І частина Andante maestoso.

Ріхард Вагнер

Увертюра до опери «Тангейзер»

(1845, Дрезден)

Опера «Тангейзер» написана на сюжет середньовічної лицарської легенди про грішника, в руках якого, всупереч прокляттям папи, на знак божого прощення зацвів посох, а також по новелі Е.Т.А. Гофмана про змагання в Вартбурзі в ХІІІ ст. лицарів-мінезінгерів, в основі якої – лицарська легенда.

Дія опери розгортається навколо Тангейзера, в боротьбі за нього. Лицаря хоче утримати у себе богиня чуттєвого кохання і краси Венера, але в Вартбурзі чекає Тангейзера кохаюча його племінниця ландграфа Єлизавета. Центральною картиною опери є сцена змагань мінезингерів – співців кохання, де до загального обурення Тангейзер прославляє земні почуття і насолоди. Це переломний момент драми. Всі відвертаються від гріховного лицаря, папа в Римі проклинає його. Від горя Єлизавета помирає. Вражений її загибеллю, Тангейзер находить спокій в смерті.

В основі опери покладено конфлікт двох поглядів на кохання. Перший – християнський (платонічне кохання, яке розкривається в здатності до самопожертви і в зреченні від фізичних насолод). Другий – язичницький (прагнення безпосередньо фізичних стосунків). Відповідно до цього представлено дві сфери образів:

1 – пілігрими (паломники до святих місць), лицарі-християни, наречена Тангейзера Єлизавета;

2 – богиня-язичниця Венера і її оточення (фантастичні істоти - німфи, вакханки, сатири, фавни).

Це протиставлення знайшло втілення в симфонічній увертюрі до опери, яка є геніальним зразком програмно-симфонічної музики. Увертюра не тільки містить в собі основні теми опери, але й розкриває і узагальнює її драматичну сутність.

Ф.Ліст назвав цю увертюру «симфонічною поемою на сюжет опери».

Увертюра написана в складній тричастинній формі, в якій середня частина має сонатну форму.

І частина Andante maestoso.

А --- В --- А --- В --- А.

А – тема пілігримів. E-dur. хорал, суворий, стриманий, наспівний. Акордова фактура придає строгість і простоту. Поєднується ритм ходи і гімну. Звучність кларнетів, фаготів і валторн придає темі особливу м’якість і урочистість.

В – тема каяття Тангейзера, e-moll аріозні інтонації у струнних, інтонації зітхання, низхідні хроматичні інтонації після октавного стрибка вгору привносять трагічний акцент, який характеризує каяття Тангейзера, який приєднався до пілігримів.

І частина змальовує процесію пілігримів, які спочатку наближаються, а потім віддаляються, що досягається завдяки наростанню, а потім спаду динаміки.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: