Фіксація результатів огляду місця події

Основним способом фіксації результатів огляду міс­ця події є складання протоколу. Методами фіксації та­кож є плани (схематичні чи масштабні), фотознімки, що ілю­струють місце події, його окремі вузли, сліди, речові докази.

Складання протоколу огляду місця події вимагає до­держання певних вимог. Протокол має бути повним, місти­ти детальний опис окремих слідів, інших обставин злочи­ну. Протокол огляду місця події складається з трьох час­тин: вступної, описової та заключної.

Вступна частина протоколу містить такі відомості:

а) час і місце складання протоколу;

б) прізвища посадових осіб і понятих (щодо останніх — прізвища, імена та по батькові, домашні адреси);

в) підстави для проведення огляду;

г) правове обґрунтування огляду (посилання на відпо­відні статті КПК);

ґ) відмітка про роз'яснення учасникам огляду і поня­тим їхніх прав і обов'язків;

д) умови проведення огляду (погода, температура по­вітря, освітлення);

е) час початку і закінчення огляду.

Описова частина протоколу має містити відомості щодо загальної характеристики місця події, його оточення, меж підданої огляду території. Описуються також шляхи підходу до даного місця і шляхи відходу; щодо самого міс­ця огляду — стан входів, суміжних приміщень, сходів, дверей, вікон, запорів. Далі необхідно послідовно описати окремі об'єкти (предмети, сліди, речові докази, трупи) із зазначенням їх місцезнаходження, ознак і застосованих способів виявлення, вилучення та фіксації. У протоколі мають бути описані негативні обставини у міру їх вияв­лення.

Відносно виявлених слідів і предметів у протоколі вка­зуються: найменування виявленого, його місцезнаходжен­ня, розмір, форма, колір, а також окремі ознаки. У випад­ках, коли названі об'єкти фіксуються, у протоколі вказу­ються місце і способи їх виявлення, а також способи фік­сації.

Заключна частина протоколу повинна містити відо­мості про вилучені предмети і сліди, умови їх фіксації (фо­тозйомка, відеозапис, умови їх виконання, кількість кад­рів, дані про чутливість плівки, видержку). У заключній частині має знайти своє відображення інформація про до­дані плани, схеми, малюнки, фотознімки. Наприкінці про­токолу наводяться зауваження понятих і учасників огляду щодо здійснених слідчим дій. За відсутності зауважень у протоколі робиться відмітка про те, що таких зауважень не надійшло. Протокол підписує слідчий і всі особи, які брали участь в огляді, та поняті.

До протоколу огляду місця події мають додаватися плани місця події (схематичні чи масштабні), схеми, фото­знімки, плівки відеозапису.

При складанні протоколу огляду місця події необхідно дотримуватись вимог щодо термінології. Не слід вживати невизначених понять: «біля», «неподалік», «ліворуч», «пра­воруч», «поряд» тощо.

У протоколі також не можуть мати місця чіткі найме­нування тих предметів чи слідів, характеристика яких у період огляду не визначена. Наприклад, не слід писати «плями крові», «гільза від патрона пістолета «Макарова», «шматочки мозкової речовини» тощо. У таких випадках у протоколі виявлене треба зазначати виразами типу «пля­ми, що нагадують кров», «шматочки речовини, що нагадує мозкову речовину».

Протокол повинен відбивати свого роду логіку огляду місця події, тобто послідовність усіх виконаних дій. Такий опис дозволить досить повно уявити картину місця події, а отже, й побудувати уявну модель події злочину.

Одним із методів фіксації місця події є фотозйомка та відеозапис. Традиційними видами фотозйомки є орієнту­юча, оглядова, вузлова, детальна. У випадках, коли на міс­ці події знайдені сліди або речові докази (дрібні частки, сліди рук) і вони не можуть бути вилучені внаслідок різ­них причин, використовуються методи масштабної та великомасштабної фотозйомки.

Поряд з фотозйомкою може бути проведений відеоза­пис. Він застосовується у випадках, коли подія ще не за­вершена (пожежа, екологічна катастрофа, автопригода), або в інших випадках, якщо слідчий вважає це за потрібне.

Додатками до протоколу огляду місця події можуть бути плани та схеми. План — це графічне площинне зо­браження (креслення) даного місця, виконане у масштабі чи схематично (у вигляді схеми). Різниця між планом і схемою полягає в тому, що перший виконується у масшта­бі, другий — без масштабу, орієнтовно, із зазначенням розмірів об'єктів, їх форм та відстаней між ними.

Плани та схеми можуть бути загальними, що охоплю­ють приміщення чи значну частину місцевості, та окреми­ми, що відображають лише безпосередньо місце події або його найважливішу частину (наприклад, кімнату, де вчи­нено злочин).

Залежно від місця події складаються плани відкритої місцевості і приміщень. План приміщень може бути пло­щинним простим (рис. 26) або розгорнутим (рис. 27). На останньому зображують не тільки підлогу кімнати з роз­ташованими на ній речами, айв розгорнутому вигляді стіни кімнати з усіма предметами і слідами, що на них є, а також стелю, коли на ній є якісь ознаки, що підлягають фіксації. У разі потреби на стіни наносять проекцію пред­метів обстановки, що розташовані біля них.

План місцевості викреслюється методом вимірів за спрямованістю або за способом засічок. Останній полягає в тому, що виміри між двома об'єктами і відображення на плані відрізка у відповідному масштабі проводять лише після першого візування. Інші об'єкти візують як з почат­кової точки, так і з точки, на яку проводилось перше візу­вання. У цьому випадку відрізок між двома даними точка­ми слугує базою зйомки. Таке перехрестя відображає міс­це розташування об'єкта, на який проводилось візування. Оскільки база зйомки і дві лінії візування утворюють три­кутник, то вирахувати відстань від одного об'єкта до іншо­го нескладно (рис. 28).

На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням «північ — південь» для орієнтування на сторони світу, ма­сштаб (на планах), пояснювальні написи про те, що явля­ють собою ті чи інші зображені об'єкти.

При складанні плану чи схеми використовують умовні позначення.Плани і схеми місця події підписують слідчий і поняті.

Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.

Не нашли, что искали? Воспользуйтесь поиском: