Класичний або науковий спосіб визначення слів і термінів.

Наукове визначення повинне складатися з двох частин: обумовленої і визначальної. Ліворуч пишеться обумовлене поняття, наприклад «квадрат», а праворуч — визначальне поняття, пояснення — «прямокутник з рівними сторонами». Визначальне поняття теж звичайне складається з двох частин — синоніма (до якого класу належить, загального поняття, дуже близького за змістом обумовленому поняттю) і уточнюючий цей синонім поняття (указуються відмітні ознаки цього об'єкта від інших об'єктів цього ж класу). У нашому випадку синонім — це «прямокутник», а його уточнення — «з рівними сторонами».

Дітям (і дорослим) буває важко підібрати синонім, і вони дають визначення без синоніма. «Хомут — це те, що надягають на шию коня».

Формулювання визначень — це прекрасний спосіб змусити дитину думати. Спочатку визначення будуть довгими, неточними, це природно. Навчайте дітей робити перевірку правильності даного визначення. Перевіркою на повноту зробленого визначення є значеннєва взаємозамінність правої і лівої частин. Поміняйте місцями обумовлене і визначальне поняття.

Визначення: «Сонце — це розпечена плазменна куля» і «Сонце — це зірка-карлик» не витримують такої перевірки. Розпеченою плазменною кулею може бути і кульова блискавка, а зірок-карликів у Всесвіті безліч, потрібно або перемінити визначальне слово, або уточнити (звузити) його значення. Формулювання «Сонце -основне джерело енергії на Землі» — витримують перевірку. Обсяг обумовленого і визначального виражень повинні бути порівнянні. Наприклад, у визначенні «Парфуми — це рідина з запахом» порушений принцип сумарності. Під це визначення підпадають оцет, ацетон, пиво. Треба обмежити й уточнити обсяг визначального слова. «Парфуми — це парфумерна рідина з приємним запахом, призначена для ароматизації й освіження». А визначення: «Парфуми — це рідина з запахом бузку», занадто «вузьке».

У строгій науці заборонене «порочне коло», коли визначення дається через саме себе. Наприклад: «Необережний злочин —цей злочин, зроблений по необережності», «Життя є життя», «Солдат завжди солдат», «Пушкін є Пушкін». Хоча нам зрозуміло, про що мова йде.

Визначення повинне бути зрозуміло тому, для кого воно призначено. У визначальній частині повинні використовуватися тільки такі слова, що зрозумілі людині, для якої це визначення дається. Інакше губиться зміст визначення.

Наприклад, визначення «Сила — величина векторна», може бути не всім зрозуміло, а життєве визначення «Сила — це здатність живих істот напругою м'язів робити роботу» зрозуміло практично усім, хоча і не є зовсім конкретним.

Визначення повинні бути по можливості повними, точними і бажано короткими. Довгі визначення, як правило, важко розуміються. Але є складні поняття, що неможливо визначити коротко. Жодне визначення не може бути зовсім повним, тому що кожен предмет має безліч властивостей, може виконувати безліч функцій.

Наприклад, дуже важко дати повне визначення поняттю «людина». Франсуа Рабле, автор безсмертного роману «Гарган-тюа і Пантагрюэль», дав знамените визначення людини — «Тварина, що сміється».

Письменник Ж. Кардан дав досить образливе (на жаль!) визначення людини — як істоти, здатної до обману, що постійно обманює себе й інших. Відомо і таке визначення людини: «Єдина на Землі істота, що руйнує світ».

Платон дав таке визначення: «Людина — це двонога неопірена істота». Тому що дійсно, тільки люди і птахи — двоногі істоти, але люди ще і не мають пір’я. Диоген обскубав курча і кинув його до ніг Платона зі словами: «От тобі твоя людина!» Тоді Платон зробив додаток до свого визначення «...з м'якою мочкою вуха».

С. И. Ожегов дає таке визначення: «Людина — це жива істота, що володіє даром мислення і мови, здатна створювати знаряддя праці і користуватися ними». Це істотно більш точне визначення, але теж не повне.

Предмети можна визначити:

• без слів: вигуками, що виражають почуття, що викликає даний об'єкт, мімікою, жестами, пантомімою (мімікою і жестами);

• сполученням декількох способів використання в одному визначенні.

Наприклад, КНОПКА — тонкий короткий цвяшок із широким плоским капелюшком для закріплення паперу або тканини. (Отут і порівняння, і вказівка функції.)

Ігри для розвитку уміння давати визначення

Перша умова — дитина сама повинна вміти давати визначення або знати способи і хотіти ними опанувати, нехай разом з дітьми.

Гра 1

Покажіть дітям який-небудь предмет і скажіть: «Ви прибули на маленький острів у Тихому океані. Жителі острова не знають змісту цього слова. Поясніть цим людям, що це таке».

А можна просто попросити дітей дати визначення всіма зазначеними способами якихось слів, понять або процесів.

— Що таке гарбуз, труба, телевізор, ножиці, електрика...

— Хто такі бронтозавр, жираф, кролик...

Відповіді треба записати або запам'ятати, потім розкрити Тлумачний словник української мови і прочитати дані там визначення цих слів. Розберіться, у чому помилка дитини, але не будьте надтовимогливі до дітей за їхні визначення.

Ви зробите дитині безцінний подарунок на все життя, якщо навчите її користуватися словниками і довідниками.

На найближчій до робочого столу дитини книжковій полиці, так, щоб дитина могла дістати до неї не встаючи, повинні лежати як мінімум два словники: орфографічний і тлумачний. А ще краще, якщо там будуть стояти: Великий енциклопедичний словник і Дитяча енциклопедія.

Не випадково говорять: «Словники знають усі».

Хвалите дітей за те, що вони самі зауважують і не «проходять мимо» незнайомих слів і риються в словниках.

Гра 2 Якщо функція першої гри — давати визначення, то зворотна функція — загадувати загадки.

Берете тлумачний словник, просите дитини назвати яку-небудь сторінку і рядок, читаєте тільки визначення і запитуєте: «Що це таке?» Загадка готова.

Можна попросити дитини зашифрувати свою загадку цифрами. Наприклад, «416-2-10». На 416-й сторінці, у 2-й стовпчикові, на 10-й зверху рядкові дається визначення: «Частина суші, оточений водою». Що це таке?

Можна, звичайно, і просто дати визначення, але тоді пропаде аромат гри, невідомість. Якщо вибір слова по шифровці виявиться невдалим, візьміть найближче, більш удале визначення.

Буде чудово, якщо ці дві ігри стануть одними з улюблених. Поясніть, що ці ігри збільшують словниковий запас, вчать правильно користуватися словами і давати точні визначення. Скажіть дітям, що культуру людини можна визначити по кількості різних слів, що він використовує. Звичайно це кілька тисяч, але є люди, що використовують за день усього кілька сотень різних слів.

Гра З На столі розкладають багато картинок із зображенням тварин, рослин або неживих предметів, добре відомих дітям, «сорочкою» нагору. Дитина навмання вибирає картинку, розглядає її і дає визначення будь-яким способом, наприклад, перелічуючи ознаки (ніс до землі, товстенні ноги...) або всіма способами, що він засвоїв.

Перерахування ознак можна починати з зовнішніх відмітних — форма, величина, колір, потім — вага, запах, матеріал і, нарешті, — застосування і призначення. Ознаки перелічують доти, поки інші діти не вгадають об'єкт.

Як переконатися в тому, що дитина зрозуміла значення слова?

— Попросити дати визначення.

— Попросити скласти пропозиція з цим словом.

— Попросити повторити визначення через кілька днів.

На закінчення питання: чому виявилося так багато способів давати визначення?

Згадаєте найважливіший закон формальної логіки — закон тотожності. Цей закон порушується частіше інших. Якщо не розумієш значення слів, то не зрозумієш і зміст інформації.

А тепер потренуємося.

Визначите, які зроблені помилки в наступних визначеннях, які правила порушені?

— Кочівник — людина, що веде кочовий спосіб життя.

— Куля — частина простору, обмежена сферою.

— Чотирикутник — геометрична фігура, що має чотири сторони. (Не зазначено, плоска це фігура або просторова.)

— Настання — це кращий спосіб оборони.

— Архітектура — це застигла музика.

— Медицина — це наука, що вивчає людські хвороби. (Чому тільки людські?)

— Крапка — це лінія, у якої відірвали ліву і праву частини.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: