Видатні волейболісти

У 2000 році Міжнародна федерація волейболу проводила опитування по визначенню кращих волейболісток XX століття. Серед жінок на це звання були номіновані Лан Пінь (Китай), Інна Рискаль (СРСР), Регла Торрес (Куба) і Фернанда Вентуріні (Бразилія), серед чоловіків було 8 претендентів - Петер Бланже (Нідерланди), Томаш Вуйтовіч (Польща), Карчев Кіра (США), Уго Конте (Аргентина), Йозеф Мусіл (Чехословаччина), Кацутосі Некода (Японія), Костянтин Рева (СРСР) і Ренан Даль Зотто (Бразилія) [17].

За підсумками опитування кращої волейболістки минулого століття була визнана Регла Торрес, лише на кілька голосів випередивши Інну Рискаль, якій також присудили нагороду. Кращим волейболістів був оголошений Карчев Кіра - перший триразовий олімпійський чемпіон з волейболу, який виграв дві золоті медалі в класичному волейболі (1984, 1988) і одну в пляжному (1996). Кращими командами XX століття стали триразовий чемпіон світу чоловіча збірна Італії 1990-1998 років та жіноча команда Японії 1960-1965 років.

Найбільшу кількість медалей в історії волейболу на Олімпійських іграх завоював російський волейболіст Сергій Тетюхін - золото, срібло і дві бронзи у період з 2000 по 2012 рік. Серед жінок це кубинка Ана Ібіс Фернандес (три золоті медалі та одна бронзова в 1992-2004 роках) і радянська волейболістка Інна Рискаль, яка на чотирьох Олімпіадах (1964-1976) завоювала 2 золоті і 2 срібні медалі.

Цікаві факти

Швидкість польоту м'яча при подачі у кращих гравців може досягати 130 км / ч.

Рекорд відвідуваності волейбольного матчу було встановлено 19 липня 1983 року. За товариській грою збірних Бразилії і СРСР на знаменитому футбольному стадіоні «Маракана» спостерігали 96 500 глядачів [18].

Першими подавати в стрибку почали бразильські волейболісти на початку 80-х, що дозволило їм завоювати срібло на Олімпіаді 1984 [19].

Зміни системи підрахунку очок у волейболі не дозволяють однозначно визначити найбільшу в історії перемогу однієї команди над іншою. Якщо до 1998 року максимальний результат у партії (15:0) якщо не часто, але зустрічався, то після введення системи «ралі-пойнт» виграти партію всуху стало практично неможливо. 10 листопада 1999 в Сендай в рамках жіночого Кубка світу збірна Італії виграла одну з партій у Тунісу з рахунком 25:3 (загальний рахунок матчу - 25:11, 25:13, 25:3). У 2005 році досягнення італійок перевершила жіноча збірна Китаю, яка дозволила набрати суперницям з Йорданії лише 2 очки в першій партії матчу за вихід на чемпіонат світу-2006 - 25:2, 25:4, 25:3. Через чотири роки також у відбірковому циклі жіночого чемпіонату світу цей результат був перевершений - в Накхонпатхоме збірна Таїланду виграла у Бангладеш 25:1, 25:1, 25:3 [20].

Рекорд по найбільшої тривалості партії за новими правилами встановили в 2002 році в рамках чоловічого чемпіонату Італії «Кунео» і «Сіслей» - другий сет цього матчу тривав 48 хвилин і завершився з рахунком 54:52 на користь команди з Тревізо [21]. У 2007 році в Афінах команди АЕК і ПАОК з таким же рахунком на користь гостей завершили другу партію, причому тривала вона 57 хвилин [22].

Світовим рекордом за результативністю володіє діагональний збірної Канади Гевін Шмітт (26 років, 208 см), який у матчі за південнокорейський клуб «Самсунг Файр Блюфенгс» набрав 58 очок (реалізація 52 атак з 101, 4 блоки і 2 ейси) [23]

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: