Система життєвих стратегій Раменського-Грайма

Не менш важлива, а в деяких аспектах і значно змістовнішою класифікацією є виділення трьох життєвих стратегій. Ця система не стала такою прийнятою в екології як попередня, але її популярність зростає з кожним роком.

Проблема життєвих, чи як їх інколи називають, еколого-ценотичних стратегій вже давно привертала увагу фахівців-фітоценологів. Так, ще у 1938 р. Л.Г. Раменський (1938) запропонував розрізняти три основні типи рослин, названі ним віолентами, патієнтами і експлерентами. У 1979 р. Філіп Грайм незалежно від Раменського запропонував поділ видів на сompetitor (конкурентів), stress-tolerant (стійких) та ruderalis (види порушених екосистем).

Віоленти (від латинського violentia - схильність до насилля, або си-ловики) - це види, що часто визначають загальний вигляд і характер угруповання, вони здатні пригнічувати конкурентів за рахунок більш інтенсивного росту і більш, повного використання території. У рослин-віолентів потужна коренева система і добре розвинена надземна частина. Типові віоленти - це багато видів дерев (особливо ті, що утворюють корінні ліси), а також домінуючі види трав'янистих рослин чи інших угруповань, наприклад, мох сфагнум, чи очерет.

Патієнти (від латинського patientia - терпіння, витривалість), чи теплячі - це види, здатні виживати в несприятливих умовах, де більшість інших видів існувати просто не здатні, наприклад, за умов недостатнього освітлення, вологи, мінеральних речовин тощо. До патієнтів належить багато рослин, які вважаються посухостійкими, тіньолюбними чи навіть солелюбними. Хоч експериментально показано, що багато з них (хоч і не всі) за відсутності конкурентів можуть існувати і добре почуватися в умовах більшої вологості, освітленості тощо.

Експлеренти (від латинського explere - наповнювати, виповнювати), чи наповнюючі - це види, що швидко розмножуються і швидко розселяються, з'являються там, де порушені корінні угруповання. До типових експлерентів належать рослини, що поселяються на вирубках і згарищах, наприклад іван-чай (Chamaenericon angustifolium) або осика (JPopulus tremuld). Проте, як справедливо зауважує О.М. Гіляров, належність певного виду рослин до віолентів, патієнтів чи експлерентів не може ґрунтуватися лише на його аутекологічних характеристиках. Певний тип еколого-ценотичної стратегії відображує також: положення виду в угрупованні (Гиляров, 1990). Саме тому один і той же вид в різних угрупованнях може належати до різних еколого-ценотичних типів. Так, сосна (Pinus sylvestris) є типовим віолентом у сосновому бору, а на болоті вона є патієнтом.

Слайд 27

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: