперактивні, неспокійні, не можуть довго утримувати увагу, концентрувати її на чомусь одному, навіть дуже важливому. Це поєднується із зниженою розумовою працездатністю, що, як правило, проявляється з початком навчання в школі. Такі діти, при всьому бажанні добре вчитися, не можуть сконцентруватися, вони неуважні, швидко втомлюються на уроці і починають пустувати, смішити інших учнів, іноді проявляють дратівливість, агресивність, плаксивість, чи стають млявими. Апатичними. При сприятливих умовах розвитку, соціальному поблажливому режимі розумових навантажень, доброзичливому ставленні вчителів, правильному вихованні в школі і вдома ММД компенсується і не приводить до негативних наслідків. В протилежному випадку можлива соціальна дезадаптація дитини, що в свою чергу є грунтом для виникнення потреби в зміні свого психічного стану

– від 20-90% дітей з ММД, що скоїли правопорушення;

28-84%скоїли правопорушення внаслідок дисгармонійного протікання статевого дозрівання.

Ретардація– затримка темпу статевого дозрівання в асоціальних підлітків трапляється в 3-4 рази частіше, ніж в усій популяції. Характеризується затримкою росту, дитячою пропорцією тіла, вторинні статеві ознаки відсутні,

Дівчата – істероїдність, підвищена сексуальність,

Хлопці – розгальмованість потягів, втечі з дому, агресія, алкоголізація.

Психологічні фактори:

1. Акцентуації характеру (нестійка, гіпертимна, істероїдна, епілептоїдна, інколи – лабільна (в умовах емоційного відштовхування)

2. Низький рівень особистісної зрілості (підвищена навіюваність, слабкий контроль вітальних потреб, слабке прогнозування власної поведінки, підлітки слабо вірять в свої сили і хороше ставлення до них).

3. Нестійка самооцінка – залежить від настрою, оточення, від гостроти і складності ситуації. У важких підлітків самооцінка має тенденцію до завищеності, що говорить про низьку критичність.

Неадекватний рівень домагань,наприклад усфері спілкуваннявисокий рівень домагань призводить до

- конфліктності,

- несформованості моральних норм,

- однобокості емоційної сфери,

В сфері навчання – занижена самооцінка призводить до реакції відходу (уникнення складних ситуацій, пасивне очікування), як було сказано раніше, - порушення психічних процесів, швидка виснажливість.

Соціальні фактори– негативні впливи, виховання в сім’ї.

92% випадків суїциду були пов’язані з проблемами в сім’ї.

Вплив сімейного середовища:

- фіксація шляхом наслідування,

- закріплення реакцій негативізму (реакція на складну ситуацію),

- пряме культивування, підкріплення з боку оточуючих психопатичних реакцій (напр., одна дитина – психастенічний тип розвитку, інфантилізм,

приниження – епілептоїдізація – емоційна тупість. Жорстокість,

гіперопіка – зниження вольових якостей,

синдром дитячого пригнічення (б’ють дитину) – дитяча жорстокість.

Отже, існують різні макросоціальні і мікросоціальні умови виникнення важковиховуваності підлітків: психфізичні детермінанти, психопатії, акцентуації характеру, мозкові дисфункції і органічні ураження мозку, але ні один із факторів не є вирішальним. Більш важливу роль грає те, як перетворюються ці фактори в психіці підлітка, як сприймаються ним різні життєві події і обставини. Грає роль слабкий розвиток самоконтролю, самодисципліни; низька стійкість до несприятливих впливів, невміння долати труднощі; емоційна нестійкість, схильність неадекватно реагувати на фрустраційну ситуацію, невміння знайти продуктивний вихід з конфлікту.№ п/п Акцентуація характеру, її прояви

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: